Пружні сили

Під дією зовнішніх сил тіла можуть змінювати свою форму та об’єм, тобто деформуватися. Для твердих тіл розрізняють два граничні випадки деформацій: пружні та пластичні. Пружна деформація зникає після припинення дії деформуючої сили, пластична деформація частково або повністю зберігається після припинення дії деформуючої сили.

Пружні сили, які виникають у тілі як протидія деформуючій силі, мають електромагнітну природу. За пружної деформації найближче оточення атома чи молекули не змінюється, а тому міжмолекулярна взаємодія призводить до повернення системи у початковий стан після припинення дії деформуючої сили. За умови пластичної деформації у тілі відбуваються незворотні зміни, під час яких порушується характерна взаємодія між атомами, відстань між атомами стає настільки великою, що не можуть повністю відновитися відповідні міжатомні зв’язки, які забезпечують стійкість твердого тіла.

Механічні внутрішні сили, що виникають у деформованому тілі, зазвичай характеризують механічним напруженням – пружною силою, яка припадає на одиницю площі поперечного перерізу тіла:

(3.11)

Основними видами деформацій є деформації розтягу, стиску, згину, зсуву та кручення.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сили тертя	\|	Деформація розтягу (стиску). Закон Гука

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.