Екологічні проблеми ландшафтів Донецької області

Екологічні проблеми в Донецькій області накопичувалися протягом багатьох років, тому навколишнє природне середовище перебуває у критичному стані. Ще більше воно ускладнюється через величезну кількість накопичених відходів, у тому числі токсичних. Основним джерелом їх утворення є гірничодобувна промисловість. Екологічні наслідки гірничовидобувної галузі значною мірою повʼязані з недосконалістю існуючих технологій видобутку і переробки мінерально-сировинних ресурсів. Так, в результаті відпрацювання родовищ корисних копалин, в надрах залишається близько 50 % нафти, натрієвої і калієвої солей, 40 % вугілля і 25 % металів. Виникають відвали гірських порід, шламовідстійників, хвостосховища і т. п. (рис. 49 ). Загальна маса накопичених відходів становить близько 4 млрд тонн, а площа, яку вони займають, наближається до 1 % всієї території області.

Рис. 49. Звичний вигляд шахтарського краю [100]

Інтенсивна розробка родовищ корисних копалин, подальше збагачення та переробка негативно впливають на літосферу, сприяють активізації екзогенних геологічних процесів, змін фізико-механічних властивостей та склад у ґрунтах, забруднення підземних та поверхневих вод. Видобуток корисних копалин являє собою картину «повільного геохімічного вибуху» в навколишньому середовищі. За короткий час природні води, ґрунти, рослинність та інші компоненти природного середовища руйнуються під впливом гірничорудного техногенезу. Механізм цих процесів визначається міграцією токсичних сполук металів разом з природними водами. Вони насичують природні компоненти і є особливо небезпечними для біогеоценозів. Зокрема, для рослинності це виражається процесами деградації хлорофілу, а для людини – еколого-залежними захворюваннями. При експлуатації родовищ корисних копалин відбувається розсіювання низки токсичних елементів, які супроводжують зруденіння і часто не враховуються при оцінці екологічних наслідків їх відпрацювання.

Зважаючи на глибоку ураженість Донецької області, небезпечними екзогенними процесами (зсуви, карст, абразія, підтоплення та ін.), вся територія області визначена як ділянка першої категорії. У Донецькій області зафіксовано 189 зсувів, з яких у стадії активізації є 131 зсув, загальною площею 9,026 км², ураженість регіону складає 0,03 %.

На території Донецької області зсуви мають переважний розвиток у двох регіонах: на узбережжі Азовського моря та у басейні р. Сіверський Донець. Абразійні процеси розвинуті на узбережжі Азовського моря (Новоазовський та Першотравневий райони).

Абразія є одним із небезпечних геологічних процесів, які призводять до утворення зсувів на узбережжі і до розмиву берегів і порушенню народно-господарчих обʼєктів, розташованих в безпосередній близькості від берега моря.

Довжина узбережжя, яке знаходиться під впливом абразії, складає близько 50,7 км. Швидкість абразії вздовж узбережжя коливається від 0,01 до 12,0 м/рік. довжина забудованого абразійного берега складає 30,0 км або 54,5 %, при цьому довжина узбережжя, яке знаходиться під впливом абразії, повʼязаної з розвитком зсувів складає 21,6 км.

Зсуви басейну р. Сіверський Донець мають переважний розвиток на схилах долин річок і балок, у бортах ярів. Активізація зсувів залежить, в основному, від метеорологічного та антропогенного факторів. Імовірність активізації зсувів можлива на багатьох зсувних ділянках регіону (Словʼянський, Артемівський райони, місто Краматорськ).

Породи, які схильні до карстоутворення, на території Донецької області розповсюджені на території Краснолиманського, Словʼянського, Артемівського, Старобешівського, Волноваського, Новоазовського та Першотравневого районів.

Загальна площа розповсюдження порід, що можуть вилуговуватись, становить 3102 км². Площа розповсюдження відкритого типу карсту – 52 км², кількість проявів – 371, що складає 11,7 % ураженості регіону. Карстові процеси відбуваються в галогенних (сіль, гіпс) та карбонатних (крейда, вапняк, доломіт) відкладах, які залягають у зоні активного водообміну (рис. 50).

Рис. 50. Ландшафти правого берега С. Дінця на крейдових відкладах

(вид зі Святогорського монастиря)

Вилуговування карбонатних та сульфатних порід відбувається з різною швидкістю. В пермських гіпсоносних і соленосних відкладах карстові процеси мають найбільше поширення і швидкість розвитку. Такі ділянки розташовані на схилах річок Бахмут, Мокрої та Сухої Плотви, Казений Торець, струмка Горілий Пінь. Швидкість розвитку карстового процесу також залежить від глибини залягання карстуючих відкладів. У першу чергу вилуговуються породи на ділянках розвитку відкритого та покритого типів карсту, де карстуючі породи залягають ближче до поверхні.

Істотного впливу на прискорення карстового процесу додає діяльність людини (шахти, розсолопромисли, карʼєри, великі водозабори, витоки з міських комунікацій), коли підсилюється швидкість руху підземних вод в тріщинно–карстовому водоносному горизонті.

У складних умовах знаходяться закарстовані ділянки, на яких розвинуті процеси підтоплення, як природного, так і техногенного характеру, площа поширення становить 1659,8 км², кількість проявів 796, ураженість регіону 6,26 %. Ділянки поверхні, де найбільш розповсюджені карстоутворюючі процеси, розташовані у містах Словʼянськ, Краматорськ, Соледар, Артемівськ, Маріуполь. Під особливою увагою повинні знаходитись карстові ділянки, розташовані в населених пунктах чи поблизу важливих народногосподарських обʼєктів.

Усі ці процеси завдають істотної шкоди навколишньому природному середовищу.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Екологічні проблеми ландшафтів Дніпропетровської області	\|	Екологічні проблеми ландшафтів Луганської області

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.