IV. Держава та право: проблеми співвідношення

Держава і право як засоби соціального регулювання характеризуються єдністю, відмінностями та співвідношенням.

Єдність держави і права виявляється в наступному:

1) держава і право виникають і розвиваються сумісно;

2) характеризуються єдиними підходами до типології та визначення сутності;

3) є засобами управління та здійснення влади;

4) є засобами врівноваження особистих та суспільних інтересів;

5) діють на єдиній економічній та політичній основі, їх розвиток зумовлюється єдиними факторами;

6) залежать від рівня розвитку суспільства та впливають на нього;

7) мають внутрішню структуру та певне функціональне призначення.

Відмінності держави і права визначаються різноманітністю їх впливу на суспільство та різноманітною їх структурою:

Держава	Право
1. є особливою формою організації політичної влади	1. є самостійним засобом соціального регулювання
2. первинним елементом структури держави є органи	2. первинним елементом структури права є норма
3. структурні елементи складають сукупність певних утворень, що діють за принципом розподілу повноважень	3. норми складають систему, що характеризується підпорядкуванням
4. способи зовнішньої організації влади характеризується як форма держави	4. форма права характеризує способи закріплення норм в юридичних документах
5. структурно первинні елементи будови держави складають підрозділи, фізичні та посадові особи	5. структуру права складають підрозділи правових норм, що об’єднуються в інститути та галузі
6. держава приймає обов’язкові рішення, що мають правову форму	6. визначає статус держави та закріплює її повноваження

Взаємодія держави і права засновується на тому, що:

a) Держава:

– створює право;

– визначає зміст методів правового впливу;

– гарантує та охороняє правові приписи;

– визначає повноваження суб’єктів права;

– встановлює зміст правових норм;

– є суб’єктом правозастосування.

b) Право:

– існує у визначеній державою формі;

– має визначену державою ступінь обов’язковості;

– визначає та закріплює функції держави;

– закріплює статус владних структур;

– визначає межі втручання держави в сферу суспільних відносин;

– закріплює статус держави як суб’єкта міжнародного права;

– встановлює державну відповідальність за порушення взятих перед суспільством зобов’язань.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІІІ. Громадська думка та право	\|	V. Держава та особа: проблеми взаємодії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.