Товарорух та управління логістикою

Сьогодні на глобальному ринку продати товар іноді простіше, ніж забезпечити його доставку до споживачів. Для деяких менеджерів товарорух асоціюється лише з вантажівками та складами. Однак сучасна система поставок — це дещо більше.

Товарорух, чи маркетингова логістика — це діяльність з планування, виконання та контролю фізичного переміщення матеріалів, готових виробів та інформації, яка їх стосується, від місця їхнього виробництва до місця споживання з метою задоволення потреб споживачів та отримання прибутку.

Традиційний товарорух зазвичай починається з заводських складів і полягає в тому, щоб з найменшими витратами доставити товари від цих складів до споживачів. Однак сучасні маркетологи надають перевагу використанню маркетингової логістики, яка починається з торгових точок і діє в зворотньому напрямку — в напрямку заводу (підприємства).

Металогістичної системи — забезпечення вчасної доставки товарів у необхідне місце та у потрібній кількості, відповідно до запитів споживачів, а також до запланованого рівня обслуговування з мінімальними витратами.

Основну вигоду від використання логістики мають за рахунок сучасних інформаційних технологій. Використання маркетингової логістики забезпечує найкращий спосіб зберігання і переміщення товарів до місць продажу і споживання. Навіть при високих витратах на неї реалізація якісних логістичних програм забезпечує конкурентні переваги.

Кінцевою метою маркетингової логістики є задоволення запитів і потреб покупців та отримання на цій основі прибутку.

Об'єктом логістичних досліджень може бути все те, що є темою логістичних міркувань, тобто сировина, матеріали, продукти, агрегати, послуги, все те, що проходить через підприємство шляхом заготування, виготовлення,збуту. Матеріальні об'єкти логістики включають сировину, комплектуючі вироби, деталі, частини, напівфабрикати, готові вироби. Цей потік матеріалів керується через інформацію, тому її також розглядають як логістичний об'єкт.

Основні функції логістики скеровані на переборення матеріальним потоком простору і часу. Субфункції логістики в умовах загального матеріального потоку полягають у складуванні, транспортуванні та пакуванні продукції. Таким чином логістика наскрізь пронизує функціональні сфери постачання, виробництва та збуту з метою переймання в цих галузях логістичних завдань, які полягають в організації системи матеріальних інформаційних потоків та формування заходів в концепції стратегічного менеджменту.

Основними функціями маркетингової логістики є обробка замовлень, складування, управління запасами і транспортування.

Обробка замовлень. Маркетингова логістика починається із

замовлення на купівлю товару. Споживачі можуть робити замовлення за допомогою різноманітних засобів: поштою, телефоном, через торговельних агентів, шляхом комп'ютерного, електронного обміну даними або за іншими методами прямого маркетингу. За допомогою системи обробки замовлень оформляють рахунки-фактури, після чого замовлення передають тим, хто має його виконати. Відповідні склади отримують завдання на упаковку і вантаження замовленої кількості товару. При цьому оформляють супровідні вивантажувальні і платіжні документи.

Складування. Підприємства зберігають свої товари на складі до моменту продажу. Для швидкого виконання замовлень на підприємстві має бути достатній запас товарів. Зберігання товарів необхідне, адже цикл виробництва і споживання часто не збігаються.

Управління товарними запасами. Рівень товарних запасів впливає на задоволення інтересів покупців. Є три стратегії управління товарними запасами:

1. Фіксоване замовлення.

2. Фіксований інтервал.

3. «Один на один».

Сутність стратегії фіксованого замовлення полягає втому, що кількість замовлень є постійною, її встановлюють у певному, фіксованому розмірі за домовленістю між постачальником і покупцем.

Стратегія фіксованогоінтервалу передбачає, що інтервал між замовленнями є постійною величиною, тобто замовлення мають надходити регулярно, а кількість товарів кожного разу може бути іншою.

Стратегія „один на один” полягає в тому, що до кожного виробу прикріплюють ярлик, поділений на дві частини. У момент продажу одну частину відривають і відправляють на склад, іншу залишають у продавця, а склад, отримавши документ, поповнює замовлення в стислі терміни.

Транспортування. Рішення відносно транспортування товарів істотно впливають на витрати розподілу, на рівень, цін на товари, на вчасність доставки їх і стан товарів у момент постачання, в результаті, все це впливає на задоволення покупців.

Основна мета функціонування логістичних систем підприємства полягає в доставці продукції виробничо-технічного призначення чи товарів масового споживання в необхідній кількості та асортименті, в максимально можливому ступені готовності до використання чи споживання, а необхідне споживачеві місце при заданому рівні логістичних витрат. Стосовно функціональних галузей постачання, виробництва та збуту логістичний підхід сформував цілу низку ефективних системних рішень на мікрорівні.

Система „зробити чи купити” (Make-or-Buy Problem). У вузькому розумінні — це прийняття рішення щодо випуску необхідних підприємству комплектуючих деталей чи придбання у іншого виробника. У широкому розумінні, крім названого, — прийняття рішення щодо використання власного транспорту чи транспорту загального призначення, власних складів чи складів загального користування тощо. Перехід на самообслуговування („зробити”) усуває залежність підприємства від коливань ринкової кон'юктури, але може викликати ріст собівартості продукції, тоді як перехід до стану"купити", ставить підприємство у залежність від постачальників, коливань ринкової кон'юктури, втрати іміджу.

Система „точно, своєчасно” (Just in Time) — система постачання, виробництва і транспортування до місця споживання в необхідній кількості і в необхідний час. Забезпечує ритмічний випуск готової продукції, різко скорочуються виробничі і товарні запаси. Уможливлюється реалізація концепції „виробництва з нульовим запасом” (виробництво без складу). Найповніше принципи „точно, своєчасно” втілені в системі Канбан.

Система Канбан — це система організації виробництва, що дозволяє повніше реалізувати принцип „точно, своєчасно”. Розроблена і реалізована фірмою „Тойота” на початку 70-х років. Широко використовується багатьма машинобудівними фірмами в США, Англії, Франції як в класичному вигляді, так і в комбінації з іншими системами організації виробництва. За системою Канбан цех – виготовлювач не мас закінченого плану – графіка, а жорстко керується конкретним замовленням цеху – споживача, оптимізуючи в межах цього замовлення свою роботу. Тому виробництво постійно знаходиться в стані „надбудови” під впливом ринкової кон'юктури. Однак коливання попиту і кон'юктури ринку мають свої межі, за якими система Канбан починає давати „збій”. Межа працездатності системи складає 7–10% відхилень від укрупненого плану і передбачає тісну співпрацю з постачальниками та допомогу їм, що дає значний економічний ефект.

В галузі виробництва розрізняють системи двох видів управління матеріальними ресурсами: перші з них називаються „ті, що штовхають” (push system) і означають систему виробництва, в якій деталі і напівфабрикатиподаються з попередньої технологічної операції на наступнуза завчасно сформованим жорстким графіком. Другі — „ті, що тягнуть” (pull system) —це система організації виробництва, в якій деталі і напівфабрикати надходять на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності, без жорсткого графіка.

Система МРП (Material Requirements Planning) — це система організації виробництва і матеріально-технічного забезпечення, яка належить до „штовхаючи”. Її створення співпало з масовим розповсюдженням обчислювальної техніки, тому вперше з'явилась можливість узгоджувати і оперативно корегувати плани і дії постачальницьких, виробничих та збутових ланок з врахуванням постійних змін в реальному масштабі часу. На основі математичних моделей, інформаційного і програмного забезпечення є можливість вирішувати розрахунки потреб в сировині, матеріалах, формувати графіки виробництва, збуту тощо. Функціональна схема МРП показана на (рис.7.7). Донедоліків цієї системи відносять значні витрати на формування банків даних, неможливість враховувати деякі фактори виробничого процесу. Тому МРП використовують в комбінації з елементами системи Канбан. Такий тип системи використовує фірма „Ямаха” (Японія).

Система ОПТ (Optimised Production Technology) — це система організації виробництва і постачання, яка належить до класу тих, що „тягнуть”. Розроблена ізраїльськими та американськими спеціалістами на початку 80-х років і відома за назвою „ізраїльський Канбан”. Вважається, що ОПТ — комп'ютеризований варіант японської системи Канбан зтієюрізницею, що ОПТ дозволяє виявити „вузькі місця”, якими можуть бути запаси сировини і матеріалів, машини, обладнання, технологічніпроцеси, персонал. Ефективністьсистеми ОПТ полягає у збільшенні виходу готової продукції,зменшенні виробничих і транспортних витрат, запасівнезавершеного виробництва, скороченні виробничого циклу,зменшенні потреб в складськихта виробничих площах, підвищенні ритмічності відвантаження продукції замовнику.

Система ПРМ (Physical Resource Management) — це система управління технічним обслуговуванням основних фондів на основі інтегрованого підходудо їх різноманітних елементів, включаючи збір та обробку інформації, видачурекомендацій щодо ремонтних робіт, контроль забезпеченнязапасними частинами.

Система СРП (Service Requirements Planning) — це автоматизована система управління технічним обслуговуванням виробничого обладнання, яка забезпечує оптимізацію профілактики та ремонтного обслуговування, скорочення запасів допоміжних матеріалів, запасних частин, ріст продуктивності обладнання за рахунок скорочення аварійних простоїв. Система може існувати як підсистема цілісної логістичної системи або ізольовано від неї.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Державна політика регулювання системи розподілу	\|	Оптова та роздрібна торгівля

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.