• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 11.

ЛАНДШАФТИ УКРАЇНИ

Основні питання:

1.Ландшафти України: класифікація, чинники формування, характерні риси.

2.Рівнинні ландшафти України.

Мішано-лісові ландшафти.

3.Лісостепові ландшафти.

4.Степові ландшафти.

Типи і підтипи степових ландшафтів.

5.Гірські ландшафти України.

Українські Карпати. Кримські гори.

6.Вивчення ландшафтів України.

11.1. Ландшафти України: класифікація, чинники формування, характерні риси

Мета:вивчити ландшафти України: класифікацію, чинники формування, характерні риси, основні терміни.

План:

1.Класифікація ландшафтів.

2.Фактори внутрішньої просторової диференціації.

3.Характерні риси ландшафтів України.

В Україні прийнята наступна система одиниць типологічної класифікації ландшафтів: клас - підклас - тип - підтип - рід - вид. Клас ландшафтів є вищою таксономічною одиницею в класифікації ландшафтів України і об'єднує ландшафти з однаковими морфоструктурними ознаками. За відношенням до морфоструктур вищого порядку - рівнин та гір - в Україні виділяють два класи ландшафтів: клас рівнинних ландшафтів і клас гірських ландшафтів.

Мішано-лісові ландшафти розміщуються на півночі України і характеризуються тим, що сформувались на флювіогляціальних, гляціальних і лімногляціальних пісках і суглинках, вкритих хвойними (сосновими) і хвойно-дрібно-листяними (березово- і осиково-сосновими) лісами. Зональними типами ґрунтів зони мішаних лісів є дерново-підзолисті. Відмінною рисою мішано-лісових ландшафтів є перезволоженість і заболоченість. Мішано-лісові ландшафти охоплюють на ландшафтній карті України масштабу 1:1000000 види з 1 по 22 і поділяються на роди: 1) зандрових, 2) алювіально-зандрових, 3) озерно-зандрових, 4) моренно-зандрових, 5) моренних, 6) денудаційних, 7) лесових, 8) надзаплавних терасових, 9) заплавних і 10) болотних ландшафтів.

Зандрові ландшафти(види №№ 1 і 2) являють собою низовинні піщані, часто заболочені рівнини, ґрунтоутворюючими породами в яких є потужні піски флювіогляціального, тобто водно-льодовикового походження. На них сформувались дерново-слабопідзолисті піщані ґрунти під боровими і суборовими лісами. Вони, як правило, не розорюються, тому що піски бідні на поживні речовини і малородючі. Зандрові ландшафти зустрічаються по всій території Поліської низовини, але в найбільшій мірі поширені на Волинському Поліссі.

Алювіально-зандрові ландшафти(види №№ 3-5) - це ландшафти, які сформувались в умовах поєднання алювіальної і водно-льодовикової діяльності, і значну частину яких складають річкові долини. Вони теж, як і зандрові ландшафти, перезволожені і заболочені, складені алювіальними і зандровими пісками, супісками і суглинками, з дерново-слабопідзолистими і дерновими малородючими ґрунтами під борами і суборами. Алювіально-зандрові ландшафти поширені на Волинському, Житомирському і Чернігівському Поліссі.

Озерно-зандрові ландшафти(вид № 6) - це ландшафти, у яких водно-льодовикові піски залягають на озерно-льодовикових суглинках. Вони сформувались на плоских понижених ділянках, перезволожені, але мають досить родючі пилувато-піщані та супіщані ґрунти і майже повністю розорані. Озерно-зандрові ландшафти займають порівняно невелику площу і зустрічаються лише на Волинському і Київському Поліссі.

Моренно-зандрові ландшафти(види №№ 7-10) - це ландшафти, у яких водно-льодовикові піски залягають на льодовикових моренних суглинках. Вони займають більш високе, порівняно з зандровими і алювіально-зандровими ландшафтами, положення в рельєфі, але теж є низовинними рівнинами. В них переважають вже не дерново-слабопідзолисті, а дерново-середньо-підзолисті ґрунти, які більш родючі і тому, як правило, розорані. Моренно-зандрові ландшафти бувають пластовими і цокольними. Обидва підроди з поверхні складені водно-льодовиковими і льодовиковими відкладами, але у пластових вони залягають на потужній товщі осадових відкладів, а у цокольних - на кристалічних породах. Пластові моренно-зандрові ландшафти(види №№ 7 і 8) поширені на Київському, Чернігівському і Новгород-Сіверському Поліссі, цокольні (види №№ 9 і 10) - на Житомирському Поліссі, де кристалічні породи Українського щита виходять на денну поверхню.

Моренні ландшафти(вид № 11) - це ландшафти, у яких моренні суглинки залягають з поверхні. Вони є горбисто-пасмовими височинами і займають найвище положення в рельєфі Поліської низовини. Супіщані ґрунти, що сформувались на моренних суглинках, є досить родючими, тому моренні ландшафти значною мірою розорані. Моренні ландшафти мають острівний характер поширення і зустрічаються лише на Волинському Поліссі.

Денудаційні ландшафти(види №№ 12 і 13) - це ландшафти, які сформувались не на водно-льодовикових або льодовикових відкладах, що домінують на Поліссі, а майже безпосередньо на крейдових (вид № 12) або кристалічних (вид № 13) корінних породах, що залягають дуже близько від земної поверхні. До того ж це не низовинні рівнини, які характерні для Поліської низовини, а височини. Перші з них (вид № 12) поширені на Волинському Поліссі і є хвилясто-горбистими межирічними рівнинами з дерновими карбонатними суглинистими ґрунтами. Внаслідок високої для Полісся родючості ґрунтів, ці ландшафти в значній мірі розорані і лише на незручних для машинної обробки ділянках зустрічаються дубово-грабові ліси. Денудаційні ландшафти на крейдових відкладах характеризуються розвитком карстових процесів і карстових форм рельєфу. Другі з денудаційних рівнин (вид № 13) зустрічаються лише на Житомирському Поліссі, але і там займають незначні площі. Вони являють собою горбисті височинні рівнини з дерново-слабопідзолистими піщаними щебенюватими малородючими ґрунтами і тому вкриті суцільним покривом соснових лісів.

Лесові ландшафти(види №№ 14 і 15) - це ландшафти, які сформувались на покривних лесових суглинках. Вони не типові для переважно зандрового і моренно-зандрового Полісся і зустрічаються окремими "островами" на Житомирському, Київському і, особливо, Чернігівському і Новгород-Сіверському Поліссі. Лесові "острови" займають найвище положення в рельєфі Поліської низовини і тому збереглися від розмиву талими водами плейстоценових льодовиків. Відмітними рисами лесових ландшафтів є сірі лісові ґрунти, які формуються лише на лесових суглинках і на Поліссі більше ніде не зустрічаються. Тому ці ландшафти повністю розорані і порізані численними ярами, оскільки пухкі лесові суглинки легко піддаються розмиву дощовими і талими водами в умовах збезлісення.

Надзаплавні терасові ландшафти(види №№ 16-18) утворились на надзаплавних терасах достатньо великих річок. Вони складені давньо-алювіальними пісками і суглинками, на яких сформувались зональні дерново-слабо- й середньо-підзолисті ґрунти. В залежності від того, які гірські породи є для них корінними - осадові або кристалічні, їх поділяють на два види, (відповідно № 16 і № 18). В окремий вид (№ 17) виділені надзаплавні терасові ландшафти, що складені торфами.

Заплавні ландшафти(види №№ 19 і 20) сформувались на заплавах річок з різним механічним складом алювіальних відкладів і дернових ґрунтів, які на них сформувались. Значне місце в цих ландшафтах займають місцевості з торф'яно-болотними ґрунтами, що утворились на заплавних торф'яниках різної потужності. Заплавні ландшафти з дерновими і торф'яно-болотними ґрунтами в межах поширення осадових відкладів виділені в окремий вид (№ 19). Інший вид (№ 20) складають ландшафти заплав річок, що протікають по територіях виходу на денну поверхню кристалічних відкладів.

Болотні ландшафти(види №№ 21 і 22) - це ландшафти болотних масивів з торф'яно-болотними ґрунтами й торфовищами, що сформувались на осадових(вид № 21) або кристалічних (вид № 22) породах надзаплавних терас і межирічних рівнин.

11.3.Лісостепові ландшафти

Мета:вивчити лісостепові ландшафти, основні терміни.

План:

1.Лісостепові ландшафти.

2.Роди лісостепових ландшафтів.

Лісостепові ландшафти займають центральну частину України. Межу між мішано-лісовими і лісостеповими ландшафтами проводять по лінії, де флювіогляціальні і гляціальні відклади межують з лесоподібними суглинками, а дерново-підзолисті ґрунти - із сірими лісовими ґрунтами. Сірі лісові ґрунти є зональним типом ґрунтів в північній частині зони. Вони сформувались під широколистяними лісами, але зараз ці ліси займають лише 9 % території зони. На решті території сільськогосподарські угіддя замінили первинну лісову і лучно-степову рослинність ландшафтів. Зональними типами ґрунтів в центральній частині зони е чорноземи опідзолені, в південній частині - чорноземи типові. Відмінною рисою лісостепових ландшафтів є значна поширеність ерозійних форм рельєфу - ярів і балок. Лісостепові ландшафти охоплюють на ландшафтній карті України масштабу 1:1000000 види з 23 по 48 і поділяються на роди: 1) лесових, 2) товтрових, 3) денудаційних, 4) надзаплавних терасових і 5) заплавних ландшафтів.

Лесові лісостепові ландшафти(види №№ 23-31 і 31-37) також як і лесові ландшафти зони мішаних лісів сформувалися на лесоподібних суглинках. Але на відміну від Полісся, де лесові суглинки мають острівний характер поширення, в Лісостепу і Степу вони складають фон поверхневих відкладів. Це в різній мірі розчленовані горбисті, хвилясті або плоско-хвилясті височини з сірими лісовими ґрунтами (в північній частині зони), опідзоленими (в середній частині зони) і типовими мало-і середньо гумусними чорноземами (в південній частині зони). Внаслідок високої родючості ґрунтів лесові лісостепові ландшафти в значній мірі розорані і лише на незручних для машинної обробки ділянках вкриті грабово-дубовими і буково-дубовими лісами або суходільними луками. Всі лесові лісостепові ландшафти є височинами. Їх відмітною рисою є значна розчленованість, що виражається у широкому поширенні балок і ярів. Виникнення і розвиток останніх обумовлені тим, що лесові суглинки легко піддаються розмиву дощовими і талими водами.

В окремий підрід можна виділити лесові височини, що сформувались на крейдових відкладах (вид № 31), а також лесові височини на кристалічних породах(види №№ 33-37). Відмітною рисою перших є розвиток карстових процесів у крейдових породах і широке поширення карстових форм рельєфу, других - неглибоке залягання докембрійських кристалічних порід, які виходять на земну поверхню по долинах річок.

Товтрові ландшафти(вид № 32) - це унікальна сукупність пасмово-горбистих височин, складених рифовими вапняками під час перебування території під морськими водами. Вони простягнулися двома смугами з північного заходу на південний схід в центральній і південно-східній частинах Подільської височини. З поверхні товтрові ландшафти вкриті малопотужним шаром лесових суглинків, на яких сформувались опідзолені ґрунти під грабово-дубовими лісами. Відносна висота товтрових плоско вершинних горбів складає від 40-60 до 100 м.

Денудаційні лісостепові ландшафти(види №№ 38 і 39) сформувались в межах Малого Полісся між Волинською і Подільською височинами (вид № 38), а також на Прут-Дністровському межиріччі - Хотинській височині(вид № 39). Денудаційні лісостепові ландшафти Малого Полісся являють собою горбисто-хвилясті височини, які сформувались на корінних крейдових породах, що перекриті малопотужним шаром лесових суглинків. Для них характерні сірі і темно-сірі лісові ґрунти, вкриті грабово-дубовими і буково-дубовими лісами. Денудаційні лісостепові ландшафти Хотинської височини являють собою горбисто-пасмові лесові рівнини на вапнякових відкладах із розораними сірими лісовими ґрунтами і опідзоленими чорноземами. Відмітними рисами цих ландшафтів є широке поширення карстових форм рельєфу і глибоких каньйоноподібних річкових долин.

Надзаплавні терасові лісостепові ландшафти(види №№ 40-46) сформувались на берегах Дністра і Прута на Правобережній частині України, а також Дніпра, Десни та інших значних річок на Лівобережній частині України. Вони являють собою низькі і високі річкові тераси, складені лесовими суглинками (види №№ 40-43) або флювіогляціальними пісками(види №№ 44 і 45) і суглинками (вид № 46). На лесових надзаплавних терасах домінуючими ґрунтами є сірі лісові і опідзолені чорноземи розорані або під грабово-дубовими лісами, на піщаних - дерново-слабопідзолисті під грабово-дубово-сосновими лісами, на суглинистих - дерново-середньо-підзолисті розорані.

Заплавні лісостепові ландшафти розділяють на ландшафти заплав на осадових відкладах з дерновими і торф'яно-болотними ґрунтами під заплавними луками (вид № 47) і ландшафти заплав на кристалічних породах з дерновими ґрунтами під заплавними луками (вид № 48).

11.4.Степові ландшафти

Мета:вивчити степові ландшафти, основні терміни.

План:

1.Степові ландшафти.

2.Типи і підтипи степових ландшафтів.

Степові ландшафти, як і лісостепові, сформувались на лесоподібних суглинках, але в умовах більш жаркого клімату і недостатньої кількості опадів. Зональними типами ґрунтів, які сформувались під степовою рослинністю, є звичайні і південні чорноземи, а на півдні - каштанові. Відмінними рисами степових ландшафтів є майже повна відсутність природної рослинності (зараз вони на 90 % розорані), поширеність ерозійних форм і значна засоленість ґрунтів, особливо на півдні.

Степові ландшафти охоплюють на ландшафтній карті України масштабу 1:1000000 види з № 49 по № 82 і поділяються на чотири підтипи: 1) північно-степовий, 2) середньо-степовий, 3) південно-степовий і 4) кримський степовий.

Північно-степові ландшафти займають північну смугу степової зони і сформувались на території з найбільш сприятливими для степової рослинності співвідношенням тепла і вологи. На ділянках, де вона збереглася, наприклад у заповідниках "Стрельцовський степ", "Хомутівський степ" і "Кам'яні могили" поширені різнотравно-типчаково-ковилові і лучно-степові угрупування, в яких переважають властиві лучним степам мезофільні види. Під ними сформувались звичайні чорноземи. В річкових долинах і балках зростають так звані байрачні ліси.

Середньо-степові ландшафти займають середню смугу степової зони, північну частину Причорноморської низовини, і сформувались в умовах з менш сприятливим співвідношенням тепла і вологи, ніж північно-степові. Осадків тут випадає на 40-50 мм менше, а випаровуваність вища. В цих умовах переважає типчаково-ковилова засухостійка рослинність. Типовими ґрунтами для них є вже не звичайні, а південні чорноземи. Рідше, ніж в північно-лісових ландшафтах, зустрічаються байрачні ліси.

Південно-степові ландшафти займають південну частину Причорноморської низовини і сформувались в умовах найбільшої для України посушливості. Рослинний покрив складають розріджені полиново-типчакові угрупування, в яких переважать ксерофітні види. Типовими ґрунтами є темно-каштанові і каштанові ґрунти. Зниження зайняті солелюбною рослинністю на солонцях і солончаках.

Кримські степові ландшафти займають рівнинну частину Кримського півострова і подібні до середньо-степових ландшафтів. Від середньо-степових ландшафтів Причорноморської низовини вони відрізняються більш значними тепловими ресурсами. У північній частині кримської степової підзони поширені темно-каштанові ґрунти, але переважаючими ґрунтами підзони є чорноземи південні мало гумусні і малопотужні, але сильно щебенюваті. Тому у рослинному покриві домінують петрофітні типчаково-ковилові степи. Термін "петрофіти" отримали рослини кам'янистих місцеперебувань.

Типи і підтипи степових ландшафтів поділяються на роди: 1) лесових ландшафтів, 2) денудаційних ландшафтів, 3) ландшафтів подів, 4) терасово-дельтових ландшафтів, 5) лиманно-морських ландшафтів, 6) ландшафтів кіс і пересипів, 7) заплавних ландшафтів.

Лесові степові ландшафти(види №№ 49-60, 62-70, 79) - це ландшафти, які також, як і ландшафти лісостепової зони, сформувались на лесових суглинках, але в умовах більш посушливого клімату. Вони являють собою хвилясті, рідше плоскі, в різній мірі розчленовані височини і низовини з чорноземами звичайними (види №№ 49-60, 63) і південними(види №№ 64-68), іноді солонцюватими (види №№ 55 і 65), або темно-каштановими і каштановими ґрунтами(види №№ 69-70). Чорноземі звичайні характерні для північно-степових ландшафтів (види 49-63), чорноземи південні - для середньо-степових ландшафтів (види №№ 64-68), темно-каштанові і каштанові ґрунти - для південно-степових ландшафтів(види №№ 69-70). Значний інтерес являють північно-степові і середньо-степові ландшафти(види відповідно №№ 51-54, 57 і 66). Кристалічні породи Українського щита, на яких вони утворились, у багатьох місцях виходять на денну поверхню у вигляді невеличких скельних масивів, які отримали назву "кам'яних могил".

Денудаційні степові ландшафти(вид № 61) сформувались на кряжовій, найбільш піднятій частині Донецької височини і являють собою крупнопасмові і купольно-хвилясті височини з потужним лесовим покривом на корінних осадових відкладах, з типовими і звичайними чорноземами під лучними степами. Лісостеповий тип рослинності цих ландшафтів пояснюється значною як для зони степів річною кількістю опадів - понад 550 мм.

Ландшафти подів(вид № 71) вперше виділені у якості ПТК такого рангу, раніше вони визначалися лише як ландшафтні місцевості. Поди - це великі, до 10 км довжиною, округлої або овальної форми замкнені зниження на земній поверхні посадочного походження глибиною від 1-1,5 до 5-8 м з лучними осолоділими ґрунтами, солонцями і солончаками в днищах. Вони поширені в південній, присивашській частині Причорноморської низовини.

Терасово-дельтові степові ландшафти у відповідності з механічним складом поверхневих відкладів поділяють на два види. Перший з них(вид № 72) являє собою горбисту піщану низовину з дерновими піщаними ґрунтами під дубово-березовими гайками і вербово-шелюговими заростями. Характерною рисою цих ландшафтів є поширення еолових піщаних горбів і дефляційних западин між ними. Другий вид терасово-дельтових степових ландшафтів (вид № 73) являє собою плоску піщано-лесову низовину з чорноземовидними і темно-каштановими солонцюватими ґрунтами.

Лиманно-морські степові ландшафти(вид № 74) являють собою плоску вузьку прибережну частину Причорноморської низовини, що піднімається над рівнем моря лише на 5-10 м, з каштановими солонцюватими ґрунтами, солонцями і солончаками під злаково-полинними степами.

Ландшафти кіс і пересипів(вид № 75) являють собою прибережні, напівострівні і острівні ділянки суходолу, складені з піщаних відкладів та дрібних уламків черепашок молюсків, що нанесені морськими хвилями.

Заплавні степові ландшафти представлені двома видами, що розрізняються розміщенням на осадових породах (вид № 81) і кристалічних породах(вид № 82).

11.5.Гірські ландшафти України

Мета:вивчити гірські ландшафти України, основні терміни.

План:

1.Клас гірських ландшафтів.

2.Українські Карпати.

3.Кримські гори.

Клас гірських ландшафтів України об'єднує ландшафти Українських Карпат і Кримських гір. На просторову диференціацію гірських ландшафтів в межах одної гірської країни впливають три геолого-геоморфологічних чинники: 1) висота над рівнем моря; 2) форма, крутизна і експозиція схилів; 3) характер гірських порід.

В Українських Карпатах виділяють 9 видів ландшафтів. Висота над рівнем моря є першим критерієм відмінності при визначенні видів гірських ландшафтів Українських Карпат. Згідно з ним виділені підкласи: 1) передгірних(види №№ 83 і 84), 2) низько-гірських (вид № 85) і 3) середньо-гірських(види №№ 86-90) ландшафтів, 4) а також ландшафтів між-гірських улоговин (вид № 91). Експозиція схилів при визначенні видів ландшафтів до уваги не приймалась, тому що виду ландшафтів відповідають окремі хребти та їх поєднання і на протязі таких значних за протяжністю природних комплексів експозиція схилів неодноразово змінюється.

За крутизною схилів всі ландшафти(види №№ 85, 86, 87, 89, 90) віднесені до градації "крутосхилові". Але в існуючих класифікаціях схилів за крутизною виділяють декілька градацій: 1) слабо пологі, 2) пологі, 3) полого-спадисті, 4) спадисті, 5) сильно спадисті, 6) круті, 7) обривисті тощо. Тому врахування лише одної градації "круті" створює враження недосконалості у вивченні карпатських ландшафтів.

За походженням гори поділяють на: 1) тектонічні, 2) вулканічні і 3) ерозійні. Тектонічні гори утворюються внаслідок давніх, новітніх і сучасних тектонічних рухів земної кори, вулканічні - внаслідок вулканічних вивержень. До тектонічних відносять види №№ 85, 86, 88-91, до вулканічних - вид № 88.

При описанні окремих видів гірських ландшафтів Українських Карпат враховувався також характер морфоскульптури, тобто характер давніх і сучасних геоморфологічних процесів. Так, при характеристиці видів №№ 89 і 90 вказується, що це давньо-льодовикові хребти.

І, нарешті, дуже важливим критерієм виділення окремих видів гірських ландшафтів Українських Карпат є характер гірських порід, якими вони складені. За цим критерієм виділені: 1) передгірські ландшафти на осадових відкладах(види №№ 83 і 84), 2) низько- і середньо-гірські флішеві хребти(види №№ 85, 86, 87 і 89), 3) вулканічні (вид № 88) і 4) кристалічні хребти (вид № 90). У якості додаткової ознаки використана наявність полонин (види №№ 87, 89 і 90).

Передгірні карпатські ландшафти(види №№ 83-84) являють собою сукупність низько-і високо-терасових низовин (на ландшафтній карті помилково названих височинами), ускладнених острівним вулканічним горбогір'ям в районі міста Берегове. Вони складені давньо-алювіальними і озерно-алювіальними суглинками, пісками і галькою, на яких сформувались дернові опідзолені оглеєні, більшою частиною розорані ґрунти. Залишки дубових лісів вкривають місцевості острівного горбогір'я з буроземно-підзолистими ґрунтами. Чорновільховими лісами зайняті ділянки з лучно-болотними і болотними ґрунтами. Слабка природна дренованість цих ландшафтів обумовлює систематичне формування на них катастрофічних повеней.

Низько-гірські карпатські ландшафти представлені двома видами (№№ 85 і 88). Перший з них (вид № 85) являє собою флішові крутосхилові хребти з бурими гірсько-лісовими щебенюватими ґрунтами під грабово-буковими лісами. Фліш - це потужна товща морських осадових порід (сланців, пісковиків, мергелів), що чергуються тонкими шарами. Другий вид (вид 88) являє собою вулканічні хребти з темно-бурими гірсько-лісовими ґрунтами під дубово-буковими та буковими лісами і на ландшафтній карті України помилково позначений як середньо-гірський. Проте його хребти піднімаються над Закарпатською низовиною лише на 600-700 м, а максимальна абсолютна висота складає 1085 м (гора Бужора).

Середньо-гірські карпатські ландшафти представлені чотирма видами (види №№ 86-87, 89-90), що відрізняються за складом гірським порід, якими вони складені, і висотою. (Види №№ 86 і 87 дуже схожі на вид № 85). Вони складені флішовими відкладами, на яких сформувались ті ж самі бурі гірсько-лісові ґрунти. Але більш значна висота обумовили формування на них вже не широколистяних, і мішаних, хвойно-широколистяних (смереково-букових) і хвойних (ялиново-смерекових) лісів. Відмітною рисою виду(№ 87) є наявність на його хребтах полонин - своєрідних безлісних ділянок на вершинних частинах хребтів, вкритих високо-травними луками, що використовуються місце­вим населенням як літні пасовища. Середньо-гірські хребти(виду № 89) ландшафтів, також як і хребти(видів №№ 86-87), складені флішовими відкладами, але мають більшу абсолютну висоту (2061 м, г. Говерла) і давньо-льодовикові форми рельєфу вершин (кари, цирки). Хребти (виду № 90) складені кристалічними породами і теж, як і вид (№ 89), мають давньо-льодовикові форми рельєфу і полонини.

Ландшафти між-гірських улоговин(вид № 91) являють собою поєднання полого-схилових низькогір'їв і надзаплавних терас, що лежать між середньо-гірськими хребтами. Вони мають бурі гірсько-лісові і дерново-буроземні ґрунти, що сформувались під дубово-буковими і буковими лісами.

В Кримських горах виділяють 4 види ландшафтів, які також, як і ландшафти Українських Карпат, відносяться до чотирьох підкласів: 1) передгірського, 2) низько-гірського, 3) середньо-гірського і 4) південно-бережного.

Передгірські ландшафти(вид № 92) охоплюють області так званих Зовнішнього і Внутрішнього куестових пасом і являють собою поєднання окремих пасом висотою до 350-500 м і міжпасомних знижень з чорноземними і дерновими карбонатними щебенюватими ґрунтами під дубовими лісами та лучними степами, частково розораними.

Низько-гірські(вид № 93) і середньо-гірські(вид № 94) ландшафти сформувались на Головному куестовому пасмі і являють собою поєднання окремих плато подібних, плосковершинних масивів — яйл - з висотами від 700...1000 до 1100...1500 м. Яйлами в Кримських горах називають безлісні вирівняні вершини гірських масивів з гірсько-лучними чорноземовидними ґрунтами та гірськими чорноземами під гірсько-лучними і петрофітними степами, що колись використовувалися місцевим населенням як літні пасовища. На схилах гірських масивів сформувались бурі і дерново-буроземні щебенюваті ґрунти під грабово-дубовими і сосново-буковими лісами.

Південно-бережні ландшафти(вид № 95) утворюють приморський пояс південного схилу Головного пасма до висоти 400-450. Вони складені глинистими сланцями, місцями вапняками і вулканічними породами, на яких сформувались коричневі щебенюваті ґрунти під ксерофітними розрідженими ялівцево-грабинниковими та дубовими лісами, заростями шибляку і фригани.

Один вид ландшафтів - заплави річок(вид № 96) - є загальним для обох гірських країн.

11.6. Вивчення ландшафтів України

Мета:формування загальної уяви про ландшафти України, вивчити основні терміни.

План:

1.Головні завдання вивчення ландшафтів.

2.Вимоги курсу ландшафтознавства.

Головними завданнями вивчення ландшафтів є формування у студентів загальної уяви про: 1) поділ земної поверхні на окремі природні територіальні комплекси різної величини і різного рівня складності внутрішньої будови, про ієрархію ПТК; 2) ландшафт як вузлову одиницю в ієрархії ПТК, як індивідуальну і типологічну таксономічну одиницю одночасно, що складається із менших за нього морфологічних одиниць - місцевостей, урочищ, фацій; 3) ландшафтну структуру території України.

За вимогами програми розглядається поняття про природно-територіальні комплекси, приводяться їх характерні риси, описуються класифікація ландшафтів та вплив на них господарської діяльності людини. Згідно з вимогами курсу, студенти повинні називати чинники формування природно-територіальних комплексів і характеризувати особливості взаємодії компонентів природи у ПТК. У зрозумілій і дохідливій формі в цьому курсі викладається зміст поняття природно-територіальний комплекс, пояснюється співвідношення між термінами "ПТК" і "ландшафт", "природний ландшафт" і "антропогенний ландшафт", розкривається уява про його вертикальну (компонентну) і горизонтальну (комплексну) структуру, приводяться приклади морфологічних одиниць (місцевостей і урочищ), що складають ландшафт. Окремі теми присвячені розвитку ландшафтів України в антропогені, зміні ландшафтів України за історичний час і класифікації ландшафтів України. Приведений поділ ландшафтів України на класи, типи і підтипи.

В темі згідно з програмою розглядається поняття "Фізико-географічне районування", аналізується карта фізико-географічного районування України, приводиться наукове і практичне значення природного районування. За вимогами курсу студенти мають називати одиниці фізико-географічного районування і аналізувати схему фізико-географічного районування. У темах курсу раїни" приводиться поділ території України на фізико-географічні країни, зони, підзони, провінції і області, наводиться схема фізико-географічного районування.

В темах за вимогами програми дається опис характерних рис природних комплексів та ресурсів названих природних зон, наводяться дані про сучасні ландшафти, несприятливі природні процеси і природоохоронні території. За вимогами курсу студенти повинні: 1) називати природні зони рівнинної частини України; 2) характеризувати взаємозв'язки між зональними компонентами природи у природних зонах; 3) наводить приклади природоохоронних територій і природних зонах; 4) розпізнавати географічне положення і межі природних країн, зон, підзон, країв; 5) аналізувати схему фізико-географічного районування рівнинної частини України; 6) вміти складати порівняльну характеристику природних регіонів; 7) робить висновки про прояви широтної зональності на території України, необхідність впровадження зональних природоохоронних заходів.

В темі "Українські Карпати" і "Кримські гори" згідно з програмою описується географічне положення, межі, розміри і особливості природних умов і ресурсів гірських країн України. Особлива увага приділяється характеристиці висотній поясності ландшафтів і поділу країн на природні області. За вимогами курсу, студенти мають називати чинники формування висотної ландшафтної поясності Українських Карпат і Кримських гір, характеризувати природу Українських Карпат і Кримських гір, наводити приклади прояву висотної поясності, аналізувати відмінності у природі Українських Карпат і Кримських гір, робить висновки про закономірності висотної поясності в горах, вплив природних умов на господарювання в Українських Карпатах і Кримських горах.

Контрольні запитання:

1.Назвіть одиниці типологічної класифікації ландшафтів України від найбільшої до найменшої.

2.За якими законами і ознаками виділяють класи і підкласи ландшафтів України? Назвіть класи і підкласи ландшафтів України.

3.За якими ознаками виділяють типи і підтипи ландшафтів України? Назвіть типи і підтипи ландшафтів України.

4.За якими ознаками виділяють роди і види ландшафтів України? Наведіть приклади родів і видів ландшафтів України.

5.Поясніть зміст поняття "мішано-лісові ландшафти".

6.Поясніть зміст поняття "лісостепові ландшафти".

7.Поясніть зміст понять "степові ландшафти", "північно-степові ландшафти", "середньо-степові ландшафти", "південно-степові ландшафти", "кримські степові ландшафти".

8.Поясніть зміст понять "зандрові ландшафти", "алювіально-зандрові ландшафти", "озерно-зандрові ландшафти", "моренно-зандрові ландшафти".

9.Поясніть зміст поняття "моренні ландшафти".

10.Поясніть зміст поняття "денудаційні ландшафти".

11.Поясніть зміст поняття "лесові ландшафти".

12.Поясніть зміст поняття "надзаплавно-терасові ландшафти".

13.Поясніть зміст поняття "заплавні ландшафти" і "болотні ландшафти".

14.Поясніть зміст поняття "товтрові ландшафти".

15.Поясніть зміст поняття "ландшафти степових подів".

16.Поясніть зміст поняття "терасово-дельтові ландшафти".

17.Поясніть зміст понять "лиманно-морські ландшафти" і "ландшафти кіс і пересипів".

18.На які підкласи ландшафтів і за якими ознаками поділяють ландшафти Українських Карпат?

19.На які підкласи ландшафтів і за якими ознаками поділяють ландшафти Кримських гір?

20.Що є головними завданнями вивчення ландшафтів?

21.Що повинні вміти студенти за вимогами курсу?

Література:

1. Міхелі С.В. Основи ландшафтознавства: курс лекцій для студентів географічних спеціальностей педагогічних вищих навчальних закладів. – Київ – Кам‘янець-Подільський: „Абетка-НОВА”, 2002. – 184 с.

2. Гродзинський Д.М. Основи ландшафтної екології: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 224 с.

3. Гуцуляк В.М. Ландшафтна екологія: Геохімічний аспект: Навч. посібник. – Чернівці: Рута, 2002. – 272 с.

4. Барков А.С. Словарь-справочник по физической географии: Пособие для учителей географии. Москва – Учпедгиз, 1958. – 330 с.

Переглядів: 3126