Теплопоглинальні екрани застосовуються як переносні (при ремонтних роботах), а при наявності пауз у технологічному процесі (необхідних для охолодження екрана) і як стаціонарні.
При розрахунку екрана виходимо з теплового балансу
Qп = Qвип, (3.27)
де Qвип – кількість променистого тепла, що діє на екран (визначається по залежності 3.3), Вт;
Qп – кількість тепла, поглиненого екраном, Вт.
Qп = m×c×(tк – tп), (3.28)
де m – маса екрана, кг/с;
с – теплоємність матеріалу екрана, Дж/(кг×K);
tк – кінцева температура екрана (не більш 35 °C), °C;
tп – початкова температура екрана, °С.
, кг/год (3.29)
При цьому під масою екрана розуміють таку масу, що протягом однієї години дії теплового випромінювання забезпечить нагрівання екрана не вище 35 °С. Якщо необхідно, щоб екран працював у цих умовах 2 години, то масу екрана треба подвоїти, 3 години – масу потроїти і т.д.
Можливі види теплопоглинальних екранів (додаток Б):
– сталевий лист із теплоізоляцією з перліту, вермикуліту, азбесту, цегли і т.д.;
– алюмінієвий лист із теплоізоляцією з перліту, вермикуліту, азбесту, цегли і т.д.;
– цегельна стінка товщиною в півцеглини;
– сталева сітка (одинарна чи подвійна) із загартованим органічним чи силікатним склом);
– скло загартоване силікатне чи органічне.
Теплопоглинальні екрани ефективно поглинають теплові випромінювання в заданому інтервалі часу, але основний недолік – це необхідність наявності пауз для охолодження екрана.
Більш докладно класифікація типових засобів захисту (екранів, що відводять тепло, тепловідбивних і теплопоглинальних) приведена в [3, 4].