Екологічні проблеми ландшафтів Львівської області

Область розташована на крайньому заході країни. Північна частина області лежить у межах Волинської височини, Малого Полісся та Подільської височини, відокремлена долиною Дністра від Передкарпаття. На південному заході області розташовані хребти Українських Карпат. Північна частина області розташована в лісостеповій зоні. Має сприятливі умови для розвитку сільського та рекреаційного господарства.

Різні види рельєфу земної поверхні в околиці Львова викликали велику різнорідність ландшафту, що дозволяє виділити ландшафтні одиниці, які належать до трьох географічних країн: Розточчя, Побужжя і Львівська височина.

Розточчя – це високий вал, що зʼєднує Поділля з Люблінською височиною (рис. 19). В околиці Львова Розточчя має вигляд узгірʼїв, порослих лісом, сильно порізаних глибокими долинами і ярами, що піднімаються до 400 м і тягнуться в напрямі з пд.-зах. на пд.-сх. від горбків Брюховичі-Голосько (382 м) через Кортумівку (374 м), Високий Замок (413 м), Піскову гору (389 м), Личаківські узгірʼя, Міські Пасіки до Чортової скелі (414 м).

Рис. 19. Західна частина Розточчя околиці г. Белограй

Побужжя – тягнеться на схід від Розточчя і має в околиці Львова назву Грядового Побужжя. Характеризується воно різнобіжними грядами, що пальцеподібно виступають з Розточчя на схід. Гряди розділені між собою підмоклими долинами.

Львівська височина утворює вище розташовану плоску рівнину, що простягається між південною частиною Побужжя (басейн Водники), Опіллям, Львівсько-Люблінською депресією і південним кінцем розточчя. Львівська височина (330–350 м) охоплює Снопків, Персенківку, площу Східних Ярмарків, Кадетську гору, Богданівку та Кульпарків. Саме тут проходить європейський вододіл. На території області знаходиться Верхньодністровська улоговина.

Земельний фонд області становить 2183,1 тис. га, в області нараховується 1270,7 тис. га с/г угідь, що становить 58,2 % від загальної площі, а саме 799,6 тис. га складає рілля, багаторічні насадження – 22,8 тис. га, сіножаті 187,8 тис. га, пасовища – 259,7 тис. га., перелоги – 0,8 тис. га.

Площа земель під населеними пунктами становить 423,0 га. Обʼєктами промисловості, транспорту та оборони зайнято 119,1 га. Майже 60 % загальної площі земель Львівської області припадає на сільськогосподарські угіддя. Останнім часом спостерігається зменшення площ цих угідь, в основному, за рахунок відведення земель для державних і громадських потреб. Землезабезпеченість в області – одна з найнижчих в Україні. В середньому на одного жителя припадає 0,47 га сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі – 0,30 га.

Має місце забруднення земель солями важких металів в санітарно-захисній зоні Львівськогосміттєзвалища та залишками свинцю грунтів колишньої території ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна».

Порушених земель в області налічується 12,9 тис. га. Напружена екологічна ситуація в більшості районів області зумовлена значною мірою недооцінкою, а нерідко і повним ігноруванням ерозійно-деградаційних процесів, зумовлених як законами розвитку природи, так й антропогенною діяльністю, а почасти й споживацьким ставленням до землі.

Нинішній стан земельного фонду в області на межі критичного і в поєднанні з посиленням процесів деградації грунтового покрову створює значну загрозу екологічній та продовольчій безпеці.

Площа ґрунтів, пошкоджених водною ерозією, становить близько 169 тис. га, у кризовому стані близько 92 тис. га, а в катастрофічному – понад 40 тис. га. Найбільш ерозійнонебезпечна ситуація склалася у Перемишлянському районі, де ерозійно-деградовані землі становлятю понад 50 % від загальної площі сільськогосподарських угідь, у Старосамбірському, Турківському та Мостиському – 40–50 %.

На меліорованих землях не проводиться належний догляд за осушними системами. Має місце природне заліснення сільськогосподарських угідь.

Надзвичайно важливим і одночасно складним питанням є вибір нових земельних ділянок для розміщення міських полігонів ТПВ для міст Львова, Дрогобича, Трускавця, Борислава та ін.

Основними проблемами з охорони земельних ресурсів в області є зменшення поживних речовин у ґрунтах земель сільськогосподарського призначення, недотримання сівозмін, їх водна ерозія, засмічення і забруднення, непроведення в повних обсягах рекультивації порушених земель.

Напружена екологічна ситуація в більшості районів області зумовлена значною мірою недооцінкою, а нерідко і повним ігноруванням ерозійно-деградаційних процесів, зумовлених як законами розвитку природи, так й антропогенною діяльністю, а почасти й споживацьким ставленням до землі. Нинішній стан земельного фонду в області на межі критичного і в поєднанні з посиленням процесів деградації ґрунтового покрову створює значну загрозу екологічній та продовольчій безпеці.

Площа ґрунтів, пошкоджених водною ерозією складає близько 169 тис. га, у кризовому стані – близько 92 тис. га, а в катастрофічному – понад 40 тис. га. Найбільш ерозійнонебезпечна ситуація склалася у Перемишлянському районі, де ерозійно-деградовані землі складають понад 50 % від загальної площі сільськогосподарських угідь, у Старосамбірському, Турківському та Мостиському – 40–50 %.

Основними забруднювачами атмосферного повітря області є ВАТ «Добротвірська ТЕС», АТ НПК «Галичина», ВАТ «Миколаївцемент», ДПМН «Дружба», УМГ «Львівтрансгаз», ВАТ «Жидачівський ЦПК». Враховуючи те, що найбільша кількість викидів утворюється при спалюванні природних видів палива, основним забруднювачем Львівської області є ВАТ «Добротвірська ТЕС», де в основному використовується вугілля Західно-української холдингової компанії, зольність якого не відповідає проектним вимогам. Існуючі енергоблоки обладнані морально-застарілими і фізично-зношеним пилогазоочисним обладнанням. Подібною є ситуація і на інших підприємствах області.

Проблемним є питання викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел (викиди автотранспорту). Основними забруднювачами є автотранспортні засоби з відпрацьованими моторесурсами, і такі, що не відповідають встановленим нормативам.

Львів фігурує у переліку міст держави, де шкідливі викиди автотранспорту в атмосферу перевищують 50 % від їх загальної кількості від стаціонарних і пересувних джерел. Серед стаціонарних джерел забруднення міста найвищий відсоток припадає на підприємства теплоенергетичного комплексу міста (понад 30 %), що є загальнодержавною тенденцією.

Природна водозабезпеченість Львівщини середня по Україні і становить на 1 км² території 226 тис. м³/рік (місцевий стік), що в перерахунку на 1 мешканця – 1,82 тис. м³/рік.

У Львівській області нараховується понад 8950 річок загальною протяжністю 16343 км. Річки області відносяться до басейнів Чорного (Дністер, Стрий) і Балтійського (Західний Буг, Сан) морів. Найбільша кількість річок нараховується в басейні р. Дністер (5838), р. Західний Буг (3213) і незначна кількість в басейні р. Сан. У межах Карпат в середньому на площу 1 км² припадає 1 км річок. На Передкарпатській височині густота річкової сітки зменшується, але річки стають більш повноводними.

У період весняної повені та випадання значних опадів створюють зони затоплення, особливо в Миколаївському, Самбірському, Мостиському, Стрийському, Дрогобицькому, Старосамбірському, Городоцькому, Жидачівському, Сокальському районах та місті Червонограді.

Водні ресурси нерівномірно розподілені на території області. Основним джерелом водопостачання в області є підземні води. Поверхневі води використовуються в обмеженій кількості, в основному для рибоводних ставів, технічного водопостачання підприємств та в гірських районах – для господарсько-питного водопостачання, згідно з лісорослинним районуванням (інститут ботаніки імені М. Г. Холодного АН України) Львівська область розташована в широколистяній зоні Голарктичного доміону, яка розділена на дві провінції – Східноєвропейську та Центральноєвропейську.

Львівська область є однією з найбільш лісистих областей України. Лісистість території області становить 28 % при середній на Україні – 14,5 %. Основні лісоутворюючі породи: дуб, сосна, ялина, ялиця, вільха. У рівнинних районах найбільш поширені дубові, грабові, букові, широколистяно–соснові ліси. У горах домінують ялинові, ялицеві, букові. Всюди переважають свіжі та вологі типи лісу. До першої групи лісів належить половина лісів Львівщини.

Чільне місце за поширенням у рівнинній частині області належить сосновим лісам. Більш підвищені місця в цих умовах займає бук – росте у вигляді чистих або з домішкою граба, клена насаджень. У гірській частині області букові ліси – бучини – зʼявляються на висоті 300–400 м над рівнем моря, утворюють чисті або мішані ялицево-ялинові насадження.
Найменш поширені в межах Львівщини чорновільхові ліси займають понижені і заболочені ділянки.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Екологічні проблеми ландшафтів Волинської області	\|	Екологічні проблеми ландшафтів Івано-Франківської області

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.