Функції ілюстрацій

Редактор повинен дбати про те, щоб інтерпретаційнаконцепція художника була оригінальною. Неповторним і свіжим, наприклад, є художній образ книжки «Золотий павучок» І. Малковича, запропонований талановитою художницею К Штанько. І автор, і оформлювач не пішли традиційним, збитим шляхом, коли твір про Різдво чи Великдень обов'язково будується на «сільському» сюжеті і супроводжується штампованими зображеннями реалій села: хата під стріхою, діти в строях, майже патріархальне життя. Ця «Різдвяна історія» проінтерпретована через реалії життя міського, атрибутика якого зрозуміла більшості сучасних дітей [22].

Окрім інтерпретаційної функції, ілюстративний матеріал у дитячому виданні, де основний зміст передається через текст, може виконувати також функцію пізнавально-навчальну, виховну, естетичну і доповнювальну. Функціональне навантаження зображення залежить від виду літератури, жанру твору, його тематики та цільових настанов видання [25, 64].

У пізнавально-навчальномуплані зображення може пояснювати, унаочнювати окремі фрагменти текстового повідомлення, наголошувати на важливих деталях, на зоровому рінні розширювати і поглиблювати уявлення дитини про навколишню дійсність, розвивати спостережливість, кмітливість тощо. Експериментально доведено, що діти (особливо молодших вікових категорій) швидше і краще опановують словесний матеріал, якщо він підтриманий ілюстраціями. Цю особливість дитячого сприйняття використовують, зокрема, в навчальному процесі при викладанні рідної та чужих мов. Дослідження показали, що застосування наочного матеріалу – малюнків із зображенням предметів, що називаються призначеними для вивчення словами, допомагає учням 1 – 7-их класів вивчати англійську лексику вдвічі швидше.

Виховна ідея, закладена у тексті твору, повинна бути підтримана й образотворчим рядом. Юний читач часто краще сприймає ті чи інші оцінні моменти з ілюстрації, ніж з тексту – зображення здатне доволі сильно впливати на емоційну сферу дитини, формувати її ставлення до описаного в творі. Ілюстрація тут ніби підказує загальну оцінку ситуації, незалежно від того, як до цього ставиться автор. Виховна функція ілюстративного матеріалу реалізується й тоді, коли зображення пояснює деякі, не завжди зрозумілі з тексту зв'язки між явищами, героями, допомагає розставити акценти, визначити власне ставлення до зображеного.

Доповнювальнафункція ілюстрацій у дитячій книжці пов'язана з можливістю зображення розширити розуміння тексту, показати якийсь фрагмент у межах цілого або, навпаки, подати ціле в окремих його складових. Окрім того, ілюстрація часто викликає у читача додаткові переживання, що підвищує здатність книги різнопланово впливати на емоційну сферу юної особистості.

Не менш важливе у книжках для дітей естетичненавантаження ілюстрацій: вони мають збуджувати уяву дитини, формувати відчуття кольору, форми, гармонії, ритму, пропорції, прилучати її до культури мистецтва загалом, книжкового мистецтва зокрема. Доведено, що діти інтуїтивно тягнуться до прекрасного, підсвідоме відрізняючи справжнє від ерзацу. Не випадково одну книжку дитина щовечора з любов'ю ховає під подушку, бо їй «подобаються картинки», іншу її неможливо примусити ані читати, ані просто роздивлятися, бо ілюстрації зовсім «не зачіпають» (вочевидь, не всі талановиті художники є «успішними» в малюванні для дітей).

Величезну роль у виданнях для дітей відіграє колір як один з надзвичайно впливових семіотичних знаків пізнавально-виразової системи книжки.

По-перше, в єдиному багатофункціональному організмі дитячої книжки колір може бути і знаком-поняттям, і комунікативним засобом впливу, і художньо-образним колоритом. По-друге, відчуття кольору вважається найбільш популярною формою естетичних почуттів загалом, а кольорова художня ілюстрація, послідовно розвиваючи відчуття кольорової гармонії – від простого милування барвами до розуміння азів, а згодом і підвалин культури кольористики – активно «працює» на естетичне виховання юних читачів. По-третє, дитяча кольорова ілюстрація здатна прилучати дитину до кольористичної культури свого народу, знайомити її з національною символікою кольорів [20].

Вимоги до кольору в дитячих виданнях для різних вікових груп є різними. Так для малюків та учнів початкової школи бажано використовувати інтенсивні, переважно основні, підкреслено яскраві барви. У книжках для підлітків колір бажаний, проте вже з великим набором варіантів та напівтонів. Перевага надається природнім кольорам. Поступово, спершу паралельно з кольоровою, з'являється чорно-біла ілюстрація. З часом наявність кольору перестає бути необхідною умовою ілюстрування видання. Він використовується тоді, коли потрібно створити відповідне враження або пожвавити зображення.

Все це вимагає від ілюстраторів дитячої літератури особливого таланту, знання художніх традицій кольорової графіки та живопису. При цьому їм слід також пам'ятати, що колір не може бути чимось чужорідним, формальним, механічно накладеним – тоді краса поступиться місцем прикрашанню. Так, зловживання у деяких сучасних українських дитячих книжках кольорами національної символіки (не йдеться про видання, де це стає предметом спеціального вивчення) «стирає» їх значеннєвість, символічність, видання в цілому лише «втрачає» від надто прозорої семантики кольорів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види, функції та стилі ілюстрування у дитячій літературі	\|	Стилі ілюстрування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.