• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Залізничний транспорт

Залізничний транспорт поділяється на залізничний І транспорт загального користування і промисловий залізничний транспорт. Залізничний транспорт загального користування призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і на­селення в перевезеннях, інших транспортних і додаткових послу­гах без обмежень споживачів за формами власності, видами дія­льності тощо. Промисловий залізничний транспорт призначений для переміщення вантажів у процесі виробництва (між промис­ловими підприємствами, дільницями, цехами, іншими структур­ними підрозділами).

Залізничний транспорт загального користування здійснює свою діяльність на землях, які надані йому в користування. Ці землі називають смугою відведення. На смузі відведення розта­шовані: залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма спорудами й будівлями енергетичного, локомотивного, вагонно­го, колійного, вантажного та пасажирського господарства, сигна­лізації та зв'язку, водопостачання, захисні лісонасадження тощо. В тих місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, снігозанесень та інших небезпечних впливів, встановлені охоронні зони. Охоронні зони — це ділянки землі, прилеглі до земель залізнич­ного транспорту загального користування і необхідні для забез­печення збереження, міцності та стійкості споруд, пристроїв та інших об'єктів залізничного транспорту.

Матеріально-технічна база залізничного транспорту— це: ко­лійне господарство, станції, транспортні засоби, депо, пристрої електрозабезпечення, засоби регулювання руху та управління експлуатаційною роботою, засоби зв'язку.

До складу колійного господарства відносяться: земляне поло­тно, баластна призма з щебеню, піску і гравію, шпали, до яких кріпляться стальні рейки, машини для технічного утримання і ремонту колій, технологічна оснастка для зварювання і наплав­лення рейок, пристрої для складання і розбирання ланцюгів рейок.

Станції поділяються на вантажні, сортувальні, дільничні, про­міжні, пасажирські.

Вантажна станція призначена для виконання вантажних операцій і обслуговування вантажовласників, а саме:

• вантаження і розвантаження вантажів;

• перевантаження з одного виду транспорту на інший;

• перевантаження з одних вагонів в інші (на прикордонних станціях).

Основною ознакою вантажної станції є вантажний двір. На вантажному дворі розташовані відкриті і криті склади, сортува­льні платформи і майданчики, проїзди і стоянки для автомобілів, ваги, габаритні ворота для перевірки завантажених вагонів поїзда У межах встановленого габариту, товарні контори тощо. Вантажні двори поділяються на спеціалізовані і загального типу. Спеціа­лізовані вантажні двори — це великі контейнерні термінали, склади для вивантаження навалочних, лісових, великовагових вантажів. Двори загального типу призначені для переробки ши­рокої номенклатури вантажів.

Сортувальна станція призначена для масового розформуван­ня і формування поїздів. Крім того, на станції обробляються тра­нзитні поїзди. Пасажирські і вантажні операції виконуються в невеликому обсязі. Основною ознакою таких станцій є сортува­льна гірка. їх розміщують у пунктах масового зародження і по­гашення вагонопотоків — у портах, на виходах з добувних ба­сейнів, у великих залізничних вузлах.

Дільнична станція призначена для обробки транзитних поїз­дів, що проходять без переробки вагонів (без розформування по­їзда) або з частковою переробкою (причепленням або відчеплен­ням тільки окремих вагонів). На станції здійснюється огляд вагонів, зміна локомотивних бригад, а на деяких з них — і локо­мотивів, маневри з відчеплення і причеплення окремих вагонів. Відстань між дільничними станціями залежить від довжини діль­ниць обороту локомотивів.

Проміжна станція призначена для приймання, відправлення і пропуску поїздів, а також обслуговування пасажирів, виконання вантажних і комерційних операцій (надання послуг вантажовлас­никам) у невеликому обсязі. Проміжні станції розміщуються між дільничними або дільничними і сортувальними станціями. Від­стань між ними коливається від 15 до 20 км.

Пасажирська станція призначена для обслуговування паса­жирів, приймання багажу, вантажобагажу, пошти та обробки пасажирських поїздів (технічного обслуговування поїзда, випробу­вання гальм, огляду поїзду та усунення недоліків, зміни локомотивів або локомотивних бригад та ін.).

Транспортні засоби, за допомогою яких виконуються переве­зення вантажів, — це:

1) залізничний рухомий склад:

• активний (локомотиви, до яких належать електровози і теп­ловози);

• пасивний (вантажні вагони);

2) контейнери.

Вантажні вагони і контейнери на залізниці називають транспортною тарою.

Вантажні вагони поділяються на універсальні (криті, піввагони, платформи, цистерни), спеціалізовані (автономні вагони-рефрижератори, секції або поїзди рефрижераторів, цементовози, транспортери тощо).

Контейнери поділяються на дві групи: загального призначен­ня (універсальні) та спеціального призначення (спеціалізовані). Залежно від вантажопідйомності контейнери також класифіку­ються на малотоннажні (до 2,5 т), середньотоннажні (від 2,5 до 10 т), великотоннажні (понад 10 т).

Депо — це споруди, в які входять залізничні колії, і призначе­ні для ремонту, обслуговування, підготовки до рейсів рухомого складу (локомотивів або вагонів). Відповідно депо поділяються на локомотивні і вагонні. Останніми роками в Україні в умовах депо виконуються не лише поточний і капітально-відновлювальний ремонти, а й капітальний ремонт локомотивів і вагонів, який раніше здійснювався в заводських умовах.

Пристрої електрозабезпечення — це тягові підстанції, контак­тні проводи тощо. Тягова підстанція — споруда на електрифіко­ваній залізничній лінії, в якій розміщено устаткування для пере­творення електричного струму. До тягової підстанції підходять проводи від зовнішньої лінії електропередачі, а відходять прово­ди до контактної мережі для живлення енергією електровозів або до інших споживачів (вокзалів, депо, майстерень тощо).

До засобів регулювання руху та управління експлуатаційною роботою належать пристрої автоматики, телемеханіки, електро­ніки, електротехніки, які загалом забезпечують функціонування пристроїв сигналізації, централізації, блокування (світлофори, семафори, маршрутні покажчики, сигнальні щити, диспетчерська централізація управління рухом з автоблокуваннями, локомотив­на сигналізація, автостоп, пристрій авторегулювання тощо).

Засоби зв'язку — це радіо- або проводовий зв'язок між диспе­тчерами і машиністами в дорозі, машиністами маневрових локо­мотивів, складачами поїздів, з близькими та віддаленими пунк­тами тощо.

Залізничний транспорт загального користування належить до державної форми власності. Зараз в Україні шість залізниць: До­нецька, Придніпровська, Південна, Південно-Західна, Львівська та Одеська. В їх складі функціонують лінійні підприємства (ло­комотивні і вагонні депо, дистанції колії, енергопостачання, сиг­налізації та зв'язку тощо).

Україна отримала у спадщину від Міністерства шляхів сполу­чення колишнього СРСР велике залізничне господарство в гар­ному техніко-економічному стані. Але розрив чисельних зв'язків з колишніми республіками, скорочення обсягів промислового і сільськогосподарського виробництва у 90-і роки, загальна криза призвели до скорочення вантажних перевезень. Так, за 1990— 2000 pp. відправлення вантажів залізничним транспортом скороти­лося з 1008 млн. т до 295 млн. т, тобто в 3,4 рази. Вантажооборот за цей період теж скоротився у 2,8 рази.

Протягом 10 років виробничі фонди старіли. Знос рухомого складу (вагонів, локомотивів) досяг у середньому 60—70 % і практично не оновлювався. Колійне господарство залізниць теж перебувало не в кращому технічному стані. Застаріла верхня бу­дова колій відволікала величезні ресурси на їх ремонт і утриман­ня. Тому частину колій було розібрано, ліквідовано малодіяльні дільниці і під'їзні колії. За 10 років розгорнута довжина залізни­чних колій зменшилася на 1,4 тис. км, або на 3 %.

Згідно з Програмою реструктуризації на залізничному транс­порті (1998—2003 pp.) 26 відділень залізниць реорганізовано у дирекції залізничних перевезень — структурні підрозділи заліз­ниць. Ліквідовано ПО підрозділів інфраструктури залізниць. Приватизовано 5 ремонтних заводів, 42 цілісних майнових ком­плекси торгівлі, побутового обслуговування і громадського хар­чування, об'єкти культури і соціального призначення. Передано в комунальну власність 90 % житлового фонду, що перебував на балансах залізниць, усі дитячі садки, об'єкти фізкультури і спорту.

Пріоритетним завданням України є реалізація свого вигідного географічного положення як моста між Європою та Азією. Вра­ховуючи велике значення міжнародних транспортних коридорів (МТК) у розвитку економіки України, протягом 1998—2003 pp. на напрямках МТК відремонтовано понад 4 тис. км колій, елект­рифіковано 600 км залізничних ліній. На станції Мостицька II Львівської залізниці введена в експлуатацію система автоматич­ної зміни відстані між колесами вагона. У ході освоєння швидкіс­них залізничних ліній (Київ — Харків, Київ — Дніпропетровськ) відремонтовано і модернізовано 1 тис. км верхньої будови колій, побудовано 170 км водовідводів, 7 шляхопроводів, облаштовано 149 залізничних переїздів, побудовано і реконструйовано 1,4 тис. км ліній контактної мережі, понад 300 пасажирських платформ, 71 вокзал.

За видами сполучень перевезення залізничним транспортом поділяються на:

1)перевезення в місцевому сполученні— в межах однієї з шести залізниць України;

2) перевезення у прямому сполученні — за участю двох і бі­льше залізниць;

3) пряме змішане сполучення — перевезення, що виконуються залізницями разом з іншими видами транспорту за єдиним транс­портним документом на всьому шляху прямування;

4) міжнародне залізничне сполучення — перевезення між Україною та іноземними державами.

Основним перевізним документом є накладна, яку передає залізниці вантажовідправник разом з вантажем. Водночас вона є двостороннім письмовим договором між залізницею і відправни­ком на користь третьої сторони — одержувача. Накладна також слугує договором застави вантажу в разі, якщо вантажовласник не внесе провізну плату та інші платежі за перевезення.

Кількість вантажу, що перевозиться за однією накладною, на­зивається відправкою. Відправки поділяються на вагонні, дрібні, малотоннажні, групові і маршрутні.

Вагонна відправка — це партія вантажу, достатня для повного завантаження окремого вагона і пред'явлена за однією наклад­ною. Дрібна відправка — партія вантажу, для перевезення якої не надається окремий вагон, проте кількість вантажу не повинна пе­ревищувати 1/3 об'єму чотиривісного вагона, за вагою не бути менше 20 кг і не перевищувати 5 т при прийманні від вантажові­дправників, які не мають плану перевезень, і 10 т — при наявнос­ті плану перевезень. Малотоннажна відправка — партія ванта­жу, що перевозиться за однією накладною вагою від 10 до 20 т і місткістю не більше 1/2об'єму вагона. Групова відправка — пар­тія вантажу для перевезення якої потрібно 2 і більше вагонів. Маршрутна відправка— партія вантажу, що відповідає ваговій нормі, встановленій для маршруту.

Термін доставки вантажу складається з трьох частин:

• терміну на виконання відправлення і прибуття вантажу;

• терміну перевезень вантажу;

• терміну на виконання операцій по шляху переміщення.

В Україні встановлено єдиний для всіх відправлень термін на виконання операцій, пов'язаних з виконанням відправлення і прибуття, — 1 доба.

Термін доставки вантажу залежить від швидкості його переве­зення.

Вантажною швидкістю вантаж повинен бути перевезений протягом доби на відстань від 180 до 550 км, великою швидкіс­тю — від 330 до 660 км (дрібна відправка — 180 км, вагонна — 330 км, маршрутна — 550 км).

Термін на виконання операцій на шляху руху встановлюється в залежності від характеру операцій (перевантаження з широкої колії на вузьку, сортування дрібних відправок, ветеринарний огляд тощо) і визначається терміном затримки.

При перевезенні вантажу з великою швидкістю тариф збіль­шується у два рази порівняно з тарифом на перевезення вантажу з вантажною швидкістю.

Термін доставки визначається в договорі (накладній). Відлік починається з 24.00 доби, протягом якої вантаж прийнято до пе­ревезення.

Про прибуття вантажу залізниця повинна повідомити ванта­жоодержувача в день його прибуття, але не пізніше 12.00 наступ­ного дня. Протягом доби вантаж, що прибув, зберігається на ста­нції безкоштовно. Цей термін визначається також з 24.00 дати вивантаження вантажу (контейнерів) засобами залізниці або по­дачі вагонів під розвантаження засобами одержувача. За збері­гання вантажів на станції понад зазначений термін береться плата.

Правилами перевезень встановлено граничні терміни збері­гання вантажів. Зазвичай вони коливаються від 3-х до 5-ти діб. Якщо одержувач не вивезе вантаж протягом цього терміну, заліз­ниця має право самостійно реалізувати його.

У разі надходження вантажів з-за кордону взаємовідносини вантажоодержувача і залізничної станції додатково визначаються договором про надання послуг при організації митного огляду вантажів у зоні митного контролю цієї станції (додаток А).

Переглядів: 960