МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||
Управління соціальною політикою.
13.1. Поняття "соціальна політика" Соціальна політика є складовою частиною загальної стратегії держави, що відноситься до соціальної сфери. Вона уявляє собою цілеспрямовану діяльність із виробітки та реалізації рішень, що безпосередньо торкаються людини, її положення у суспільстві, надання їй соціальних гарантій з урахуваннями різних груп населення. Соціальна політика покликана акумулювати, фокусувати, відбивати стан країни та ситуацію у суспільстві, потреби і цілі соціального розвитку. Соціальна політика об'єктивно залежить від економічного стану країни. Рівень зайнятості, оплати праці, можливість надання безкоштовних соціальних послуг (освіта, охорона здоров'я, культура тощо), підтримка незахищених верств населення, якість життя у цілому визначаються у вирішальній мірі наявністю товарів та послуг, що має суспільство для свого споживання. Тобто джерелом надійності та перспективності соціальної політики та захисту громадян є стабільна економіка, збільшення кількості робочих місць. З другого боку, сама соціальна політика має певну самостійність і чинить значний вплив на динаміку економічного розвитку. Соціалізація виробництва сприяє зростанню його ефективності. Вона може здійснюватися шляхом: § розвитку соціалізованих форм власності (оренди, кооперування, різних видів володіння трудовими колективами своїми підприємствами) у сполученні з розвитком соціального партнерства як засобу захисту інтересів працюючих; § участі працюючих безпосередньо або через профспілки у прийнятті рішень на всіх рівнях економіки; § посилення контролю за адміністрацією через входження працівників до наглядових рад підприємств, незалежно від форм власності. Соціальна політика визначає ситуацію з пропозицією праці на ринку праці, кваліфікаційними характеристиками трудового потенціалу (підготовка та перепідготовка кадрів), з міграцією дефіцитної робочої сили, із репродуктивною поведінкою населення (дітонародження), демографічною ситуацією. Без цілеспрямованої соціальної політики неможливе нормальне відтворення ні населення, ні ресурсів праці, ні громадського продукту у цілому. Соціальна політика впливає на ефективність економіки через такі соціальні важелі як соціальна стабільність у суспільстві, посилення трудової мотивації працівників та мотивації ділового підприємництва, розвиток соціальної активності громадян, соціальна відповідальність виробника товарів та послуг, дотримання соціальної справедливості у реалізації економічних відносин у всіх сферах відтворювального процесу (виробництво, розподіл, обмін, споживання) тощо. Соціальна політика відбиває також політичні процеси, що відбуваються у суспільстві. Йдеться про систему влади у країні, її здатність відбивати інтереси суспільства, можливості виробітку ефективних рішень із соціального розвитку на всіх рівнях, реалізовувати прийняті рішення. У той же час ефективність функціонування політичної системи, виконання владних повноважень на всіх рівнях залежить від того, наскільки соціальна політика відбиває інтереси суспільства в цілому, у конкретній галузі, регіоні, конкретного підприємства, окремого громадянина і знаходить підтримку у суспільстві. Відсутність коштів на реалізацію соціальних заходів, що визначаються суспільством як мінімально необхідні, не може бути виправданням за незабезпеченість соціального захисту населення через те, що відповідальність за економічний стан країни також несуть владні структури.
|
||||||||||||||||||||||
|