Основні технічні характеристики переносних вогнегасників

№ п/п	Показник	Тип переносного вогнегасника
ВПП-10	ВХП-10	ВВБ-3	ВВ-5	ВВ-2	ВП- 10 (3)	ВП- 5-02	ВП- 2-01
	Об'єм або маса заряду	10 л	10 л	3 кг	5 кг	2 кг	10 кг	5 кг	2 кг
	Маса вогнегасника
	(повна), кг	15,5	14,0	7,1	13,5	7,0	17,2	9,5	3,7
	Вогнегасильна здатність (площа гасіння модельного вогнища пожежі, м²) щодо класів пожежі:
	А	4,78	4,7	2,8	0,9	–	25,34	7,59	4,78
	В	1,76	1,1	0,7	0,41	0,41	5,75	1,76	0,41
	Тривалість подавання вогнегасильної речо-
	вини (мінімальна), с
	Довжина струменя вогнегасильної речовини
	(мінімальна), м	4,5	6,0	3,0	4,5	1,5	4,0	5,0	2,5
	Діапазон температур
	експлуатації, °С	5–50	5–45	-50–	-40–	-40–	-20–	-50–	-40–

Загалом, необхідною умовою забезпечення первинними засобами пожежогасіння виробничих приміщень (об’єктів) є наявність одного вогнегасника на площі 50 – 100 м². Якщо виробниче приміщення належить до пожежонебезпечних, але має меншу ніж 50 м²площу, то наявність у ньому вогнегасника обов’язкова. Щоб вибрати місце для розташування вогнегасника, потрібно користуватися правилом: відстань від найдальшого робочого місця в приміщенні до вогнегасника не може перевищувати 25 м.

Переносні вогнегасники розміщують не вище ніж 1,5м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані не менше ніж 1,2м від краю дверей. Це мають бути легкодоступні та помітні місця, без прямого потрапляння сонячних променів на вогнегасник і безпосереднього впливу опалювальних та нагрівальних приладів.

Вогнегасники всіх типів повинні мати сертифікати відповідності та проходити технічне обслуговування на спеціалізованих підприємствах, які мають ліцензію на цей вид господарської діяльності.

Вогнегасники, що вводять в експлуатацію, мусять мати:

– пломби на пристроях ручного пуску;

– облікові (інвентаризаційні) номери згідно з установленою на підприємстві системою нумерації;

– ярлики і маркувальні написи на корпусі;

– червоний сигнальний колір згідно з державним стандартом.

Періодичність технічного обслуговування вогнегасників усіх типів має відповідати експлуатаційній документації, але здійснюватися не рідше одного разу на 2 роки. Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами, необхідно перезарядити або перевірити, а на цей час їх замінюють відповідною кількістю заряджених вогнегасників.

Якщо в одному приміщенні перебуває декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного протипожежними стінами, то його забезпечують вогнегасниками, пожежним інвентарем та іншими засобами пожежогасіння згідно з нормами для найнебезпечнішого виробництва.

Згідно з Правилами улаштування електроустановок пожежонебезпечна зона – це простір, де можуть перебувати горючі речовини як за умов установленого технологічного процесу, так і в разі можливих його порушень. За ступенем пожежної небезпеки пожежонебезпечні приміщення поділяють на такі класи:

П-І – приміщення, в яких використовують або зберігають горючі рідини з температурою спалаху парів вище, ніж 61°С, наприклад, склади мінеральних олив, дизельного палива тощо.

П-ІІ – приміщення, в яких виділяється спалимий пил або волокно з концентрацією, нижня межа займання якої становить понад 65 г/м³ до об'єму повітря, але вони не можуть утворювати вибухонебезпечні суміші (деревний чи борошняний пил тощо).

П-ІІа – приміщення, в яких перебувають тверді спалимі матеріали, але не у вигляді пилу чи волокон, наприклад, склади для зберігання твердого палива.

П-ІІІ – простір поза приміщенням, в якому перебувають горючі рідини з температурою спалаху вище 61°С, або тверді горючі речовини (відкриті склади палива).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Порошкові вогнегасники	\|	Порядок виконання роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.