Схарактеризувати основні жанри американського кіно. Чому 30 – ті роки ХХ ст. називають «золотим віком» американського кінематографа?

Кінематограф став чи не найяскравішим явищем культурно-мистецьких здобутків США XX ст. Саме тому для людей усього світу слово «Голлівуд» не потребує жодних коментарів. Цей центр американського кіновиробництва, розташований у передмісті Лос-Анджелеса, справді здобув славу для Америки. Найкращі фільми Голлівуду увійшли до «золотого фонду» світового кіно; творчість провідних голлівудських митців ретельно досліджувалася фахівцями-кінознавцями; історії його становлення й розвитку присвятили свої романи С. Фіцджеральд («Останній магнат») та Г Робінсон («Торгівці мріями»). Проте найвищою оцінкою творчих досягнень Голлівуду стала любов глядачів, у свідомості яких він залишається «фабрикою мрій».

Звичайно, у кожного покоління свої мрії. Час змінює їх зміст, але потреба в них залишається завжди. Простежмо, як протягом XX ст. кінематографісти Голлівуду закарбовували на плівці мрії людей і реальність їхнього життя.

Уже перші півтора десятиліття історії американського кінематографа пов'язані з великими досягненнями. У цей період було закладено жанрову основу ігрового кіно - «комічну», мелодраму та авантюрний фільм, - яка певним чином віддзеркалювала жанрову модель європейського кіномистецтва. Насамперед це стосувалося перших двох жанрів, щодо авантюрного фільму, то його пріоритетним різновидом в американському кіно став вестерн. Динамічний сюжет, використання екзотичного матеріалу про життя індіанських племен і насамперед образ головного героя - благородного красеня-ковбоя, забезпечили фільмам цього напряму величезний глядацький успіх. «Першими ковбоями» американського кіно стали актори У. Харт, Т. Мікс, Р.Кортпец, які з'явилися на екрані завдяки уславленому майстрові вестерну, постановнику багатьох картин цього жанру Т. Інсу.. Серед знакових постатей кінематографа США цього періоду слід назвати М. Сеннетта - засновника американської комедії. На його студії «Кістоун-філм» були створені найкращі тогочасні, кінокомедії, передусім пародійні. їх візитною карткою стали так звані сеннеттівські танцівниці - вродливі дівчата, які у фіналі майже кожного фільму виконували запальний танець. З ім'ям М. Сеннетта пов'язаний і початок творчої кар'єри Ч. Чапліна, що згодом приведе його до визначних фільмів «Малюк», «Пілігрим», «Парижанка», «Золота лихоманка» та ін. Саме з цих картин розпочав тріумфальний шлях екранами світу «бродяга Чарлі», образ якого створив сам митець.

Постаттю номер один у кіномистецтві Америки перших десяти років XX ст. судилося стати видатному режисерові, реформатору кінематографа Д. Гріффіту. Найвищі досягнення митця пов'язані з жанром мелодрами, проте в його інтерпретації традиційні сюжети підносилися до високих філософських узагальнень. Одним з головних творчих здобутків режисера є картина «Нетерпимість», у якій він осмислив проблему релігійної й соціальної нетерпимості, що супроводжувала людство упродовж усієї його історії, і закликав рішуче засудити це зло.

Кіномистецтво США завдячує Гріффіту ще одним досягненням - створенням акторської школи, яку прямо чи опосередковано пройшли перші кінозірки країни Л. Гіш, Р. Харрон, М. Марш та улюблениця Америки Мері Пікфорд. Ця тендітна дівчина з чудовим золотавим волоссям утвердила на екрані амплуа «Попелюшки».

З початком звукової ери значно розширюються виражальні можливості кінематографа. Проте саме в той час, коли перед ним відкриваються нові перспективи, країну охопила страшна економічна криза, яка дістала назву Великої депресії Крах провідних галузей промисловості, хвиля масового безробіття зумовили надзвичайно складну суспільно-політичну ситуацію. Але саме в цей період глядач, як ніколи, відчував потребу в кіно і знаходив порятунок від життєвих проблем у тиші кінозалу. Виник дивовижний парадокс - Велика депресія дала поштовх стрімкому розквіту кінематографа, а 30-ті рр. XX ст. назавжди увійшли в історію як «золотий вік» американського кіно.

Проте ця ситуація здається парадоксальною тільки на перший погляд. Американські кіновиробники чудово усвідомлювали, що кіномистецтво покликане допомогти своїй країні і виконати велику компенсаційну функцію для мільйонів американців. Тому особлива увага приділяється кіножанрам, які давали змогу використати компенсаційні можливості якнайповніше. У цей час свій тріумф переживає пригодницький фільм, що насамперед ототожнюється з картинами М. Кертіца «Капітан Влад», «Морський яструб», «Пригоди Робін Гуда», в яких засяяла зірка відомого актора 30-х рр. красеня Е. Флінна. У зазначений період набувають популярності гангстерські стрічки. Визнаними майстрами цього жанру вважають режисерів Г. Хоукса(«Карний кодекс», «Обличчя зі шрамом») та Р. Уолша («Буремні двадцяті» тощо), актора X. Богарта.

Особливе місце у кінематографі США 30-х рр. посідає мелодрама, що з'являється на тогочасному екрані принаймні у двох різновидах: костюмній, яка репрезентована блискучими стрічками «Дама з камеліями» режисера Дж. К'юкора (за О. Дюма-сином), «Віднесені вітром» режисера В. Флемінга (за М. Мітчелл) тощо, і музичній, що асоціюється зі стрічкою «Сто чоловіків і одна дівчина» з Діною Дурбін.

Розглядаючи особливості американського кіно 30-х років, не можна не торкнутися принципово важливого моменту - його стосунків з європейським кінематографом. З різних як суспільно-політичних, так і суто творчих причин до Америки приїздять видатні кі-номитці Європи. Це зумовило появу на екранах США фільмів жаху («Франкенштейн» режисера Дж. Уейла, «Дракула» режисера Браунін, «Кінг-Конг» режисера Е. Шедсака та ін.) - породження європейського кіно і зоряний акторський вибух, що передусім асоціюється з творчістю Грети Гарбо («Королева Христина», «Анна Кареніна», «Дама з камеліями») та Марлен Дітріх («Марокко», «Шанхайський експрес», «Білява Венера», «Червона імператриця» та ін.).

У цей період на екрани виходять фільми про Тарзана - екранізація бестселерів Е. Р. Берроуза. Першу спробу зняти цей серіал було здійснено ще 1918 р., проте вона була невдалою. Однією з причин цього стала невідповідність образу головного героя уявленням глядачів - Тарзан, який тоді з'явився на екрані, був вельми непривабливий. У 30-ті рр. Голлівуд знову здійснює спробу створити кінооповідь про пригоди нащадка англійських аристократів, які загинули в авіакатастрофі, а їхній син, урятований мавпами, дістав ім'я Тарзан («Біла мавпа») і згодом став повновладним господарем джунглів. Успіх нової кіноверсії був приголомшливим. На екран одне за одним почали виходити продовження історії про Тарзана. У чому ж був секрет надзвичайної популярності цього циклу? Причин чимало. Це й екзотичний колорит фільму (дикі джунглі, хижі звірі), і принципово нове тлумачення образу головного героя: на екрані з'явився справжній красень - німецький спортсмен, чемпіон Олімпійських ігор з плавання Джонні Вейсмюллер, який віртуозно виконував найскладніші трюки, але найголовніше те, що кінематографісти у доступній формі утверджували ідеали, які є сенсом життя: дружбу, кохання, взаєморозуміння, віру в перемогу добра над злом.

Яскравим підтвердженням цього є поява на екрані більш ніж через п'ятдесят років нового Тарзана, якого зіграв всесвітньо відомий «Горець» -Крістофер Ламберт. Отже, потреба у фільмах відповідної спрямованості не зникає.

Фільм, що ми розглянули, є яскравим взірцем продукції так званого комерційного Голлівуду, тоді як його золоті сторінки безпосередньо асоціюються з високохудожніми кінотворами - визнаними шедеврами світового кіномистецтва. Насамперед це фільми Дж. Форда «Грона гніву», «Юний містер Лінкольн», класичний зразок вестерну «Диліжанс» (див. с. 159) та ін.; У. Уайлера - «Лисички», «Грозовий перевал», «Ієзавель»; О. Уеллса - «Громадянин Кейн» та «Блискучі Емберсони». Кожний з цих видатних митців надавав перевагу конкретному кіножанру. Так, Дж. Форда вважали визнаним майстром вестерну, У. Уайлера - екранізації, тоді як О. Уеллс знімав свої стрічки у детективному жанрі.

30-ті роки - важливий період у розвитку кінокомедії. У цей час досягає свого апогею творчість Чарлі Чапліна. На екрани світу виходять два визнані шедеври митця «Вогні великого міста» та «Нові часи». Паралельно з Чапліном у жанрі кінокомедії працюють Ф. Капра - майстер соціальної комедії («Це сталося якось уночі», «Містер Сміт їде до Вашингтона») та брати Маркс - представники комедії абсурду («Мавпячі витівки», «Вечір в опері», «День у цирку» тощо.

Картина розвитку кінематографа США 30-х років буде неповною без ім'я Уолта Діснея - засновника американської анімації. Художній метод митця ґрунтувався на принципі «еклер» (олюдненні тварин і наданні їм рис пересічного американця). Цей прийом було використано, зокрема, при створенні образів улюбленців глядачів мишенятка Міккі-Мауса, каченяти Дональда Дака, песика Плуто, а також героїв популярного фільму «Троє поросят». Вершиною творчості У. Діснея цього періоду стали шедеври світової анімації «Білосніжка і семеро гномів», «Фантазія» та «Бембі», що і сьогодні вражають своєю художньою бездоганністю й неперевершеною професійною майстерністю.

У роки другої світової війни в кінематографі США превалюють дві тенденції. З одного боку, це розвиток документального кіно (серіал «Чому ми воюємо?» Ф. Капри), з другого - підвищена увага до жанру мелодрами в ігровому кінематографі («Касабланка» М. Кертіца, «Міст Ватерлоо» М. Ле Роя, «Сестра його дворецького» Ф. Борзеджа та ін.).

Яскравим взірцем антифашистського спрямування в американському кіно є сатиричний фільм Ч. Чапліна «Великий диктатор». Використовуючи мотив двійника, митець створив на екрані образи перукаря Чарлі та диктатора Хінкеля - блискучу карикатуру на Гітлера.

Повоєнне десятиліття в американському кіно було складне й суперечливе. По-перше, проти видатних діячів Голлівуду велася відверто реакційна політика. Загалом це явище було характерним для тогочасного американського суспільства і дістало назву «полювання на відьом». Жертвами переслідувань стали визнані майстри кінематографа США, й серед них Ч. Чаплій і Дж. Лоузі, які врешті-решт змушені були емігрувати до Європи, де продовжували працювати.

По-друге, кризові процеси в Голлівуді були зумовлені стрімким розвитком телебачення. Намагаючись протистояти його конкуренції, кінодіячі шукали найдієвіших засобів, зокрема активно займалися вдосконаленням техніки зйомки і звукозапису.

У 50-х - першій половині 60-х років в американському кіно відбуваються значні кадрові зміни. Ще активно працюють визнані голлівудські авторитети - У. Уайлер («Кращі роки нашого життя», «Смішне дівчисько», «Бен-Гур»), Д. К'юкор («Моя прекрасна леді»), С. Креймер («Скуті одним ланцюгом», «На березі», «Нюрнберзький процес»). Свої найкращі стрічки знімає А. Хічкок («Запаморочення», «Психо», «Птахи»). Фільмом «Птахи» в американському кіно було започатковано новий кіножанр - фільм катастроф, що ґрунтувався на протиборстві людини з природними стихіями (вогнем, водою, землетрусом) та представниками тваринного світу.

Водночас дедалі активніше заявляють про себе молоді кінематографісти. Початком «конфлікту поколінь» стає вихід на екрани Америки фільмів «Марті» Д. Манна та «Дванадцять розгніваних чоловіків» С. Люмета, проте найсерйозніший виклик «старому Голлівуду» кинув кумир тогочасної молоді Дж. Дін- виконавець головної ролі у фільмі з символічною назвою «Бунтівник без ідеалу».

Тема молодіжного протесту, неприйняття стереотипів життя, започаткована цією стрічкою, зумовила появу психологічно близьких фільмів. Найпоказовішими з них є «Погоня» А. Пенна та «Дикун» Л. Бенедека. Фільм «Дикун» остаточно утвердив на небосхилі Голлівуду зоряний статус актора М. Брандо. Взагалі цей період багатий на акторські відкриття. Ось лише декілька найвідоміших імен - Г. Пек, К. Дуглас (батько М. Дуг ласа), А. Перкінс, Б. Ланкастер, О. Хепберн, Е. Тейлор. Не менш яскраво сяє і «чорна зірка» Голлівуду С. Пуатьє, який зажив слави у фільмах «Скуті одним ланцюгом», «Поргі і Бесс», «Польові лілеї» та ін.

Цікаві процеси відбуваються з традиційними комерційними жанрами. З одного боку, на екранах з'являються фільми катастроф: «Землетрус» М. Робсона, «Щелепи» С. Спіл-берга; фільми жахів: «Дитина Роз-Марі» Р. Поланського, «Екзор-цист» У. Фрідкіна, «Керрі» Б. де Пальма; мелодрами «Історія кохання» А. Хіллера,«Останній кіносеанс» і «Паперовий місяць» П. Богдановича тощо, з іншого - серед визнаних здобутків американського кінематографа - картини, сюжет яких заснований на особливостях жанру гангстерського та поліцейського фільму, проте яскраве образне наповнення і високий художній рівень забезпечили їм гідне місце в класиці світового кіномистецтва. Насамперед це гангстерська сага Ф. Ф. Копполи «Хрещений батько», поліцейські бойовики: «Французький зв'язківець» У. Фрідкіна та «Серпіко» С. Люмета та ін. Серед визначних акторів другої половини 50-х - початку 60-х років особливе місце посідає улюблениця нового покоління американців різних суспільних верств Мерилін Монро. Сьогодні фільми за ЇЇ участю («Все про Єву», «Ніагара», «В джазі тільки дівчата» та ін.) доволі часто демонструються по телебаченню. Життю актриси присвячені документальні і художні стрічки, про неї написані книжки, але таємниця загибелі Мерилін Монро, яку досі ще не розкрито, продовжує хвилювати наступні покоління її шанувальників.

Тематичне оновлення Голлівуду зумовило потребу в зміні героя. Так, у другій половині 60 - першій половині 70-х років на екрані з'являються так звані антигерої. На відміну від легендарних красенів, «лицарів без страху й докору» 30-х років, нові герої мають певні людські слабкості, проте за будь-яких умов не втрачають почуття власної гідності. Такі образи втілили видатні актори, відомі всьому світові як блискуча голлівудська четвірка -Д. Хофман, Р. де Ніро, Дж. Ні-колсон, Аль Пачіно.

Нині у голлівудський конвеєр включені майже всі сучасні кіножанри, що тяжіють до взаємодії: гангстерський фільм - «Честь сім'ї Пріцці» Дж. Х'юстона та «Замужем за мафією» Дж. Деммі (комедійна інваріація жанру), «Одного разу в Америці» С. Леоне, «Шлях Карліто» -Б. де Пальма, «На гребені хвилі» К. Біглоу(з елементами драми); трилер -синтез детективу й фільму жахів - «Серце янгола» А. Паркера, «Мовчання ягнят» Дж. Деммі, «Мис страху» М. Скорсезе та ін.; вестерн ~ «Танці з вовками» К. Костнера, «Непробачений» К. Іствуда; психологічні драми - «Марафонець» Дж. Шлезінгера, «Людина дощу» Б. Левінсона, «Аромат жінки» М. Бреста, «Народ проти Ларрі Флінта» М. Формана; фільми катастроф - «Титанік» Д. Камерона та ін.

Характерною ознакою сучасного американського кінопроцесу є активне залучення до співпраці провідних зарубіжних режисерів - Л. Бессона («П'ятий елемент», «Жанна Д'Арк»), Е. Кустуріци («Андеграунд»), Дж. Ву («Без обличчя»), Е. Менгели («Англійський пацієнт», «Талановитий містер Ріплі») тощо.

Зоряний небосхил Голлівуду спалахує новими іменами. Поряд із визнаними зірками 80-90-х рр. А. Шварценеггером, С. Сталлоне, Р. Гіром, Г. Фордом, К. Костнером, Т. Крузом, Н. Кейджем, Ш. Стпоун, К. Бессінджер, Дж. Фостпер упевнено почувають себе молоді актори Л. ді Капріо, Е. Норт, Д. Лоу. Отже, коловорот акторського життя у Голлівуді нескінченний...

Характеризуючи останні визначні події у кінематографі США, не можна не згадати явище, що дістало назву «тарантіноманії». Йдеться про творчість К. Тарантіно. Його фільм «Кримінальне чтиво» певною мірою став епохальним для всього світового кінопроцесу. Найпарадоксальнішим є те, що жорстокі кримінальні історії Тарантіно («Шалені пси» та ін.) водночас дуже смішні. Це є свідченням того, що кіносвіт утомився від жорстокості і почав сміятися. Сьогодні К. Тарантіно вважають своєрідним символом нового кіно, яке завоювало прихильність як інтелектуалів, так і масового глядача.

Ми здійснили досить побіжний екскурс в історію американського кіно, але сподіваємося, що й ваш власний глядацький досвід, і та інформація, яку ви отримали, пересвідчили вас у тому, що Голлівуд справді є «фабрикою мрій», і ця напіввиробнича, напівромантична назва відбиває його реальне місце у світовому кінематографічному просторі.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Варіант 14	\|	Назвати відомі центри народних промислів та ремесел України. Дати характеристику одному із них.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.