Екологічні проблеми ландшафтів Тернопільської області

В області можна виділити три геоморфологічні регіони: Мале Полісся, Поділля й Опілля.

Мале Полісся представлене денудаційними плоскохвилястими, слабкохвилястими та місцями східчастими рівнинами. На них насувався льодовик. Зустрічаються піщані горби – «гриви». Тут де-не-де можна зустріти горби-останці та поглиблення карстового походження.

Більшу частину території Поділля займають лесові плато. На півночі і в середній частині річкові долини тут слабо врізані – до 80–100 метрів. На півдні річкові долини розчленовані значно сильніше – до 150 метрів і більше. У південній частині – Придністровʼї – досить поширені карстові форми рельєфу: печери, озера, лійко- та блюцеподібні пониження. Тут же значно поширені яри та глибоко врізані каньйоноподібні долини річок.

Вододільні структурно-денудаційні височини, слабко перетворені нагромадженням лесових відкладів, займають територію Кременецьких гір та Медоборів. У Кременецьких горах багато уступів, улоговин, ярів, яроподібних долин та гір-останців. Товтровий кряж складається з вапнякових горбів і гряд із значними уступами з південної сторони.

Геоморфологічний район Опілля складається з платоподібних рівнин із глибоко врізаними річковими долинами, ярами, балками, лійко- та блюдцеподібними пониженнями карстового походження.

Клімат Тернопільщини є помірно континентальним, з теплим вологим літом і мʼякою зимою. Середня температура повітря коливається від −5 °C в січні до +19 °C в липні. Середньорічна кількість опадів становить 520–600 мм.

З огляду на агрокліматичне районування, Тернопільщина належить до вологої, помірно теплої зони: основна частина території – до підзони достатнього зволоження ґрунту (гідротермічний коефіцієнт – 2,0–1,3, сума температур у градусах – 2400–2600); (Борщівський і Заліщицький райони) – до Передкарпатського вологого, теплого району (гідротермічний коефіцієнт – 1,6–1,3, сума температур – 2400–2600).

Територією Тернопільської області протікає понад 2400 річок і потічків, 120 із них мають довжину більше 10 кілометрів. Річки Тернопільщини належать до басейну Дністра (Золота Липа, Коропець, Стрипа, Джурин, Серет, Нічлава, Збруч) і Припʼяті (Горинь, Іква, Вілія) у кількісному співвідношенні 4/5 до 1/5. Річки басейну Дністра мають глибоко врізані річкові долини, а річки басейну Припʼяті – широкі та заболочені долини.

Річки області мають змішаний тип живлення: при таненні снігу вони поповнюються талими водами, у теплий період року – дощовими, упродовж року – підземними водами. При цьому атмосферні опади складають близько 70 %, а підземні води – 30 % загального стоку.

Основи ґрунтоутворюючі породи в області – леси і лесоподібні суглинки, вапняки, глини, алювіальні відклади. Ці породи на території з рівнинним рельєфом і лісостеповою рослинністю стали основою для формування різних типів ґрунтів.

Найбільшу площу в області (близько 72 %) займають лісостепові опідзолені ґрунти: чорноземи, світло-сірі, сірі лісові, темно-сірі.

Найпоширеніші – чорноземи опідзолені. Вони займають межиріччя рік Стрипа і Серет та пологі схили горбогірʼїв. Відзначаються глибокою гумусованістю: гумусовий шар має глибину 83–90 см, вміст гумусу у верхньому горизонті – 3,6–3,9 %.

Світло-сірі й сірі лісові опідзолені ґрунти поширені на горбистих і горбогірних місцевостях північної, західної та південно-західної частин області. Східна межа їх залягання – вододіл річок Стрипа і Коропець. Вони сформувалися під широколистяними лісами на карбонатних чи лесових породах. Вміст поживних речовин у цих ґрунтах, особливо у світло-сірих, невисокий. Гумусовий горизонт незначний, майже безструктурний, перегною в ньому 2,9–3,1 %. Є потреба внесення вапна у невеликих і середніх дозах (1,5–6 т вапна на 1 га).

Темно-сірі лісові опідзолені ґрунти поширені у тих районах області, що й світло-сірі та сірі, але займають знижені ділянки, спадисті схили горбів і гряд. Глибина гумусового шару – 30–35 см, вміст гумусу – 3,5–4 %, вміст поживних речовин добрий. Для темно-сірих ґрунтів характерні процеси реградації: наявність у профілі ґрунту карбонатів (на глибині 50–60 см), у верхньому шарі – кремʼянки. Такі ґрунти трапляються у південно-східній частині області.

Лісостепові опідзолені ґрунти піддаються оглеєнню там, де води залягають близько до поверхні (до 3 м). Внаслідок оглеєння виникають токсичні речовини (закисні сполуки заліза, марганцю), на таких ґрунтах погано ростуть дерева.

Найродючішими в області є чорноземні ґрунти (майже 20 % території), що утворюються на лесах і лесоподібних суглинках під степовими ділянками. Поширені у центральній та східній частинах Тернопільщини. Найбільші площі займають чорноземи типові, серед яких переважають глибокі малогумусні чорноземи. Їх генетичний профіль має значну глибину – до 120–130 см, верхній гумусовий горизонт сягає 45–60 см, вміст гумусу в ньому – 3,9–4,5 %. Невеликими масивами трапляються чорноземи неглибокі (70–80 см). Чорноземи типові мають високий вміст поживних речовин, що зумовлює їх високу родючість. Чорноземно-карбонатні ґрунти трапляються окремими ділянками в північних, північно-західних та південних частинах області, де на поверхню виходять вапняк і крейдяні породи. Ці ґрунти мають неглибокий гумусовий горизонт (40–50 см), високий вміст гумусу (4–5 %), великі запаси поживних речовин, але через низьку рухомість вони малодоступні для рослин. Лучно-чорноземні ґрунти є у місцях поширення типових і опідзолених чорноземів; вони характерні для знижень у рельєфі, де близько до поверхні підходять ґрунтові води. Мають глибокий гумусовий шар (120 см), містять 5–6 % гумусу, багаті на поживні речовини, майже повністю розорані. Лучні ґрунти утворилися на алювіальних і делювіальних відкладах у долинах річок, балок та глибоких зниженнях на плато, де близько до поверхні (80–150 см) залягають ґрунтові води. Мають глибокий гумусовий шар (50–70 см), містять 4,5–5 % гумусу, їх періодичне перезволоження погіршує водно-повітряний режим, у них відбуваються процеси оглеєння. Основні площі зайняті луками і пасовищами. У заплавах річок, на сучасних алювіальних відкладах в умовах постійного надмірного зволоження сформувалися лучно–болотні ґрунти. Процеси оглеєння охоплюють усі горизонти, ґрунти малородючі. Використовуються як кормові угіддя, але продуктивність їх низька, оскільки в травостої переважає болотна рослинність. Болотні ґрунти утворились у долинах річок, днищах балок на алювіальних відкладах при надмірному зволоженні. Відзначаються значними запасами органічних речовин і поживних елементів, але внаслідок неповного розкладу органіки та нагромадження токсичних форм заліза й інших елементів ці ґрунти є мало родючими. Після осушення вони придатні для овочівництва, луківництва. Найменш родючі в області дерново–підзолисті ґрунти. Вони утворились у межах Малого Полісся на піщаних водно–льодовикових відкладах під сосновими лісами. Ґрунт має легкий механічний склад, мало вологи і поживних речовин, слабкокислу реакцію (рН–6,0). Необхідні заходи для поліпшення механічного складу ґрунту і збільшення у ньому мінеральних та органічних речовин. Ґрунтовий покрив Тернопільської області загалом сприятливий для вирощування сільскогосподарських культур лісостепу.

Значної шкоди родючості ґрунтів завдає водна ерозія, особливо на пагорбковій поверхні. Найінтенсивніші ерозійні процеси на Бережанському і Кременецькому горбогірʼях, Товтрах, Придністровʼї. Площа еродованих земель – майже 39 % від площі ріллі. Для поліпшення стану ґрунтового покриву необхідні рекультивація карʼєрів і торфорозробок, розкислення кислих ґрунтів, внесення органічних і мінеральних добрив, дотримання агротехнологій.

Упродовж останніх десятиліть продовжувалося скорочення площ лісових масивів. У наш час ліси займають близько 13,2 % території області.

Через вирубування цінних порід дерев відбувається зміна видового складу лісів: зі зменшенням частки дуба і бука зростає частка граба, осики,

берези тощо. У наш часнайважливішими лісоутворюючими породами на Тернопільщині є: дуб – 50 %, граб – 18 %, сосна – 8,8 %, ялина – 6,5 % лісового фонду. Доповнюють його бук, ясен, береза, осика, тополя, вільха, клен, модрина та інші.

Найбільші площі лісових масивів розташовані у західній частині області. Дещо менше – на півночі (особливо у Кременецьких горах). Значні лісові масиви є в долинах Серету, Збруча і Стрипи.

Майже всі ділянки, які вкриті лісом, займають широколистяні ліси: грабові, грабово-дубові, букові та інші.

Грабові та дубово-грабові ліси поширені у Придністровʼї, на Тернопільському плато, на півночі Товтрового кряжу, у Кременецьких горах. Крім граба, у цих лісах ростуть дуб, ясен, береза, осика, бук, а в підліску – ліщина, горобина тощо.

Букові, дубові та грабово-букові ліси найбільше поширені на Бережанщині. Також у інших районах: Опіллі, Придністровʼї, Тернопільському плато, Медоборах. У букових лісах ростуть також граб, явір, липа, а в підліску – ліщина, калина, терен, глід та інші.

Мішані (переважно дубово-соснові) ліси поширені на території Малого Полісся. В їх підліску росте крушина, ліщина, калина.

У долинах річок Вілії, Ікви, Горині зустрічаються заплавні ліси, деревостій яких складається з вільхи, дуба, вʼяза, осокора, клена та інших порід.

Крім зазначених лісів, лісовий вид рослинності Тернопільської області доповнений ще й штучними насадженнями: лісосмугами (навколо міст, уздовж автошляхів та залізниць), лісопарками, дендропарками, скверами тощо.

Степова рослинність у природному вигляді на території Тернопільської області не збереглася. Під впливом діяльності людини майже всі степи розорані. Нерозорані ділянки ж зазнали техногенних змін. Їх ще можна зустріти на крутих схилах горбів, балок, у заплавах річок. Найбільше таких ділянок у Придністровʼї, Медоборах та Кременецьких горах. Лучна рослинність поширена на нерозораних ділянках у долинах річок.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Екологічні проблеми ландшафтів Івано-Франківської області	\|	Екологічні проблеми ландшафтів Хмельницької області

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.