Варіант 1

1. За все і всіх триматиму одвіт: за день грядущий, в зав'язі сповитий, за дуб, знічев'я в жолуді убитий, за все на світі. І – за цілий світ! (Б. Ол.). 2. Не малюй мені сонця, як вистиглий овоч. Покажи мені сонце, що в бурі сурове... (А. Мал.). 3. Бо те, що всім народом пережито, воно святе – його ти поважай. (П. Тич.). 4. Тут кожен камінь пише заповіт і кожна гілка шле адреси літу, а ти, вже трохи розпізнавши світ, вертаєшся до рідного привіту. (А. Мал.). 5. Чи совам зборкати орла, чи правду кривді подолати? (М. Р.) 6. Людська краса ніким ще не повторена.

Варіант 2

1. У пожовклій торішній травиці з'явилися перші стеблинки (М. Коц.). 2. У хатці прибрано, підметено – ні порошинки по кутках (Н. Забіла). 3. Тепле повітря навкруги було напоєне пахощами степових квітів (О. Гонч.). 4. Ще цвітуть, не сумуючи, квіти, пароплави ще ходять Дніпром (Д. Ткач). 5. День такий, що не хочеш жаліти за минулого літа теплом (Д. Ткач). 6. Усе навколо затиха під владою чаруючої ночі (Л. Укр.). 7. Здрастуй, сонячний килиме ще не кошених трав (М. Р.).

Варіант 3

1. Дороги наші мічені вершинами і втратами. Знамена наші січені рудими автоматами. Нічого нам у спадщину по закутках не сховано, зате ми здобули собі усю красу духовного (Б. Ол.). 2. Тріумфальним маршем ішли в ці дні червоні війська через весняний квітучий Крим (О. Гонч.). 3. І щасливий той, хто, винісши народне горе, і попрацювавши немало, і немало проливши крові на полях битв, може потім сказати собі і світу, що в найстрашнішу годину не було у нього зерна неправди за душею (О. Довж.).

Варіант 4

1. Як я умру, на світі запалає покинутий вогонь моїх пісень, і стримуваний промінь засіяє, вночі запалений, горітиме удень (Л. Укр.). 2. Пісня ж твоя в невмираючій силі в мойому серці ясніє, живе (І. Франко). 3. Великій меті свої сили віддавши, йдемо ми, згуртовані, сильні, як завше (С. Ол.). 4. Що нами зроблено, те буде звіковічене (Дмитерко). 5. Ти, Батьківщино, вчила мене жити, дбайливо підпираючи плече (А. Мал.).

Варіант 5

1. Коли поїзд почав виписувати дугу, повертаючи у степ, Іван ще раз побачив її у відчиненому тамбурі з притиснутою до грудей рукою (Г. Тютюнник). 2. Шура стоїть у кузові, тримаючись за кабіну, і сміється пробігаючим лісам, що шумлять їй назустріч... (О. Гонч.). 3. Біля двох десятків було або спалено, або підбито в цьому бою. П'ять танків захоплено непошкодженими (А. Головко).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Варіант 2	\|	Варіант 6

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.