Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Екологічні проблеми ландшафтів Миколаївської області

Область розташована на півдні країни в межах Причорноморської низовини в басейні нижньої течії ріки Південний Буг. На півдні омивається водами Чорного моря. Поверхня області являє собою рівнину, нахилену в південному напрямі. Більша частина області лежить у межах Причорноморської низовини. На півночі простягаються Подільська височина (правобережжя Південного Бугу) та Придніпровська височина (лівобережжя Південного Бугу).

Екологічна ситуація в Миколаївській області досить напружена. Промисловий комплекс і багатогалузеве сільське господарство здійснюють значний негативний вплив на довкілля.

Наразі потребують вирішення такі екологічні проблеми області:

– має місце тенденція до збільшення загальної кількості викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

– залишається складною й невирішеною ситуація зі скидом високомінералізованих шахтних вод Кривбасу через р. Інгулець в р. Дніпро;

– продовжує залишатися актуальною проблема добудови Ташлицької ГАЕС та повʼязана з цим зміна меж регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» (рис. 40);

Рис. 40. Ландшафти національного природного парку «Гранітно-степове Побужжя» [100]

– повільно вирішуються питання ліквідації несанкціонованих звалищ, створення обʼєктів утилізації, знешкодження та захоронення відходів (рис. 41).

Рис. 41. Проблема всіх регіонів України – ліквідація стихійних звалищ побутових відходів [100]

Існує в області проблема забруднення атмосфери. На кожного мешканця Миколаївщини припадає по 42 кг забруднюючих речовин. Якщо врахувати, що в Донецькій області цей показник становить 350 кг, Дніпропетровській та Луганській – близько 200 кг, а, скажімо, у Тернопільській та Рівненській – приблизно 30 кг, то можна сказати, що Миколаївська область не є районом сильно забрудненої атмосфери.

Викиди автотранспорту становлять 93 % від загального обсягу викидів від усіх пересувних джерел. Тільки за останні кілька років викиди забруднюючих речовин від автотранспорту в області збільшилися в 1,5 рази. Внаслідок роботи автотранспорту понад 2,3 % пилу, 93,12 % оксидів вуглецю, 13,6 % діоксидів сірки та 49,2 % оксидів азоту від загальної для області кількості цих речовин потрапляють до атмосфери.

Найбільш забрудненими в області є міста Миколаїв, Первомайськ, Южноукраїнськ та Вознесенськ, а також Миколаївський, Вознесенський, Арбузинський та Новоодеський райони. Найбільш розповсюдженими речовинами забруднення атмосферного повітря в м. Миколаїв є пил, діоксид сірки, оксид вуглецю, діоксид та оксид азоту, фтористий водень, формальдегід, бенз(а)пірен та важкі метали.

Найбільшими забруднювачами атмосфери області вважаються підприємства ВАТ «Миколаївський глиноземний завод», ВАТ «Південцемент», ТзОВ «ВОЗКО», Миколаївська ТЕЦ.

Окрім великих техногенних забруднювачів повітря, є, на перший погляд, незначне джерело забруднення повітря – осінні вогнища, котрі, на жаль, є загальноприйнятим способом прибирання опалого листя. Як не дивно, та вони є одним із найнебезпечніших джерел канцерогенних речовин, що при потраплянні до організму людини призводять до виникнення широкого спектра захворювань, включаючи онкологічні.

На півдні України вода є особливо цінним природним ресурсом, бо тут забезпеченість прісною водою в 2 рази менша, ніж в інших регіонах України.
Водозабезпечення Миколаївщини дуже обмежене – у 35 разів нижче середньодержавного рівня. Найбільшими споживачами води залишаються промисловість – 49,4 %, обʼєкти житлово–комунального господарства – 32,5 % та зрошення – 9,5 % (рис. 42).

 

Рис. 42. Зрошення агроландшафтів

 

На жаль, область майже не має підземних вод і відкритих водойм, котрі могли би задовольнити потреби населення в чистій питній воді. 5 % питної води Миколаєва за бактеріологічним складом не відповідає нормативам. Так, в Арбузинському, Баштанському і Казанковському районах цей показник вищий середнього у 1,5 рази, а у Веселиновському – у 4–5 разів.

Дуже серйозна проблема – стан води в річці Інгулець, котра є важливим джерелом водопостачання області. Причиною виникнення проблеми – скид зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу, який спричиняє поступову деградацію екосистеми р. Інгулець.

Не менш серйозним джерелом забруднення водойм є поверхневі стоки. Разом із дощовими й талими, паводковими водами до рік та лиманів потрапляють отрутохімікати і добрива з полів, нафтопродукти та багато іншого.

Усе це веде до того, що вода в Миколаївських річках забруднена нафтопродуктами в 3–6 разів більше за норму, перевищені також норми вмісту в ній фенолів, нітратів, амонійного азоту, фосфору. У той же час, у воді дуже мала частка розчиненого кисню, котрий так потрібен живим організмам водного світу.

В останні роки у декілька разів збільшилася (переважно внаслідок техногенезу) кількість небезпечних екзогенних геологічних процесів: зсувів, підтоплень, абразії берегових зон.

На території Миколаївської області зосереджено 1150 зсувів, з них активними є 100 зсувів площею 0,80 км2. З 19 районів зсуви поширені у 16 районах. В усіх районах області, де знаходяться зсуви, площа їх не перевищує 1,0 км2 на район. Виключення становить Очаківський район. Тут на морському узбережжі і схилі Дніпровського лиману розташовані великі фронтальні зсуви загальною площею від 1,1 до 5,0 км2. У цілому активізація зсувів на схилах річкової та яружно-балочної мережі була слабка (2 %), а на схилах лиманів і морського узбережжя в результаті абразійної діяльності, збільшилась до 40 %, що відповідає максимальним значенням активності. На морському узбережжі знаходяться 42 зсуви, 24 з яких впродовж останніх років були активними. Найбільша активізація спостерігається у Бережанському між с. Рибаківка та Карабузьким лиманом. Через зростаючу інтенсивність будівництва на схилах, їх перевантаження та обводнення, зсуви також активізувались у межах м. Миколаїв, Очаків, на схилах Бузького лиману. На забудованій території зафіксовано 50 зсувів, з них 24 є активними, в зоні впливу зсувів знаходяться 58 обʼєктів господарювання. В районі проведення гірничодобувних робіт виявлено 86 зсувів, з них в стадії активізації знаходяться 5 зсувів.

Основними природними чинниками, що викликають розвиток зсувів на території області є: геологічна будова, гідрогеологічні умови, рельєф місцевості, клімат, інтенсивність і контрастність неотектонічних рухів. Інтенсивний розвиток господарської діяльності без урахування природоохоронних дій негативно впливає на навколишнє середовище і сприяє появі нового, антропогенного, фактору утворення і розвитку зсувів. За ступенем впливу на розвиток зсувів цей фактор останнім часом став таким, що може бути порівнянний із природними факторами, а на окремих територіях став домінуючим.

На узбережжі Чорного моря в межах Миколаївської області інтенсивно розвиваються абразійні процеси, які порушують рівновагу схилу і виступають також одним з основних чинників зсувних процесів. Вони розвиваються на абразійно-зсувній ділянці узбережжя протяжністю близько 16,75 км, від пересипу Тилігульського до Березанського лиману. Середня швидкість абразії 0,3 м/рік. До абразійного типу відноситься ділянка узбережжя від тилової частини Лагерної коси до західної околиці м. Очаків, загальною довжиною 3,5 км, середня швидкість абразії тут 0,3 м/рік .

На території області інтенсивно розвивається процес підтоплення. Це повʼязано з наявністю великих плоских безстічних вододільних просторів, які характеризуються дуже низькою природною дренованістю, ускладнені численними балками і ярами, а в південно-східній і південній частинах – подами і западинами. Причому, більшість зрошувальних систем розташована саме на цих вододільних рівнинах. Площа розвитку підтоплення на території області становить 17033 км2 (69 % до площі області).

В усіх адміністративних районах Миколаївської області відзначено зростання площ підтоплення. Це повʼязано з експлуатацією великих масивів зрошування (Інгулецька, Явкинська та інші меліораційні системи). За категорією небезпеки майже всі райони області відносяться до катастрофічних, за винятком південних районів – Березанського та Очаківського, де категорія небезпеки значна (К=32). Слід відзначити, що в більшості північних районів області (Кривоозерському, Первомайському, Братському і Казанківському) коефіцієнт ураженості перевищує 90 %.

Лівобережно-Дніпровсько-Приазовський край:

I. Орільсько-Самарська низовинна область.

Райони: 1. Нижньоорільсько-Дніпровський.

2. Зачепилівсько-Красноградський.

3. Кечигівсько-Сахнівщанський.

4. Верхньоберецький.

5. Магдалинівсько-Перещепинський.

6. Нижньотернівський.

7. Верхньотернівсько-Бритайський.

8. Нижньосамарський.

ІІ. Кінсько-Ялинська низовинна область.

Райони: 9. Синельниківсько-Вільнянський.

10. Вовчансько-Нижньогайчурський.

11. Камʼянсько-Дніпровсько-Енфгодарський.

12. Дніпровсько-Кінський.

13. Середньогайчурсько-Кашлагацький.

ІІI. Приазовська височинна область.

Райони: 14. Чернігівсько-Розівський.

15. Волновасько-Анадольський.

16. Андріївсько-Володарський.

17. Кальчицько-Мирненський.

IV. Приазовська низовинна область.

Райони: 18. Маріупольсько-Новоазовський.

19. Тельманівсько-Коньківський.

Рис. 43. Антропогенноперетворений ландшафт Зачепилівсько-Красноградського району Орільсько-Самарської низовинної області

В адміністративно-територіальному відношенні цей край охоплює Кіровоградську, Дніпропетровську, частково Харківську, Донецьку та Черкаську області.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Екологічні проблеми ландшафтів Одеської області | Екологічні проблеми ландшафтів Кіровоградської області

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.