Г. ЗВ'ЯЗОК ІНФЛЯЦІЇ ТА БЕЗРОБІТТЯ. КРИВА ФІЛІПСА. СТАГФЛЯЦІЯ

Великий інтерес для економістів становить питання про зв'язок між інфляцією та безробіттям. Вагомий внесок у розгляд цього питання зробив англійський економіст А.Філіпс. У 1958 р. він опублікував статтю, в якій на основі емпіричних даних за період з 1861 по 1957 роки виявив кореляційний зв'язок між динамікою номінальної зарплати та рівнем безробіття. Крива, яка демонструє цей зв'язок, одержала назву “кривої Філіпса”. Вона вказує на оберненопропорційну залежність між динамікою номінальної зарплати й рівнем безробіття: чим вищий рівень безробіття, тим менший приріст номінальної зарплати. Оскільки заробітна плата подавалась у номінальному виразі, то її динаміку можна трактувати як динаміку цін (темп інфляції), а саму криву Філіпса як криву, що відображає обернену залежність між темпом інфляції та рівнем безробіття: чим вищий темп інфляції, тим нижчий рівень безробіття і навпаки.

Темп інфляції

(динаміка номі-

нальної зарплати)

крива Філіпса

Рівень безробіття

Рис. 3-2. Крива Філіпса

Ця залежність дає концептуальні підходи щодо вибору принципів економічної політики уряду: рівень безробіття можна зменшити за рахунок збільшення інфляції; темп інфляції можна зменшити, збільшивши безробіття.

Виділяють наступні фактори, які обумовлюють обернену залежність між рівнем інфляції та рівнем безробіття:

1) незбалансованість ринків праці.

В силу існування різноманітних ринків праці, в міру зростання економіки повна зайнятість не може бути досягнута одночасно на всіх ринках праці: в той час як серед працівників одних спеціальностей буде спостерігатись повна зайнятість і навіть незадоволений попит, безробіття матиме місце серед працівників інших спеціальностей. Незадоволений попит на деякі спеціальності викличе ріст заробітної плати цих працівників, внаслідок чого, у свою чергу, зростуть витрати виробництва, а отже, підвищаться ціни. Крім того, в економіці завжди існують фрикційні та структурні безробітні, яким потрібен час для пошуку роботи чи перекваліфікації на спеціальності, яких потребує економіка. Отже, при прямуванні економіки до повної зайнятості зменшуватиметься безробіття, однак одночасно зростатимуть ціни.

2) монопольна влада на ринку.

Монопольні виробники та профспілки володіють владою для підвищення цін та заробітної плати й цю владу найлегше реалізувати, коли економіка прямує до повної зайнятості. Так, при прямуванні економіки до повної зайнятості виробники, з однієї сторони, відчувають зростаючу потребу у кваліфікованих працівниках, а профспілки, з іншої сторони, мають можливість вимагати підвищення заробітної плати. Підприємці, які зацікавлені у зростанні прибутків та побоюються страйків, погоджуються на підвищення заробітної плати. Зростаючий платоспроможний попит населення та зростаючі витрати виробництва як наслідок підвищення заробітної плати, дають підстави підприємцям підвищувати ціни.

В 70-80-х рр. 20 ст. статистичні дані свідчили про виникнення порушення оберненого зв'язку між рівнем безробіття та інфляції. В цей час мали місце як високий темп інфляції, так і високий рівень безробіття. Явище одночасного зростання цін та безробіття одержало назву стагфляції. Стагфляція пов'язана з так званими шоками пропозиції, тобто з існуванням причин зменшення сукупної пропозиції.

Причинами стагфляції можуть бути:

1) підвищення цін на енергоносії, яке спричиняє ріст витрат виробництва, в результаті чого одночасно зростають ціни, скорочуються обсяги виробництва, а, отже, і зростає безробіття.

Так, в 1973-1975 рр. у країнах Заходу ціни на імпортовану нафту зросли більше, ніж у 4 рази, що спричинило зростання витрат виробництва та одночасний ріст цін та безробіття.

2) виникнення дефіцитів сільськогосподарської продукції.

Наприклад, в 1972-1973 рр. мали місце крупні дефіцити сільгосппродукції у республіках колишнього СРСР та в країнах Азії. У відповідь на це різко зріс американський експорт сільгосппродукції, який спричинив її дефіцит на внутрішньому ринку США. Виникнення дефіциту спричинило ріст цін на сільськогосподарську продукцію, яка є сировиною у промисловості, в результаті чого зросли витрати виробництва у промисловості, а отже, і підвищились ціни на кінцеві товари й послуги та зросло безробіття.

3) обезцінення національної валюти за умови значного імпорту сировини.

При обезціненні національної валюти необхідно її більше для закупівлі сировини, в результаті чого зростають ціни. В тій мірі, в якій імпортована сировина впливає на витрати виробництва, в тій же мірі вона впливає на ріст цін.

4) припинення з боку уряду контролю над заробітною платою та цінами.

5) зниження продуктивності праці, що спричиняє зростання витрат виробництва.

6) підвищення податків, що також спричиняє зростання витрат виробництва.

7) інфляційні очікування населення.

Очікуючи зростання цін, працівники висувають вимоги щодо підвищення заробітної плати, що також спричиняє зростання витрат виробництва.

Слід зазначити, що порушення оберненого зв'язку між інфляцією та безробіттям може проявитись не тільки в стагфляції, але й у розвитку дезінфляційного процесу – одночасного скорочення безробіття та інфляції.

Причинами дезінфляції можуть бути:

1) економічне зростання, яке супроводжується зростанням зайнятості та одночасним зниженням цін на енергоносії.

2) державний контроль над цінами й заробітною платою з одночасним проведенням політики зростання зайнятості.

3) інші причини.

Слід зазначити, що з 90-х років в економіці країн Заходу закономірність Філіпса відновилась, а з початком війни в Іраку знов з'явилась стагфляція.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
В. ПРИХОВАНА ТА ВІДКРИТА ІНФЛЯЦІЯ. НАСЛІДКИ ІНФЛЯЦІЇ	\|	Д. ПРИЧИНИ ІНФЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.