• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Інновації: сутність та класифікація

Тема 2

ПОНЯТТЯ ІННОВАЦІЙ ТА ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Інновації: сутність та класифікація

Етапи інноваційного процесу

Інновації: сутність та класифікація

Розмаїтість специфічних умов в інноваційній діяльності, зок­рема економічних, організаційних й інших призводить до того, що, незважаючи на спільність предмета інновацій, кожне її впрова­дження є унікальним. Водночас існує сила-силенна класифікацій інновацій і, відповідно, суб'єктів інноваційної діяльності. Розгля­немо деякі з них.

Існують розбіжності між радикальними інноваціями і такими, що вдосконалюють або модифікують, відображають якісні розхо­дження у рівні новизни відповідних нововведень і вказують на за­лежність других від перших. Радикальні інновації слугують за базу для наступних удосконалень. За цими розбіжностями простежу­ються два істотно різних типи суб'єктів інноваційної діяльності, їхні організаційні структури багато в чому протилежні, а їхнє спів­відношення є вельми діалектичним. Після впровадження радикаль­ної інновації вдосконалююча сприяє подальшому її розвиткові й подовжує ефект. Проте на початкових стадіях радикальні інновації наштовхуються на опір з боку механізмів і структур удосконалюючої діяльності.

Особливості інноваційних процесів, які має враховувати ін­новаційний менеджер при створенні організаційно-економічного механізму власної справи, випливають із переважного виду ново­введення. Важливим етапом аналізу інновацій є їхня класифікація за певними ознаками (табл. 2.1). Наведені в таблиці класифікації підтверджують, що процеси нововведень є різноманітними й різ­ними за своїм характером, а отже форми їхньої організації, масш­таби і способи впливу на інноваційну діяльність також дуже різ­номанітні.

Таблиця 2.1

Класифікація нововведень

Серед економістів, які досліджують проблеми нововведень, важливе місце належить німецькому вченому Г. Меншу, котрий на­магався пов'язати темпи економічного зростання й циклічність із появою базисних нововведень. На його думку, в моменти, коли базисні нововведення вичерпують свій потенціал, виникає ситуація «технологічного пата», що й визначає застій в економічному розвитку. Така постановка питання і введення в обіг даного визначення мають велике наукове, а зважаючи на сучасну ситуацію в Україні, — і практичне значення. Г. Менш вважав, що промисловий розвиток — це перехід від одного технологічного пата до іншого. Завдяки появі базисних нововведень виникають нові підприємства, цикли розвитку яких взаємозалежні. Виробництво нових товарів на початковій стадії, як правило, відстає від попиту й тому характеризується в цей період високими темпами зростання. Менш пов'язує циклічність економіки з циклічністю нововведень і фазами розвитку нових підприємств. Він вказував на момент, коли виробництво нових товарів починає перевищувати попит. Від цього часу фірми починають шукати вихо­ди на зовнішні ринки, падає норма прибутку, і все менше засобів спрямовується на інвестиції. Капітали перетікають на фінансові ри­нки. Рано чи пізно спекулятивні фінансові операції сягають гігант­ських розмірів, і норма прибутку в грошово-кредитній сфері стає нижчою від такої у промисловості. На думку Менша, це означає, що фінансова сфера дозріла для інвестицій у реальний сектор. Це дуже актуально для української практики. Очевидно, що економіка Украї­ни не готова до інвестицій, оскільки прибутковість фінансових опе­рацій перевищує середню прибутковість фінансових інвестицій.

Багато положень концепції Менша було критично розглянуто й роз­винуто іншими авторами. Зокрема, німецький економіст А. Кляйнкнехт уточнює тезу про формування кластерів інновацій на стадії депресії. Він вважає, що кластери інновацій-продуктів дійсно утворяться на фазі депре­сії, а от інновацій-процесів — на стадії підвищення «довгої хвилі».

Значне місце в теорії інноваційного менеджменту посідають концепції, що висвітлюють формування технологічних систем та способи поширення інновацій. Ці концепції розвиває ряд учених, серед них можна виділити анг­лійських економістів К. Фрімена, Д. Кларка та Л. Суїте. Вони ввели поняття технологічної системи взаємозалежних сімейств технічних та соціальних ін­новацій. На думку авторів, темпи економічного зростання залежать від фор­мування, розвитку і старіння технологічних систем. Дифузія, або процес по­ширення інновацій, розглядається ними як механізм розвитку технологічної системи. Автори пов'язують темпи дифузії нововведень з ринковим меха­нізмом. Вони відзначають, що дифузія інновацій вимагає відповідних умов і стимулювання. Поштовхом до розвитку економіки служить поява базисних інновацій в окремих галузях виробництва (тут проглядається подібність з концепцією Менша). Старіння технологічних систем в одних країнах і по­ява нових в інших призводить до нерівномірності міждержавного розвитку. Економічне зростання розглядається як наслідок появи нових галузей.

Серед російських учених, що вивчають проблеми циклічності і робили гідний внесок у розробку багатьох теоретичних і практичних аспектів згаданої проблеми, можна назвати Ю. Яковця й Е. Яковенка.

Ю. Яковець виділяє чотири види інновацій із погляду циклічного розвитку техніки:

• найбільші базисні інновації реалізують найбільші винаходи і
стають основою революційних переворотів у техніці, формування нових її напрямів, створення нових галузей. Такі інновації вимагають тривалого часу й великих витрат на освоєння, зате забезпечують значний за рівнем і масштабом народногосподарський ефект; проте відбуваються вони не щороку;

• великі інновації (на базі аналогічного рангу винаходів) формують но­
ві покоління техніки в рамках даного напряму. Вони реалізуються у
коротші терміни і з меншими витратами, ніж базисні інновації, але
зрушення у технічному рівні й ефективності є порівняно меншими;

• середні інновації реалізують такого ж рівня винаходи й правлять за базу для створення нових моделей і модифікацій конкретного покоління техніки, заміняють застарілі моделі більш ефективними або стають розширювальною сферою застосування цього покоління техніки;

дрібні інновації поліпшують окремі виробничі або споживчі пара­
метри моделей техніки, що випускаються на основі використання
дрібних винаходів; це сприяє ефективнішому виробництву таких
моделей або ж підвищенню ефективності їхнього використання.

Певіт і Уолкер виділяють сім типів інновацій, залежно від ступеня використання в них наукових знань та їхнього широкого застосування:

1) засновані на використанні фундаментальних наукових знань, ре­зультати яких широко застосовуються у різних сферах суспіль­ної діяльності (ЕОМ та ін.);

2) інновації, що також базуються на наукових дослідженнях, проте
мають обмежену область застосування (наприклад, вимірювальні
прилади для хімічного виробництва);

3) розроблені з використанням вже існуючих технічних знань ново­
введення з обмеженою сферою застосування (наприклад, новий
тип змішувача для сипучих матеріалів);

4) інновації, що входять у комбінації різних типів знань в одному
продукті;

5) використання одного продукту в різних галузях;

6) технічно складні нововведення, що виникли як побічний результат
великої дослідницької програми (керамічна каструля, створена на
основі досліджень, що проводилися в рамках космічної програми);

7) застосування вже відомої техніки або методів у новій галузі.

Типологія інновацій за А. Пригожиним:

• за типом нововведення — матеріально-технічні й соціальні,
економічні й організаційно-управлінські, правові й педагогічні;

• за механізмом здійснення — одиничні, дифузійні, завершені й
незавершені, успішні й неуспішні;

• за інноваційним потенціалом; радикальні, комбіновані; такі, що
модифікують;

• за особливостями інноваційного процесу — внутрішньо- та
міжорганізаційні;

• за ефективністю — ефективність виробництва й управління, поліпшення умов праці тощо.

За характером суспільної мети розрізняють інновації:

• економічні, орієнтовані на прибуток (виробництво лікарських
препаратів на експорт та ін.);

• економічні, не орієнтовані на прибуток (екологічні та ін.);

• спеціальні (військові, охорона здоров'я, освіта та ін.).

Зважаючи на все сказане, зазначені класифікації інновацій можна представити у єдиній схемі (рис. 2.1). Ця класифікація надає змогу шля­хом опитування й паспортизації провести діагностику суб'єктів інновацій­ного підприємництва, виділити основні особливості кожного кластера й зафіксувати основні групи суб'єктів інноваційного підприємництва.

Переглядів: 3424