Поради щодо використання шрифтів

Для кожної групи видань добре знайти певний набір гарнітур. Але це не значить, що ви повинні обмежитися лише декількома шрифтами. Якщо вибрати більше гарнітур, ніж потрібно для одного документа, то це розширить творчі можливості.

Загальним принципом є застосування гарнітур із зарубками для осно- вного тексту й рубаних — для заголовків і інших елементів. Але немає правил без винятків. В одному документі можна обмежитися тільки рубаними гарнітурами, в іншому — тільки із зарубками. Потрібно лише враховувати, що текст, набраний рубаним шрифтом, важче читати; особливо це стосується великих обсягів.

Для основного тексту зазвичай використовують пряме світле написання шрифту.

При виборі шрифту (особливо це стосується дуже світлих гарнітур)

визначте, на якому пристрої будете друкуватись документ. Справа в тому,

що лазерні принтери друкують букви більше товстими, ніж вони виходять

на фотоскладальних автоматах, причому чим гірша роздільна здатність принтера, тим товстішими виходять букви. У будь-якому випадку, перш ніж приймати рішення, потрібно переглянути пробні відбитки.

Для заголовків і підзаголовків застосовують більш жирне написання. Потрібно уникати однакових гарнітур для заголовків і основного тексту. З іншого боку, для заголовків і підзаголовків краще використати схожі гарнітури; це ж стосується тих випадків, коли в основному тексті використовуються різні гарнітури.

Якщо заголовок займає більше трьох рядків, гарнітура за насиченістю не повинна відрізнятись від основного тексту. Якщо гарнітури заголовка й тексту збігаються, необхідно відокремити заголовок від тексту. Використовуючи напівжирне написання шрифту для перших слів заголовка, мов би дається шапка, а набір курсивом допоможе відокремити заголовок від основного тексту, не відволікаючи уваги.

Не бажано застосовувати в колонці більше трьох різних гарнітур, а обходитись різними написаннями однієї гарнітури в елементах документа (заголовках, основному тексті, шапках і ін). Однак деякі гарнітури дуже схожі між собою, і можна використати їх як варіанти однієї гарнітури.

Курсив добре виглядає в шапках, рядках із прізвищами авторів, бічних заголовках.

Шрифти за роллю на сторінці бувають текстові або набірні (text); акцидентні (display); декоративні (decorative). На рис.7 верхній рядок містить текстовий шрифт, консервативний, строгий і стриманий. Середній рядок – акцидентний шрифт, що привертає увагу. Нижній рядок – декоративний шрифт, що створює настрій і затримує погляд.

Текстові шрифти (або набірні) проектуються для набору довгих смуг тексту в книгах і журналах. Головне в їх дизайні – легкість сприйняття як окремих букв, так і цілих слів і групи слів, читання без утомленості. Легкість читання тексту виражається легким переходом ока з рядка на рядок, швидким відшукуванням потрібного абзацу, доброю помітністю літер шрифту. При цьому око не стомлюється, швидкість читання стає вищою, сприйняття змісту наближається до оптимуму. Природно, що тут використовуються шрифти із зарубками (serif). У цих шрифтів високий ступінь розбірливості, оскільки зарубки створюють своєрідну доріжку, що веде око уздовж рядка.

Рис. 7. Приклади текстового, акцидентного і декоративного шрифтів

Набірні гарнітури – це гарнітури, легкі для читання в довгих текстах в традиційному книжковому наборі в 9-10 кеглях (і в масовому тиражі). Ознаками набірних гарнітур є ясність, простота, певна стриманість (навіть для кур-сивного начертання) і серединність пластики, пропорцій, насиченості. Наприклад, гарнітура Times відрізняється офіційністю і підвищеною легкістю для читання, гарнітура Garamond – грацією і елегантністю (рис.8).

Рис. 8. Набірна, читабельна гарнітура Garamond

Акцидентні шрифти проектуються для крупних кеглів, для заголовків, підзаголовків і титулів. Чим набірні гарнітури відрізняються від акцидентних? Це характеристика гарнітур за потенційною легкістю для читання. Коли шрифт будь-якого кегля формується з одного зразка, то дрібний шрифт здається стислим і важким для читання, а крупний – громіздким і розрідженим. В результаті сталі розділяти набірний шрифт (книжкового кегля від 6 до 16) і акцидентний шрифт (крупного кегля від 12 до 60).

Акцидентні шрифти звичайно без зарубок (sans serif), вони більш мускулисті, більш напористі, що робить їх графічно ефектнішими. Для таких шрифтів важливіше привертати увагу і бути багатофункціональними, ніж забезпечувати розбірливість (рис. 9).

Рис. 9. Приклади популярних акцидентних шрифтів

Поняття акциденції в книзі – це на рівні шрифту виділення окремих букв (до них можна віднести буквицю), слів, заголовків, фрагментів тексту. Особливостями естетики акцидентних гарнітур є велика виразність, складність і чуттєвість, що проявляється в пластиці, пропорціях, насиченості, ступені контрасту елементів, естетиці апрошів. Але не слід вважати, що акцидентні гарнітури не можуть бути набірними.

Акциденція використовується в обширній номенклатурі малих форм друку (від квитка до афіші), що обслуговують поточні потреби побуту, культури, промисловості і торгівлі, і має особливу цільову установку: не стільки інформувати, скільки привертати увагу, зацікавлювати, переконувати, розважати і, якщо треба, шокувати. Отже, акциденція –типографіка для розглядання, типографіка, що придатна до повсякденного вживання і в той же час, за словами М. Жукова, здатна найкращим чином «служити швидкому розповсюдженню певних художніх принципів».

Акцидентний шрифт, за визначенням, служить не стільки легкості, скільки видовищності читання. Деякі акцидентні шрифти настільки органічні, що з часом переходять в розряд текстових (наприклад, гротеск). І навпаки, текстові шрифти, що вийшли з моди, іноді переходять в чистому або модифікованому вигляді в ранг акцидентних.

До акцидентних шрифтів відносяться (в порядку зменшення «акцидентності») фігурні, фантазійні, імітаційні, орнаментовані, об'ємні, відтінені, рукописні і багато інших шрифтів, що не піддаються класифікації через їх незвичність. Сюди ж відносяться шрифти з надмірно вираженими ознаками начертання: надвузький і надширокий, надсвітлий і наджирний.

Декоративні шрифти привертають увагу за всяку ціну, частіше новизною, швидко входять в моду і застарівають. Звичайно використовуються в рекламі. Дж. Феллічі писав, що декоративні шрифти– «острохарактерні актори на сцені типографіки». Вони використовуються в рекламі. Їх задача полягає в приверненні уваги ціною всього іншого, в тому числі і легкості читання. Про декоративні шрифти не можна говорити нейтральними словами, в їх описі використовують порівняльний ступінь: більш виразні, більш химерні, більш пародійні, більш каліграфічні (рис. 10).

Між акцидентними і декоративними шрифтами немає чіткої межі, так само як і між набірними і акцидентними шрифтами.

Рис. 10. Приклади декоративних шрифтів

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Times Bold Italic	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.