III етап – (охоплює 19 -20 століття.)

Представники прагматичної політекономії, по-перше, виходячи з концепції обмеженості факторів виробництва, головну роль зосередили на питаннях використання останніх для одержання прибутку та економічного зростання в інтересах підприємців. По-друге, як ідеологи буржуазії, вважали основним своїм завданням прямий захист та всіляке прикрашання буржуазного ладу, не зупиняючись навіть перед замовчуванням суперечностей капіталізму. Відмінність представників прагматичної політекономії від попередників в тому, що представники класичної політекономії прагнули розкрити дійсні закони становлення та розвитку суспільного ладу, в якому вони жили, прагматики ж обмежуються описом і поверхневою класифікацією зовнішньої видимості економічних процесів і не розкривають їх суті, і самі закони виробництва виводять з економічних інтересів буржуазії, прагнення до прибутку.

Засновниками прагматизму виступили Томас Роберт Мальтус, Джеймс Мілль, Жан Батист Сей.

Противагою прагматичній політекономії була пролетарська політекономія.

Основи заклали ідеологи Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Пролетарська політекономія(потім стала називатися марксистською), розкривали внутрішні особливості капіталізму , доводить, що капіталізм так само закономірно прийшов на зміну феодалізму, повинен поступитися більш прогресивному – соціалізму. Розвиток ця течія отримала у працях В.І. Леніна , а практичне втілення в побудові першої в світі соціалістичної держави – Радянського Союзу(1922 р.)

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
II етап - класична політекономія.	\|	VI етап – сучасний етап розвитку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.