Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Вибір методів вирішення проблем

 

Обґрунтованість і своєчасність прийняття УР в значній мірі залежить від застосування методики. Під методикою розуміють сукупність методів, прийомів, способів практичного використання роботи, які дозволяють досягти поставленої мети. Це система правил, які регулюють порядок здійснення операцій і застосування технічних прийомів і техніки. Методика має основуватись на об’єктивних законах і принципах.

Для того, щоб допомогти ОПР в будь-яких умовах своєчасно прийняти і реалізувати раціональне рішення, методика повинна відповідати ряду вимог:

- відповідати законам діалектичного мислення, теорії пізнання, логіці і принципам управління;

- універсальність і гнучкість для можливого застосування в будь-яких умовах і сферах діяльності. Це звільнить ОПР від пошуку методик для кожного конкретного випадку;

- простота і зрозумілість, які дозволять легко і швидко її засвоїти.

Однак практичне виконання перерахованих вимог до методики ПР немислиме без глибоких різносторонніх знань ОПР, без володіння ними всім арсеналом логіко-математичних методів мислення. Крім того, для ПР важливі і суб’єктивні якості керівника, особливо такі як вміння передбачати розвиток ситуації, інтуїції, рефлексивні навики, сильна воля, відважність, самостійність, здатність творчо думати при значних психологічних навантаженнях, готовність іти на ризик, брати на себе відповідальність за наслідки. При відсутності цих якостей прийняти рішення не допоможе навіть добре розроблена методика.

При проектуванні системи формування рішень слід розрізняти процес формування рішень і застосуванні в цьому процесі методи. Під процесом розуміють виконання в певній послідовності операцій, що призводить до вирішення проблем. Метод – це спосіб виконання або вид дій при здійсненні кожної операції. Це інструмент здійснення операції. Сукупність методів формує технологію формування рішення. А поскільки методи ці досить різноманітні, то існує якийсь найкращий спосіб вирішення проблеми утворений набором певних методів.

Один із основних принципів вибору методів для системи управління заключається в тому, що методи повинні вибиратись виходячи із задач, які потрібно вирішувати, а не з можливостей керівника (його знань досвіду використання інструментів управління).

Яким же чином керівництво повинне вводити методи в діючу систему формування рішень, щоб забезпечити її ефективну роботу? Перш за все слід провести огляд існуючих методів. Після цього визначає ту ланку процесу формування рішення де застосування того чи іншого методу дасть позитивний ефект. І нарешті воно визначає при яких умовах повинні використовуватись вибрані методи.

Використання методів на різних етапах процесу прийняття рішення.

1. Визначення цілей організації.

- теорія зміни добробуту, користі, вигоди або цінності.

2. Виявлення проблеми.

- теорія вибіркового методу;

- аналіз надійності.

3. Вирішення причин, що зумовили проблеми.

- кореляційний аналіз;

- дослідження множинної кореляції;

- регресивний аналіз;

- факторний аналіз;

- моделювання: фізичне, абстрактне, статистичне, математичне;

- лабораторні експерименти;

- аналіз історії;

- експертна оцінка;

- логічна дедукція.

4. Пошук варіантів рішень.

- теорія пошуку;

- евристичні методи;

- моделювання;

- теорія інформації;

- лінійне програмування;

- нелінійне програмування;

- динамічне програмування.

5. Відбір найкращих рішень.

- підрахунок затрат;

- лінійне програмування;

- моделювання (імітація);

- евристичні методи;

- нелінійна оптимізація;

- динамічне програмування;

- винахідництво;

- теорія ймовірності;

- теорія вибіркового методу.

6. Забезпечення згоди колективу з рішенням.

- динаміка груп;

- теорія інформації.

7. Затвердження рішення.

- теорія ризику.

8. Підготовка до введення рішення в дію.

- сіткове планування і управління.

9. Управління застосуванням рішення.

- кібернетика;

- теорія авторегулювання;

- теорія вибіркового методу.

10. Перевірка ефективності рішення.

- теорія вибіркового рішення;

- аналіз надійності;

- теорія авторегулювання;

- теорія інформації.

Щоб визначити ті етапи процесу вироблення рішення, на яких можна ефективно використати наявні методи, керівництво повинне співставити їх характеристики. Деякі методи можуть виявитись корисними для виконання лише однієї задачі, інші – для багатьох задач.

Із великого числа методів вирішення проблем можна скласти багато комбінацій їх поєднання. Краще коли керівництво має систему, яка включає в себе широкий діапазон методів, поскільки інформація, яка використовується для вирішення тих чи інших проблем досить різноманітна. Однак, якщо ми хочемо отримати найбільш ефективне рішення, слід відібрати ті конкретні інструменти, які краще за все підходять для конкретної проблеми. Однакових проблем не існує, а тому кожна з них вимагає спеціального підходу.

Вибір методів може проводитись на основі наступних шести вимог: 1) можливість практичного застосування методів; 2) вартість використання методу; 3) результат одержаний при застосуванні методу; 4) достовірність методу; 5) стабільність рішення отриманого з допомогою методу; 6) збалансованість даного методу з іншими методами.

Розглянемо кожну з цих вимог більш конкретно.

1. Можливість практичного застосування.

Методи формування рішень можуть бути ефективні тільки при певних умовах, і можливість їх застосування може бути звужена різними обмеженнями. Якщо попередній розгляд проблеми показує, що умови необхідні для ефективного застосування даних методів не виконуються, ці методи повинні бути виключені з розгляду. Крім того можуть бути виявлені обмеження, які зроблять неможливим застосування методів. Це можуть бути обмеження в часі, який необхідно затратити на рішення даним методом, затратах.

Іншим серйозним обмеженням може стати недостатня кваліфікація персоналу. Деякі методи досить складні, і, якщо не вистачає персоналу відповідної кваліфікації, то глибина аналізу виявиться обмеженою ступенем підготовки наявного персоналу.

Нарешті може виникнути обмеження, яке заключається в тому, що перед системою формування рішень стоїть дуже велике число проблем, які потрібно вирішити. Це може заставити керівників застосувати методи, які вимагають мало часу.

2. Вартість використання методу. Вона повинна бути меншою ніж вартість результату одержаного від застосування даного методу. Щоб отримати таку оцінку, потрібно мати чітке уявлення як про вартість застосування даного методу, так і про його ефективність.

При підрахунку повної вартості використання яких-небудь методів необхідно прийняти до уваги час, витрати на утримання персоналу і на обладнання (машинний час), вартість збору даних (опитування клієнтів, оформлення результатів і т. п.)

3. Результат одержаний при застосуванні методу. Вибір методу залежить від його ефективності. Якщо застосування вибраного методу дасть кінцевий результат більш високий ніж при інших методах, то рішення щодо його вибору правильне. Якщо вирішення проблеми вимагає від організації великих витрат, то навіть незначне збільшення точності результатів може дати значний позитивний ефект. Однак недоцільно нести надто великі витрати на застосування методу заради незначного покращення результату.

4. Достовірність методу. Потрібно знати наскільки крупні помилки допустимі при тому чи іншому рішенні. Коли достовірність завчасно відома, ступінь невизначеності чи ризику при виборі рішення зменшується і той хто затверджує рішення може навіть надати перевагу методу, який приносить менший прибуток, якщо він достовірний.

При застосуванні інтуїтивних методів для вироблення рішення достовірність може бути встановлена тільки після одержання фактичних результатів. Тому той хто ними користується не може бути впевненим в тому, що передбачений ним прибуток насправді буде одержаний. Взагалі, при прийнятті рішень пов’язаних з крупними сумами грошей, необхідно застосовувати високо достовірні методи.

5) Стабільність рішення – це тривалість використання рішення. Якщо передбачається, що рішення буде використовуватись часто і довгий час, то потрібна його стандартизація. При його розробці слід бути максимально передбачливим.

При виборі стабільності рішення необхідно враховувати зміни взаємозв’язків між зовнішніми факторами, що може вимагати безперервної модифікації рішення. В таких випадках старанна його розробка може виявитись зайвою, поскільки за той час поки воно прийматиметься ситуація може змінитись і прийняте рішення втратить смисл.

6. Збалансованість методів означає їх взаємно погодженість. Для різних етапів формування рішення потрібно застосовувати методи, які суміщаються. Якість рішення не може бути вищою, ніж рівень найменш ефективного етапу його формування. Якщо на стадії виявлення проблеми були використані такі примітивні методи збору даних, то на всіх наступних етапах недоцільно застосовувати складні, точні методи. В житті часто краще зробити приблизне рішення, яке виконується, ніж точне, але нікому не потрібне і яке не виконується через нерозуміння персоналу. Це особливо важливо тоді, коли критичним фактором виступає час.

Рішення повинне бути переведене на мову тих, хто буде ним користуватись.

Після того, як організація набуває певний досвід у використанні різних методів вирішення конкретних проблем, стає більш зрозуміло, чим відрізняються ці проблеми, що полегшує вибір методів. Щоб покращити вибір методів, проблеми можуть бути класифіковані. Слід також записувати, для вирішення яких проблем, які методи використовувались. В результаті на базі зібраних даних можна оцінити успіхи і невдачі та передбачити, наскільки застосовані методи були ефективні при вирішенні подібних проблем.

Як же застосовувати перераховані шість принципів для вибору методів, їх об’єднання і оцінки? Чи шукати найдешевший набір методів, чи віддати перевагу тим, які забезпечують найбільш високу достовірність?

Як правило приходиться йти на компроміс між вимогами різних принципів. Щоб добитися більшої достовірності приходиться погоджуватись з більш високою вартістю рішення. Однак правила 1 і 6 повинні бути виконані до того, як будуть розглянуті інші чотири критерії, поскільки вони є обмеженнями по відношенню до інших. Тільки забезпечивши їх, слід перейти до розгляду інших чотирьох.

Однак при таких компромісах слід враховувати багато аспектів: зміст і значення проблеми, доступність даних, затрати часу керівників на вирішення проблеми, ступінь ризику, яку організація може допустит і існуючі обмеження. Крія того в процесі формування рішення, питома вага цих факторів може змінюватись. Тому жодна із страрегій оцінки і зв’язки принципів вибору методів не може бути універсальною.

Одним із шляхів подолання труднощів зв’язаних з погодженням вимог є застосування гнучкої стратегії вирішення проблем. На протязі всього процесу вирішення проблеми повинен працювати механізм зворотнього зв’язку. Якщо керівник прийшов до висновку, що деякі методи неефективні, він повинен мати можливість вибрати інші методи і повідомити про це органу управління.

Існує небезпека, що керівник може багаторазово використовувати одні і ті ж йому відомі методи, підганяючи під них проблему, а не навпаки. Не слід надмірно захоплюватись складними методами формулювання рішень. Іноді прості моделі дають кращі результати.

В житті немає такого набору методів, який у всіх випадках кращий за інші. Питання не в тому, які методи добрі, а які погані, а в тому, які методи можуть виявитись в даних умовах більш ефективними.

 

 




Переглядів: 1535

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Системний підхід в розробці, прийнятті і реалізації управлінських рішень | Суть, структура та особливості місцевого самоврядування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.