Основні макроекономічні показники

Тема: 4 «Основні макроекономічні показники (валовий випуск та валовий внутрішній продукт (ВВП); методи обчислення ВВП: виробничий, кінцевого використання, розподільчий; валовий національний дохід та валовий національний дохід наявний; особистий та післяподатковий дохід; макроекономічні показники на чистій основі)»

Зміст

1. Основні макроекономічні показники 3
2. Методи обчислення ВВП 8
3. Валовий національний доход 12
3. Макроекономічні показники на чистій основі 13
Перелік використаних джерел 15

Основні макроекономічні показники

Існують дві концепції виміру суспільного продукту: звужувальна і розширювальна.

Звужувальна концепція ґрунтується на марксистській теорії, згідно з якою існує продуктивна й непродуктивна праця. Відповідно до цих поглядів суспільний продукт створюється виключно у сфері, де виробляють матеріальні блага, і не створюється у сфері нематеріальних послуг (саме тут застосовується непродуктивна праця).

За звужувальною концепцією, в економічній системі виділяють дві сфери – виробничу й невиробничу. До виробничої сфери відносять усі галузі виробництва, де виробляються матеріальні блага та послуги (промисловість, будівництво, сільське господарство, частково транспорт і зв’язок, побутове обслуговування населення, торгівля). До невиробничої сфери (де застосовується непродуктивна праця) відносять освіту, охорону здоров’я, культуру, частково транспорт і зв’язок, науку тощо – галузі, де надаються нематеріальні послуги.

За сучасною розширювальною концепцією, до ефекту суспільного виробництва зараховуються не лише матеріальні, а й нематеріальні блага й послуги. Продуктивною вважається будь-яка праця, що створює те чи інше благо (матеріальне й нематеріальне) та приносить прибуток. За цією концепцією, все суспільне виробництво складається із двох сфер – матеріального і нематеріального виробництва. У матеріальному виробництві створюються матеріальні блага й послуги, в нематеріальному виробництві – нематеріальні послуги. Продуктивною є праця в обох сферах.

Обидві концепції створили свої системи макроекономічних показників: звужувальну (система народногосподарського балансу) та розширювальну (система національного рахівництва). [1, с.18]

Протягом майже сімдесяти років у колишньому Радянському Союзі розвивалась і використовувалася система макроекономічних показників, яка мала назву Баланс народного господарства (БНГ). Характерною особливістю цієї системи був поділ суспільного виробництва на дві нерівнозначні сфери:

- матеріальне виробництво;

- невиробнича сфера.

Відповідно до цієї концепції, сукупний суспільний продукт (ССІГ) та національний

доход (НД), як основні макроекономічні показники БНГ, створювалися лише виробничою сферою. А продукт, вироблений нематеріальними галузями економіки (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, освіта тощо) в розрахунок не брався. Вилучення послуг із сфери економічного виробництва в радянській статистиці відображало низький рівень економічного розвитку, недорозвинену сферу послуг, а також те, що пріоритетом економічної політики було проголошено розвиток матеріального виробництва.

Баланс народного господарства за 1923-1924 pp., розроблений в ЦСУ СРСР було

визнано одним із перших у світі офіційних розрахунків макроекономічних показників. Знадобилося ще майже чверть сторіччя, перш ніж аналогічні макроекономічні розробки з'явилися в таких країнах, як США, Англія, Голландія та ін.

І тоді розрахунки було проведено вже у формі Системи національних рахунків (СНР), яка виникла на основі вдосконалення методології розробки БНГ.

Виділяють три історичні етапи розвитку систем макроекономічних показників:

1. 1930-1950 рр. В колишньому СРСР склалась і закріпилася система статистичного обліку у формі БНГ.

2. 1950-1960 рр. В міжнародній статистиці фактично і офіційно функціонують дві різні за змістом і формою системи макроекономічних показників: СНР – в капіталістичних країнах, БНГ – в соціалістичних країнах.

3. З 1970 року практично всі країни світу використовують СНР. [2]

З травня 1992 року за Указом Президента в Україні також впроваджується СНР, тобто наші статистика і облік переходять на так звані міжнародні стандарти. Це стало актуальним у зв'язку з проведенням ринкових реформ, внаслідок яких централізовано-планова економіка має бути трансформована в ринкову. Зрозуміло, що для описування та аналізу ринкової економіки потрібно мати систему статистичних показників, яка адекватно моделює економічні процеси. Такою системою показників є СНР.

СНР – це система взаємопов’язаних показників і класифікацій, що використовуються для описування та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні.

СНР дозволяє проводити кількісний аналіз процесів відтворення в масштабі всієї національної економіки. В якості узагальнюючих показників результатів функціонування національної економіки за певний період використовують наступні агрегати:

- валовий внутрішній продукт;

- валовий національний продукт;

- чистий валовий продукт;

- національний доход;

- особистий доход;

- доход в розпорядженні. [3, с.25].

СНР має певні категорії, які становлять основу цієї системи та дозволяють подати її в повному обсязі. Ці категорії охоплюють різноманітні економічні об’єкти та явища, а саме:

- інституційні одиниці та сектори;

- операції та інші потоки;

- активи і зобов’язання;

- види діяльності, продукти.

СНР містить такі рахунки:

- внутрішньої економіки: продуктів та послуг, утворення, використання доходів, капітальних витрат, фінансовий рахунок;

- «зовнішньоекономічних зв’язків» («решта країн світу»): поточних операцій, капітальних витрат, фінансовий рахунок.

Сукупність рахунків утворює зведені рахунки і відбиває відносини між національною економікою та економікою інших країн, а також відношення між різними показниками системи.

Рахунки поділяють на три класи:

1-й – призначені для характеристики економіки в цілому, пропорцій між найважливішими макроекономічними величинами та категоріями;

2-й – такі, що деталізують рахунки 1-го класу відносно показників виробництва, споживання і нагромадження національного продукту; складаються для окремих галузей, товарів або груп товарів;

3-й – подають деталізацію рахунків 1-го класу відносно показників доходів і видатків, фінансування видатків капітального характеру; складаються для окремих секторів економіки.

Для кожного сектору внутрішньої економіки передбачено складання набору рахунків – від рахунку виробництва до фінансового; для різних галузей – складання рахунків продуктів та послуг, виробництва і утворення доходів.

Рахунок товарів і послуг (табл. 1.1.) характеризує ресурси (внутрішнє виробництво та імпорт) і використання (проміжне та кінцеве споживання, капіталоутворення, експорт) товарів і послуг.

Валовий випуск товарів і послуг та податки на продукти, чисті податки на імпорт та проміжне споживання переносяться в цей рахунок з рахунку виробництва; експорт та імпорт товарів і послуг – з рахунку поточних операцій за зовнішньоекономічними зв’язками; кінцеве споживання – із рахунку використання доходів; валове нагромадження основних фондів та зміни матеріальних оборотних засобів – із рахунку капіталу. [4с. 173].

Таблиця 1.1.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Місяць природний супутник Землі.	\|	Рахунок товарів і послуг

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.