• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Теоретичні основи та структура пенсійного страхування в Україні

Історичні аспекти розвитку пенсійної системи України

Самостійно за наступними посиланнями:

http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/publish/article?art_id=208504&cat_id=95711

та

http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/publish/article?art_id=217301&cat_id=95712 !!!!!

Теоретичні основи та структура пенсійного страхування в Україні

Пенсійне страхування – гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працездатності. Це одна з основних форм соціального захисту, в основі якої лежить страховий метод. Пенсійне страхування має базуватися на відносинах найманої праці, різних форм власності, на реальній вартості робочої сили.

Сутність пенсійного страхування проявляється у функціях страхування (функція покриття ризику і запобіжна функція). При цьому формуванню пенсійних страхових резервів властива “замкнена розкладка” [метод резервування платежів і майбутніх виплат], тобто в молодості сплачуються внески у вигляді страхових премій, що акумулюються в резерви, які використовуються пізніше з моменту виходу на пенсію. При державному перерозподілі коштів від активного працездатного покоління на користь покоління пенсіонерів не береться до уваги чи сплачувало старше покоління внески чи ні. В такому випадку говорять про метод перерозподілу, що базується на так званому “договорі/згоді поколінь”. Така характеристика є надто перебільшеною, оскільки про згоду (!) мова може йди лише за умови добровільності. В умовах обов’язкового пенсійного страхування економічно активне покоління, що сплачує внески, несе найбільший тягар. Під виглядом “згоди поколінь” приховується внутрішній державний борг у розмірі майбутніх зобов’язань з пенсійних виплат. Ця прихована частина набагато перевищує офіційний державний борг країни. Так, у 1994 р. американські вчені Ауєрбах, Кокгейл і Котлікофф спробували розрахувати прихований за “договором поколінь” державний борг для кожного покоління і привести його до теперішньої грошової вартості. При цьому ними було введене поняття “зобов’язання поколінь”. За їх висновками, найбільший тягар заборгованості покладено на покоління 30-літніх громадян, що знаходяться у відносній близькості до максимального доходу, отримуваного ними протягом життя, а значить і сплачуваними ними внесками і податками. У той же час, даному поколінню доводиться відносно довго чекати для себе пенсійних виплат, тобто воно несе найбільший тягар перерозподілу страхових внесків.

Пенсійна політика в умовах демократії більшості є результатом консенсусу між економічно активним поколінням і пенсіонерами у виборі методу перерозподілу і резервування. В інших умовах, молоде покоління буде підтримувати метод резервування, при чому чим більшою є кількість населення і вищим рівень з/п (при заданій % ставці), тим активніше молоде покоління виступатиме за метод перерозподілу [«критерій Ерона»], і навпаки. Проте коли виникають перешкоди до шляху нагромадження капіталу преференції будуть зміщуватися на користь методу резервування. Старше покоління в будь-якому випадку буде віддавати перевагу методу перерозподілу порівняно з методом резервування.

Конфлікт щодо системи фінансування пенсійних виплат виникає, коли населення скорочується і молоде покоління виступає за метод резервування, тому що має змогу отримати вищі % (ренти) по внесках, а старше покоління завжди (!) хоче отримувати пенсійні виплати на стабільній основі. Оскільки пенсіонерів більше (при прийнятті політичних рішень) в умовах демократії більшості, метод перерозподілу завжди переважає. Тому західні фінансисти висловлюють тезу, що “старше покоління завжди буде експлуатувати молоде, якщо лише ті не втечуть у тіньову економіку і не ухилятимуться від сплати податків” [Tullock G. The Charity of the Uncharitable]. Інший варіант: чим сильніша експлуатація, тим більше стимулів у молодого покоління для обіцянок особливих поступок для більшості старого покоління. Як наслідок, більшість має сформувати коаліцію з меншістю (нову більшість) на основі нових угод (пропозицій). Однак тривала експлуатація одних груп іншими є неперспективною, і перерозподільчим коаліціям властива нестабільність взагалі. Тому такий варіант є практично неможливим.

Законом України “Про державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003р. визначено структуру і механізми функціонування 3-х рівневої пенсійної системи України:

1 рівень – Солідарна система загальнообов’язкового пенсійного страхування.

Принципи:

· солідарності, субсидіювання і здійснення виплати пенсій

· надання соціальних послуг за рахунок коштів ПФУ на умовах і порядку передбачених законом

Суб’єкти:

· Страховики.

· ПФУ.

· Уповноважений банк.

· Підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

2 рівень – Накопичувальна система.

Принципи:

· Накопичення коштів застрахованих осіб у накопичувальному фонді.

· Фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій, одноразових виплат [довічна пенсія – пенсійна виплата, сума якої визначається у договорі страхування і сплачується у визначеному законом порядку застрахованій особі після досягнення пенсійного віку або членам її сім’ї, спадкоємцям].

Суб’єкти:

· Особи від імені і на користь яких здійснюється накопичення і інвестування коштів.

· Страхові організації.

· Накопичувальний фонд (Накопичувальний фонд – цільовий позабюджетний фонд, що створюється ПФУ, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат).

· Зберігач (банк, що забезпечує зберігання і обслуговування коштів накопичувального фонду).

· Недержавні пенсійні фонди (НПФ).

· Юридичні особи, що здійснюють адміністративне управління накопичувальним фондом і НПФ та управління їх активами.

· Підприємства, організації, установи і фізичні особи, що здійснюють перерахування коштів до накопичувальної системи.

· Інші суб’єкти (можуть визначатись законом).

Умовами запровадження накопичувальної системи є економічне зростання країни протягом 2-х останніх років, якщо ВВП в будь-якому з них зросте не менш як 2% порівняно з попереднім роком. Іншими обов’язковими умовами є: збалансованість бюджету ПФУ; прийняття законодавчих актів щодо функціонування системи; проведення тендерів і підписання угод з компаніями щодо управління активами накопичувального фонду. Отже, на сьогодні із 2-х обов’язкових складових 3х рівневої пенсійної системи діє лише одна – солідарна.

3 рівень – Система недержавного пенсійного страхування.

Основний принцип: добровільність участі громадян, роботодавців і їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах ЗУ “Про недержавне пенсійне забезпечення”.

Суб’єкти:

· Страхові організації, що укладають договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті.

· НПФ.

· Вкладники пенсійних депозитних рахунків.

· Банківські установи, що уклали договір про відкриття пенсійних депозитних рахунків.

· Інші суб’єкти (можуть визначатись законом).

Трирівнева система пенсійного забезпечення передбачає створення принципово нових для України елементів пенсійних накопичень – виплати пенсій з системи загальнообов’язкового пенсійного страхування за рахунок 2-х складових: 1) виплати з реформованої солідарної пенсійної системи, побудованої на принципах “солідарності страхування” і “солідарності поколінь”; 2) виплати з накопичувальної системи, що формується за рахунок відрахувань частини обов’язкових внесків до пенсійної системи. Така конфігурація дозволить розподілити ризики, пов’язані з виплатою з 1-го і 2-го рівнів, від негативних демографічних тенденцій та коливань економічного розвитку.

Основними принципами загальнообов’язкового державного пенсійного страхування в Україні, згідно ст. 7 Закону України “Про державне пенсійне страхування” є:

§ Законодавче визначення умов та порядку здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

§ Обов’язковість страхування осіб, які працюють на умовах трудового контракту, інших підставах, осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, ф/о – суб’єктів підприємницької діяльності.

§ Право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування осіб, які не підлягають страхуванню.

§ Зацікавленість кожної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію.

§ Рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов’язків стосовно сплати страхових внесків.

§ Диференціація розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу і розміру з/п (доходу).

§ Солідарність і субсидіювання.

§ Цільового і ефективного використання коштів.

§ Державних гарантій реалізації застрахованими своїх прав, передбачених законодавством.

§ Організації управління пенсійним фондом на основі паритетності представників застрахованих осіб, роботодавців і держави на засадах гласності, прозорості і доступності його діяльності.

Переглядів: 432