Для практичної роботи у перебігу ранового процесу доцільно виділяти три послідовні фази:
· гнійно-некротичну, яка характеризується наявністю некротичних тканин,гнійного вмісту в рані, інфільтрацією її країв. В цій фазі спостерігається високий рівень бактеріальної забрудненості, а порушення метаболічних процесів призводе до підвищення осмотичного тиску в тканинах, яке на тлі ацидозу та порушення мікроциркуляції в осередку запалення призводе до розвитку вторинних некрозів. Саме в глибині рани, в осередку вторинних некрозів, а не на її поверхні локалізується мікрофлора, яка визначає важкість та напрямок перебігу ранового процесу;
· фазу грануляцій, яка визначається очищенням рани від і гнійно-некротичного секвестру, наявність серозного ексудату, відсутністю гіперосмотичності тканин, набряку та інфільтрації. Продуктивний характер ранового процесу проявляється появою та розвитком грануляційної тканини, яка поступово виповнює рану;
· фазу епітелізації, яка клінічно проявляється епітелізацією ранової поверхні та реорганізацією (ствердінням) рубця.