Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Зміст Базового компонента дошкільної освіти

Зміст Базового компонента дошкільної освіти систематизований за сферами життєдіяльності: "Природа", "Культурна", "Люди", "Я сам".

Сфера "Природа" формує елементарний природоцільний світогляд, несе ціннісно-змістову наповненість за екологічним та природничим напрямами, сприяє усвідомленню дитиною себе як частки природи, формує відчуття відповідальності за те, що відбувається навколо неї і внаслідок її дій у довкіллі.

Сфера "Культура" вводить дитину у світ практичної та духовної діяльності людини, розвиває потребу в реалізації власних творчих здібностей, навчає діставати задоволення від процесу та результатів своєї діяльності, вправляє в умінні цінувати рукотворні вироби, культивує інтерес до надбань національної та світової культур.

Сфера "Люди" формує соціальну компетентність: навчає диференціювати людей за ознаками віку, статі, спорідненості; поводитися в межах дозволеної поведінки, оволодівати культурою діалогу, адекватно реагувати на вчинки і слова інших, дотримуватись правил хорошого тону, співпереживати і співдіяти.

Сфера "Я сам" відкриває дитині світ власного внутрішнього життя, прагнень, думок, переживань; допомагає зіставити свої бажання з можливостями; привертає увагу до особливостей власного фізичного, психологічного та соціального розвитку.

Документ розраховано на науковий загал, залучений до розробки програмно-методичного забезпечення дошкільної освіти, задає стандарт психолого-педагогічних умов розвитку, виховання та навчання дітей дошкільного віку, ставить вимоги до змісту освітніх програм, професійної компетентності педагогів, організації розвивального середовища.

4.ПРОГРАМИ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Робота дитячого дошкільного закладу здійснюється на основі програми виховання і навчання — державного документа, який визначає цілі, завдання і зміст роботи з дітьми з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей. Науково, методично обґрунтована програма покликана синтезувати історичні надбання, нові досягнення теорії та практики дошкільної освіти, актуальні суспільні вимоги до неї, відповідати особливостям пізнавальної діяльності дітей, забезпечувати їхній гармонійний розвиток.

«Дитина». Створена у 1992 р. Містить орієнтовний зміст виховання і навчання дітей віком від трьох до семи років, метою яких є становлення особистості дитини через розвиток її психічних процесів. Програма спрямована на гуманізацію виховного процесу; узгодження колективних, групових та індивідуальних форм і методів роботи. Переважає орієнтація на індивідуальну роботу з дітьми в усіх вікових групах. При цьому враховуються висновки психологічної науки про роль різних видів діяльності та їх використання в роботі з дітьми різного віку, простежується зв'язок з традиціями народної педагогіки, фольклором, видами національного та світового мистецтва. Враховує вона і принципи інтеграції, системності, комплексності. Відкривається програма розділом «Сім'я і дитячий садок», у якому охарактеризовано специфіку і взаємозв'язок родинного і суспільного виховання. Матеріал викладено з урахуванням вікових особливостей дитини (розділи «Наші малята», «Дослідники, чомусики», «Наша старша група», «Від гри до навчання»). Найтиповіші для кожної вікової групи психологічні причини труднощів і відповідні доцільні педагогічні впливи розглядаються у розділі «Діти, які потребують допомоги батьків та вихователів».

«Дитина в дошкільні роки». Розроблена в 1991 р. запорізькими науковцями і педагогами-практиками, адресована педагогам і батькам, є своєрідним керівництвом для них. Структурно матеріал її згрупований за розділами «Пізнай дитину», «Здорова дитина — здорове суспільство», «Цінності дошкільного дитинства та шляхи їх формування», «Формування культури пізнання», «Рушійні сили розвитку дошкільника» та ін. «Додатки» містять орієнтовний практичний матеріал, а зміст — цікаві знахідки авторів. Однією з головних умов виховання здорової дитини автори вважають врахування її індивідуальних особливостей: стану фізичного і психічного здоров'я, типу темпераменту, реакції серцево-судинної та дихальної систем, шкіри на повітря, воду, сонце; емоційного настрою; розвиненості опорно-рухового апарату; схильності до сприйняття впливів місяця, сонця.

«Українське дошкілля». Створена колективом Львівського обласного інституту удосконалення вчителів на основі «Програми виховання та навчання в дитячому садку» (К., 1986) і досвіду роботи педагогів 30-х років XX ст. Програма охоплює навчання і виховання дітей від четвертого до сьомого року життя. Вона орієнтує на роботу з дітьми за такими тематичними підрозділами: побут, ігри, охорона здоров'я і фізичне виховання дітей, рідний край, розвиток мовлення, формування початкових математичних уявлень, естетичне виховання і художня творчість дітей, виховання основ культури поведінки і взаємин, праця. Особливо багата програма на історико-етнографічний матеріал, оскільки укладачі розглядали її як регіональну.

«Ладки». Програма орієнтує на системну роботу щодо формування гуманістично спрямованої активної особистості дитини у процесі різноманітної діяльності. Матеріал згруповано у два розділи — «Виховання і розвиток первинних потреб і формування матеріальної культури» та «Виховання і розвиток вищих потреб і формування духовної культури». Автор — Н. Дернович. У багатьох вітчизняних дошкільних закладах в організації навчально-виховного процесу використовують концептуальні підходи, окремі елементи, а то й цілі програми навчання і виховання, створені зарубіжними авторами, авторськими колективами.

«Радуга». Створена в лабораторії дошкільної освіти Інституту загальної освіти Міністерства загальної і професійної освіти Росії. За змістом і структурою вона спирається на сім найважливіших видів діяльності й занять, у процесі яких здійснюється виховання і розвиток дитини: фізична культура (червоний колір), гра (оранжевий), зображувальна діяльність і ручна праця (жовтий), конструювання (зелений), заняття музичним і пластичним мистецтвом (блакитний), заняття з розвитку мовлення і ознайомлення з навколишнім світом (синій), математика (фіолетовий). Методологічно вона ґрунтується на визнанні провідної ролі діяльності у психічному розвитку дитини, необхідності створення спеціальних умов для її самостійних, цілеспрямованих дій, постановки нових цілей, створення ігрової мотивації, мотивації спілкування та особистої зацікавленості.

«Розвиток», «Обдарована дитина». Ці програми зорієнтовані на своєчасне виявлення і спрямування розумових і художніх здібностей дітей, а також на розвиток специфічних видів діяльності, на пошук сфер, у яких їхній потенціал може розкритися найповніше. Автори програм — співробітники Інституту дошкільної освіти і сімейного виховання Російської Академії освіти.

«Витоки». Розробляючи її, автори, співробітники Центру «Дошкільне дитинство» ім. О. В. Запорожця (Москва), опиралися на базові характеристики особистості дитини: компетентність (інтелектуальну, мовленнєву, соціальну, фізичну), креативність (здатність до творчого вирішення проблем), ініціативність, самостійність і відповідальність, довільність, свободу поведінки і безпеки, самосвідомість і самооцінку.

«Пралеска». Запропонована білоруськими вченими. Спрямована на забезпечення фізичного і психічного здоров'я дітей, їхнього особистісного, емоційно-вольового, інтелектуального розвитку. Особливу роль відведено фізичній культурі, формуванню потреби у здоровому способі життя, вихованню ставлення до здоров'я як цінності. Сприятливе мікросередовище має забезпечити формування у вихованців дошкільного закладу почуття захищеності, довіри до людей, емоційного комфорту у взаєминах «дитина — дитина», «дитина — педагог».

«Крок за кроком». Цю програму підготував Центр розвитку дитини Джорджтаунського університету (СІЛА), спираючись на такі концептуальні засади, як індивідуалізація, допомога дітям в утвердженні їх як особистостей та планування діяльності, організацію центрів активності, участь сім'ї у їх роботі. Дитина повинна вміти приймати зміни, бути ініціатором змін, критично мислити, здійснювати вибір, обґрунтовувати і розв'язувати проблеми, мати розвинену уяву, піклуватися про навколишнє середовище.

Багатоманітність підходів до виховання дітей дошкільного віку розкриває широкий простір для ініціативи дитячих дошкільних закладів, сприяє оптимізації їх системи, відповідає принципу демократизації системи дошкільної освіти, забезпечує вихователям право на творчість в організації педагогічного процесу, формує передумови для активного залучення до нього сім'ї, громадськості.

5.ОСОБИСТІСТЬ ВИХОВАТЕЛЯ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ, КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ

Основною фігурою у виховній системі дошкільного навчального закладу є вихователь.Вихователь - посадова особа, яка займається вихованням дітей в навчально-виховному закладі. Професія вихователя належить до творчих видів діяльності, оскільки професійна діяльність будь-якого педагога спрямовується на виховання унікальної, неповторної особистості.Сучасний вихователь – це кваліфікований фахівець, який працює в системі дошкільної освіти, володіє педагогічними технологіями, що відповідають новим суспільним цілям та рівню розвитку науки про дитину.

Насамперед, вихователь - це людина, яка:

1) любить, розуміє і поважає особистість дитини;

2) сприймає її такою, якою вона є;

3) має професійну освіту;

4) володіє педагогічною майстерністю;

5) має педагогічний такт;

5) прагне до самовдосконалення;

6) це добра і чуйна людина, яка багато знає, вміє, цікаво навчає.

Ефективність діяльності дошкільного навчального закладу залежить не лише від програм навчання і виховання, а й від особистості педагога.Тому вихователь має бути доброзичливим, відкритим у ставленні до вихованців і батьків, уміти налагодити співробітництво з усіма учасниками навчально – виховного процесу в повсякденному житті, оскільки побут дає найбільше можливостей для розвитку малят. Перехід на особистісно – орієнтовану модель дошкільної освіти потребує зміни ставлення вихователя до занять. Заняття відповідно до Базової програми розвитку «Я у Світі» - це зайнятість дітей протягом усього дня за інтересами у групі. Завдання вихователя постачати дітям необхідний матеріал, підтримувати інтереси дітей, допомагати, втілювати в життя задумане.

Пофесіограма вихователя ДНЗ (кваліфікаційна характеристика) Спеціаліст підготовлений для здійснення педагогічної, організаційно-керівної діяльності в системі освіти і призначений для роботи з дітьми дошкільного віку в дошкільних навчальних закладах на посаді вихователя. Спеціаліст повинен володіти: знаннями дошкільної педагогіки, дитячої психології, вікової фізіології, дошкільної педіатрії та гігієни, правил охорони життя і зміцнення здоров’я дітей, мети, завдань, принципів і змісту виховання і навчання дітей; методів, засобів форм здійснення навчально-виховного процесу; дитячих ігор, праці, художньо-творчої діяльності, індивідуальних характеристик дітей; оптимальних умов організації навчально-вихвного процесу; технології і методики організації простору життєдіяльності дітей, який сприяв би становленню і розвитку мислення, діяльності дошкільника.

Спеціаліст повинен вміти:

- аналізувати програмну і методичну літературу, передовий педагогічний досвід; організовувати і планувати розвиток дітей у різних видах діяльності (ігровій, навчальній, побутовій, трудовій, образотворчій, музичній та ін..);

- аналізувати педагогічні ситуації та явища, поведінку дітей і власні дії;

- діагностувати розвиток дітей і на цій основі здійснювати диференційоване навчання і виховання, об’єктивно оцінювати наслідки власної діяльності;

- виготовляти дидактичні посібники і користуватися ними у різних формах навчально-виховного процесу з метою його оптимізації;

- виховувати у дітей інтерес до духовних, історичних і культурно-національних цінностей народу;

- здійснювати пропаганду педагогічних знань серед батьків і громадськості, залучати батьків до участі в роботі дошкільного закладу;

- ефективно використовувати спадщину народної і класичної педагогіки; - працювати в тісному контакті з помічником вихователя, музичним керівником, керівником фізичного виховання, методистами, завідувачем дошкільного навчального закладу.

Особистісні якості вихователя:

- здатність до рефлексії (самоаналізу) і контролю результатів педагогічної діяльності, співробітництва з дитиною на засадах гуманізації, розвитку її особистості;

- здатність до емоційної і моральної підтримки дитини, прагнення до емоційної близькості у спілкуванні з нею, спрямування на психологічний комфорт і своєчасний розвиток особистості;

- бажання поповнювати знання, займатися самонавчанням самовихованням для вдосконалення своєї педагогічної майстерності;

- здатність виявляти і враховувати у вихованні інтереси дітей та їхнє право на повагу.

У діяльності вихователя виділяють такі основні функції:

виховна функція – формування гармонійно розвиненої особистості, відбір ефективних форм і методів, спрямованих на формування у дитини ставлення до природи, навколишнього світу, інших людей і самої себе, інтересу та культури пізнання;

освітня функція – збагачення дитини певними знаннями, вміннями та навичками ігрові та спеціально організованій навчальні діяльності, а також у побутовій і трудовій діяльності;

охорона і зміцнення здоров’я дітей – є важливою і специфічною функцією вихователя ДНЗ – враховуючи слабку опірність організму дитини до хвороб, вихователь повинен створити умови для фізичного розвитку дітей, вживати заходів щодо їх загартування, зміцнення здоров’я. Для цього він повинен добре знати анатомію дитячого організму, засоби загартування і фізичного розвитку дитини.

Крім різнобічних спеціальних знань і знань методики нав-чальновиховної роботи з дітьми, вихователь має володіти і спеціальними вміннями і навичками.Специфічною і важливою функцією вихователя дошкільного закладу є охорона і зміцнення здоров'я дітей. У завдання вихователя входить також формування в дітей культурно гігієнічних навичок, зокрема, звички вмиватися і мити руки перед їжею, охайно одягатися, акуратно їсти, прибирати постіль. Педагогічна діяльність вихователя ДНЗ визначається передусім високими моральними якостями, відповідальністю за долю дітей, їх виховання, навчання і розвиток.

6.ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ, ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТТЯ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДРУГОГО РОКУ ЖИТТЯ

Соціально-емоційний розвиток:
При необхідності звертається по допомогу до дорослого, шукає уваги до себе і прагне його зберегти. Взаємодіє, чекає, намагається допомогти починає проявляти гордість досягши мети, проявляє емоції збудження, захоплення, гніву, заздрості. Насолоджується компанією однолітків. Розвивається воля. Може грати один у присутності дорослого.

Загальна моторика, моторика рук:
Ходить упевнено. Нахиляється, щоб дістати предмет з підлоги. Зупиняється, йде убік і назад, кидає м'яч. Короткий час стоїть на одній нозі. При легкій підтримці ходить вниз по сходах, піднімається сам, стрибає на місці, крутить педалі триколісного велосипеда. Тримає два предмети в одній руці. Креслить олівцем, перегортає сторінки книги. Ставить один на одного від 2 до 6 кубиків.

Зорово-рухова координація:
Креслить штрихи і "карлючки". Тримає чашку, піднімає її і п'є.

Сприйняття, наочно-ігрова діяльність:
Простежує рух м'ячика в приміщенні, знімає кільця з піраміди. Виділяє вираз обличчя (плач, сміх). Розглядає картинки в книзі.

Психологічний розвиток:
Починає розуміти призначення більшості навколишніх предметів. Використовує один предмет як інструмент, щоб дістати іграшку. Підбирає ідентичні предмети. Знає своє ім'я і назви багатьох навколишніх предметів. Дізнається і називає своє віддзеркалення в дзеркалі. Називає від одного до п'яти частин тіла.

Розуміння мови:
Дає декілька предметів на прохання. Дивиться на картинки, що показуються, протягом 2 мин. Указує на знайоме обличчя, тварин іграшки і предмети по словесній інструкції. Показує знайомі картинки, коли їх називають. Реагує на заборону "не чіпай". Асоціює прості слова по категоріях: "їжа", "одяг".

7.МЕТОДИ НАУКОВИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ДОШКІЛЬНІЙ ПЕДАГОГІЦІ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

У ході науково-педагогічних досліджень використовують систему відповідних методів. Метод науково-педагогічного дослідження - це спосіб проникнення в сутність складних психолого-педагогічних процесів формування особистості з метою встановлення певних об'єктивних закономірностей виховання і навчання з метою практичного їхнього використання. У вітчизняній педагогічній науці розглядають метод і як певний систематизований комплекс прийомів, які застосовують дослідники для досягнення мети і завдань дослідження, план, яким вони керуються під час організації наукової роботи і її окремих етапів (С.У.Гончаренко). Нерідко розглядають їх також як сукупність прийомів практичного або теоретичного освоєння педагогічної дійсності, спрямованих на розв'язання конкретних навчально-виховних завдань. Доволі часто метод трактується і як конкретний спосіб вивчення педагогічної дійсності, інтелектуальна схема, використовувана дослідником для пояснення логіки дослідження, послідовності та зв'язку між його окремими етапами.

Найчастіше використовують у педагогічних дослідженнях такі методи: педагогічного спостереження, інтерв'ю, педагогічного експерименту, вивчення шкільної документації, вивчення результатів діяльності учня, психолого-педагогічного тестування, проективні методи, соціологічні методи (анкетування, рейтингу, узагальнення незалежних характеристик, соціометрії), математичні методи (реєстрування, ранжування, статистичні методи, метод вимірювань), теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки, моделювання, індукції, дедукції, порівняльно-історичного аналізу).

Метод педагогічного спостереження - це спосіб безпосереднього сприйняття педагогічних явищ, процесів у їхній дійсності та в динаміці у природних умовах. Відомі його визначення і як джерела та способу пізнання педагогічних явищ через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає у природних умовах (МФіцула); як метод вивчення педагогічних явищ без втручання дослідника у навчально-виховний процес (О.Вишневський); як організоване дослідження в природних умовах (Н.Волкова).

Метод інтерв'ю - спосіб отримання інформації в процесі усного опитування з використанням заздалегідь визначених питань, поданих у певній послідовності.

Метод педагогічного експерименту (від лат. experimentum - проба, дослід) - спосіб наукового дослідження, який передбачає спеціальну організацію педагогічного процесу в заздалегідь визначених умовах з метою перевірки достовірності педагогічної гіпотези, яку висунув дослідник.

Метод вивчення результатів діяльності дитини. Його застосовують, вивчаючи письмові, графічні роботи дітей та їхні вироби. Ці роботи допомагають виявити індивідуальність кожної дитини, дізнатися про його ставлення до навчання, оцінити рівень засвоєння вмінь і навичок у певному напрямку навчальної діяльності.

Метод психолого-педагогічного тестування допомагає визначити рівень знань та вмінь дітей, його інтелектуальний розвиток за допомогою відповідно сформованих запитань, спеціальних карток, малюнків, ребусів, кросвордів, задач-шарад.

Метод анкетування передбачає відповідь досліджуваних на складені за спеціальною програмою запитання.

Метод рейтингу - це метод оцінки педагогічної діяльності або її аспектів компетентними експертами, для яких властиві такі риси: позитивне ставлення до експертизи, креативність, конструктивність мислення, наукова об'єктивність, самокритичність, відсутність схильності до конформізму. Рейтинг є основою для побудови різноманітних шкал оцінок.

Метод узагальнення незалежних характеристик розроблений К.К.Платановим. Суть його зводиться до порівняння інформації щодо дитини, яка надійшла з різних джерел: від батьків, вихователів, ровесників, сусідів тощо.

Різновидом цього методу є "педагогічний консиліум" Ю.Кубанського. Такий консиліум передбачає колективне обговорення компетентними сторонами вихованості чи навченості конкретної дитини.

Метод соціометрії запозичений з однойменної галузі соціології, яка вивчає між особистісні взаємини в малих групах кількісними методами, її автор - американський соціальний психолог і педіатр Джакоб Морено - мав на меті не лише вивчення, а й розв'язання проблем у групі.

Згідно з цим методом кожній дитині пропонують, наприклад, з ким би він хотів сидіти за однією партою. На кожне запитання він може дати лише обмежену кількість "виборів". За їхнім числом і визначається місце і статус кожного члена колективу, лідерство, наявність мікро угрупувань, що в сумі дозволяє змоделювати внутрішньо колективні стосунки і визначити рівень згуртованості колективу.

Метод реєстрування - виявлення певної якості в явищах та її кількості.

8. ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ, ЙОГО ЗАВДАННЯ, ЗАСОБИ ТА МЕТОДИ

Естетичневихованняємасштабною, складноюсправою, якапередбачаєзалученнядитинивконтекстпрекрасногоякуніверсуму, всистемузагальноцивілізаційнихестетичниххудожніхцінностей, оскількипрекраснеєцілісним, єдинимусвоїйвсезагальності, втілюєвсобіестетичний, художнійгеній, якийєоднаковоціннимдлякожногонароду.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні положення Базового компонента дошкільної освіти	\|	Усяцяпроблематикаконкретизуєтьсяузавданняхестетичноговихованнядошкільників.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.