Основною формою є стандартна повна зайнятість,

якій притаманні такі риси:

— робота лише в одного підприємця;

— робота у виробничому приміщенні роботодавця;

— стандартне навантаження протягом дня, тижня, року. Відсутність будь-якої з перелічених рис стандартної зайнятості зумовлює нетиповість форми зайнятості.

Часткова зайнятість — це регулярна зайнятість за наймом при значно скороченій тривалості роботи на конкретному об'єкті. Розмір скорочення стандартної тривалості робочого часу кожна країна, враховуючи національні особливості, встановлює сама, або не встановлює його взагалі (до таких належить і Україна).

Головним критерієм тимчасової зайнятості є наявність терміну закінчення трудового договору (контракту). В останні роки спостерігається значне поширення тимчасової зайнятості, зумовленість її кон'юнктурними обставинами поступово нівелюється, вона перетворюється на ординарну форму працевлаштування, а в ряді випадків виступає альтернативою безробіттю.

Особливою формою зайнятості є само зайнятість. Згідно з класифікацією МОП, до самостійно зайнятих відносяться:

— підприємці;

— трудящі, що працюють не за наймом;

— члени виробничих кооперативів;

— неоплачувані працівники сімейних підприємств.

Оскільки самозайнятість має переваги з точки зору високого потенціалу поглинання робочої сили при низьких потребах у капіталі, то її частка вища в тих. видах діяльності, де потреби в капіталі невеликі, а бар'єри на шляху до ринку відносно низькі.

В останні десятиліття в розвинутих країнах проявилися:

— пряма залежність масштабів самозайнятості від темпів зростання загальної чисельності населення і її працездатної частини зокрема;

— взаємозв'язок між рівнем безробіття й темпами розвитку самостійної зайнятості. Значне зростання останньої характерне для країн із високим рівнем безробіття.

Характерні тенденції розвитку зайнятості в сучасній ринковій економіці:

— секторальні переміщення робочої сили: різке зменшення чисельності й питомої ваги зайнятих у сільському господарстві та відповідне зростання їх у сфері послуг;

— зміни в основних сегментах її кваліфікаційної структури: зменшення зайнятих малокваліфікованою працею та абсолютне і відносне збільшення кваліфікова
них працівників з гарантованою зайнятістю і високою заробітною платою;

— гендерні зміни в структурі зайнятості: на фоні зростання загального рівня економічної активності відбувається зниження цього показника для чоловіків та його зростання для жінок;

— зміни у структурі форм зайнятості: зростання різноманітності нетипових форм зайнятості та їхньої питомої ваги, поступове витіснення стандартної зайнятості.

В умовах переходу до ринкової економіки тенденції зайнятості поступово набувають безпосередньої і визначальної залежності від ринкових процесів, інтенсивності формування ринкової системи.

У перехідній економіці для зайнятості є характерними: процес реструктуризації її внутрішньої системи:

— диференціація працездатного населення на підприємців і найманих працівників;

— поглиблення професійно-кваліфікаційного поділу праці;

— розширення професійної і територіальної мобільності робочої сили;

— урізноманітнення форм зайнятості;

оформлення якісно нового суб'єкта зайнятості ~

економічно активної частини населення.

Зайнятість перетворюється на ринкову категорію:

— стає сферою реалізації індивідуальної економічної свободи;

— визначальною мірою регулюється об'єктивними ринковими механізмами;

— стає цінністю для кожного, хто зумів включитися в систему суспільного виробництва.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціально-економічний зміст і форми прояву зайнятості	\|	Безробіття, його види і наслідки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.