• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 2: Переливання крові та кровозамінників (перше заняття).

I. Актуальність теми:

Історія розвитку переливання крові.

Цілющі властивості крові люди виявили дуже давно. Ще в стародавні часи кров вважали джерелом життєвої сили та з її допомогою шукали позбавлення від важких хвороб. Численні випадки смерті хворих від великої крововтрати внаслідок поранення на війні або на полюванні в самі віддалені від нас часи створювали уяву про кров, як про “оселю життєвої сили та душі”. Перше описання переливання крові, яке дійшло до наших часів, відноситься до XVI століття. Його спробував зробити молодий ватиканський лікар, щоб поновити сили папи Інокентія VIII. У 1638 році лондонський богослов Поттер, спостерігає за рухом крові по судинам під час одного з дослідів У.Гарвей виказав думку про можливість переливання крові від одної тварини до другої. Перше в історії успішне переливання крові людині було проведено в 1667 році у Франції. Професор математики, філософії та медицини Деніс та хірург Еммерец перелили 9 унцій крові ягня 16-річному юнакові послабленому через кровопускання. Однак наступні невдало проведені переливання крові від тварини до людини призвели до заборони цього метода і до думки о раціональності використання тільки людської крові. У 1819 році було проведено перше переливання крові від людини до людини. Його виконав англійський фізіолог та акушер Бланделл. Він же запропонував перший в історії медицини апарат для переливання крові. У 1900 році віденський бактеріолог К.Ландштейнер звернув увагу, що сироватка крові здорової людини склеює еритроцити іншої людини. Він відкрив закон ізогемоаглютинації і поділив усіх людей на три групи: А, В, і 0 на основі властивості аглютинації їх сироватки та еритроцитів. Пріоритет відкриття в 1907 році четвертої групи, а також створення повної класифікації груп крові належить чеському лікарю Я.Янському. В гігієнічній комісії Ліги Націй в 1928 році була затверджена буквена номенклатура А, В, 0, прийнята тепер у всьому світі.

Гемотрансфузія виконується для відновлення ОЦК при крововтратах більше 20% ОЦК, як компонент гемосорбції, гемодіалізу, штучного кровообігу та інших методів екстракорпорального кровообігу.

В залежності від цілі та умов гемотрансфузії вона може використовуватись у варіанті:

а) переливання донорської консервованої крові;б) пряме переливання крові від донора реципієнту;

в) реінфузія неінфікованої негемолізованої крові із порожнини тіла;г) аутогемотрансфузія приготованої раніше крові хворого.

Важливість цієї теми обумовлюють небезпечні ускладнення для життя хворого, які можуть виникнути при переливанні крові та її компонентів. Для запобігання виникнення цієї проблеми кожний лікар будь-якої спеціальності має досконало володіти методикою визначення резусу та груп крові, а також знати всі покази та протипоказання що до переливання крові та її компонентів. В наш час проблема правильної заготівлі крові та вмілого її переливання обумовлена ризиком передачі таких захворювань, як СНІД, вірусний гепатит та ін. Слід відмітити, що на сьогоднішній день кров залишається одним з найважливіших лікарських засобів при лікуванні багатьох загрозливих для життя захворювань зокрема таких, як кровотечі, сепсис, отруєння та інші.

ІІ. Мета заняття:

1. Знати історію вчення про кров (α=ІІ).

2. Вчення про групи крові (α=ІІ).

3. Вміти визначити групи крові по стандартним сироваткам (α=ІІ).

4. Визначити групи крові за цоліклонами (α=ІІІ).

5. Визначити групи крові за стандартними еритроцитами (α=ІІІ).

6. Визначити Rh-фактор експрес-методом сироваткою анти-резус Д (α=ІІІ).

7. Визначити Rh-фактор цоліклоном анти-резус „Д” супер (α=ІІІ).

8. Визначити групову сумісність (α=ІІІ).

9. Визначити Rh-сумісність (α=ІІІ).

10. Провести біологічну пробу (α=ІІІ).

Література:

Основна:

1. Загальна хірургія /під ред С.П. Жученка, М.Д. Желіби, С.Д. Хіміча. - Київ, 1999.

2. Загальна хірургія /під ред. М.П.Черенько. - Київ, 1999.

3. Методичні розробки для аудиторної и самостійної роботи студентів.

Додаткова:

1. Неотложная медицинская помощь / Аристов В.В., Артамонов В.С., Белебезьева Г.И. и др. / Ред. Трещинский А.И. – Киев: Вища школа, 1995. – С. 54-68.

2. В.И. Кулаков, В.Н. Серов, А.М. Абубакирова. Клиническая трансфузиология в акушерстве, гинекологии и неонатологии. – М.: "Триада-Х", 2001. – С. 18-32, 197-210, 250-255.

3. Гостищев В.К. Общая хирургия: Учеб. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. – С. 107-112, 118-144.

Розподіл балів, що можуть отримати студенти:

При засвоєнні теми №2 із змістовного модулю 1 за навчальну діяльність студенту визначається оцінка за 4-х бальною шкалою, яка потім конвертується у бали наступним чином:

Переглядів: 290