Родинно-побутові пісні

У традиційних ліричних піснях відтворювались родинно-побутові взаємини. Часто вони відображали не тільки життя в сім'ї в епоху патріархальних взаємин, але й стосувалися суспільно-громадської тематики. Наприкінці XIX ст., особливо після скасування кріпацтва відбувається розширення сімейно-побутової тематики ліричної пісні. У пісню все глибше проникають соціальні мотиви. Поряд із темою одруження (заміжжя) порушуються соціальні питання, наводиться яскрава характеристика соціально-економічних умов життя різних прошарків суспільства, починаючи від коваля, жебрака й завершуючи купцем і боярином. Отже, традиційні пісні із сімейно-побутового плану переходять у соціально-побутовий план. У народній пісенній ліриці значне місце посідає пісня-романс, що інтенсивно розвивається у XVIII ст., особливо у міському побуті. Згодом вона стає одним із найпопулярніших жанрів не тільки в місті, але й на селі. Образно-тематичне коло пісні-романсу дуже широке: крім особистої лірики тут можна знайти і прекрасні зразки ліричних пісень соціального змісту, і пісні, у яких виражається любов до рідного краю, до його чудової природи тощо. Пісні-романси відзначаються задушевністю й емоційною проникливістю мелодій, яскравою виразністю та глибоким ліризмом музики й тексту. Кращими зразками таких пісень-романсів є: «Їхав козак за Дунай», «Ой, я нещасний», «Віють вітри», «Сонце низенько», «Думка» (на слова М. Петренка), «Дивлюсь я на небо», у них висловлено палке поривання до волі, світла, радості. Вони виконуються соло, ансамблями, хорами, у супроводі інструментів і без супроводу.

Усе життя, від народження до смерті, пісня супроводжує українця. Вона з ним і біля колиски, і під час гри, і в дорозі, і в коханні.

Колискові пісні колись мали магічне значення — уберегти дитину від нещасть, захистити від зла, згодом втратили магію і почали використовуватись для заколисування дитини. У народі вживають вислови «співати при колисці» або «співати кота». Останній вислів походить від давнього звичаю — до нової колиски спочатку клали кота і колисали його, наспівуючи пісень. Потім клали дитину і заколисували її, також співаючи. Тому в колискових піснях так часто згадується кіт.

Дитячий фольклор — це творчість самих дітей і твори, що виконують для дітей дорослі. Для маленьких дітей виконуються колискові пісні та забавлянки, діти старшого віку самі співають ігрові пісні, дражнили, лічилки, небилиці, жартівливі пісні та ін.

Коли дитина дорослішає та перетворюється на міцного парубка чи тендітну дівчину, то починають співати інші пісні, пісні про кохання, яких в Україні існує безліч. У любовній ліриці — увесь світ, увесь народ, уся його душа.

Прощальні пісні. У зв'язку із розвитком капіталізму в традиційні селянські пісні все глибше проникають мотиви розлуки, розставання, прощання. Такий підвид родинно-побутової пісні розвивається у XIX — на початку XX ст. При цьому вона продовжує наповнюватися новим ідейно-тематичним змістом. Змінюються також творчі принципи відображенні! дійсності. Символічні образи й мотиви все частіше змінюються реалістичними. Відповідно до нових історичних умов людські образи набувають певної соціальної конкретизації. У таких піснях зображується дівчина, яка просить свого милого, який вирушає до міста або іншого населеного пункту, відкласти від'їзд, але він відповідає, що не може. Засмучена дівчина присягається у вічній любові. Саме такий сюжет наповнює більшість пісень про розставання двох близьких, закоханих молодих людей.

Пісні про кохання та родинний побут подібні між собою за структурою текстів, музичними особливостями та виконанням. Вони різняться змістом текстів. Записи народнопісенної творчості, що дійшли до нас, свідчать про їх високий мистецький рівень. Центральним образом пісень про родинний побут є жінка, її доля. Значно менше в піснях інших персонажів і тем: сирітство, чоловік-удівець, життєво-філософські роздуми про сенс і швидкоплинність життя. Більшість пісень належать до репертуару жінок, дівчат, певна кількість розрахована на виконання хлопцями і чоловіками.

А якщо кохання склалося — настає час весільних пісень. Україна, як відомо, багата на різноманітні весільні обряди, що у кожному регіоні мають свої відмінності. Значення обряду полягає в тому, що він відбиває світогляд і мораль трудового народу, родинні й суспільні стосунки на кожному конкретному історичному етапі. У ньому тепло оспівана доля жінки до і після весілля. У весільних піснях ідеться і про свах, і про подруг нареченої, світилок, бояр і боярок та ін. Співають весільні пісні тільки жінки. Це переважно хори, діалоги. Весільними піснями супроводжують замішування короваю, розплітання коси молодої, надівання їй очіпка. Чоловіки у формі монологів і діалогів беруть участь лише у найдраматичніших епізодах обряду під час нападу бояр і викупу нареченої. Святкуючи перезву, родичі молодої після першої шлюбної ночі йдуть із відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого.

Найпопулярнішими весільними піснями, що виконуються й досі на деяких українських весіллях, є такі: «Де ти, калино, росла?», «Ой, думала та гадала», «Приїхали гості», «Ой, куди ж ви, сірі гуси, полинете?», «Ненько моя та рідненька», «Ой, пливе човен по росі». Тексти цих пісень розкривають цілий світ почуттів і дум дівчини у передвесільну та весільну пору. У весільному обряді кожен крок супроводжується піснею.

Жартівливі та сатиричні пісні поєднуються в одну групу близькістю характеру, загальним настроєм: жваві, веселі, іноді ущипливі, а то і сатиричні. Жарт властивий українським пісням тією мірою, що і ліризм. Гумористичні образи можна зустріти і в рядках дум, і в історичних піснях, і в ліриці кохання.

Танцювальні пісні. Оскільки ці пісні виконують під час танців, їх ритмомелодика має багато спільного з народними інструментальними награваннями, адже основне призначення музичних інструментів у народному побуті — це супровід танців. У таких піснях найважливішим є танцювальний рух. Характерними і визначальними особливостями цього жанру є їх музично-танцювальна основа й особливий ритм вірша. Танцювальні пісні поділяють па три види: коломийки, шумка та козачок.

2Соціально-побутові пісні.

Солдатські, козацькі пісні. Солдати й козацтво були новими значними соціальними групами зі специфічними умовами побуту, життя. Завдяки розвитку мануфактурної промисловості й гірничорудного виробництва в Україні з'являються робочі люди. Відбувається розвиток так званого робочого фольклору, де основною темою є тема праці. Цим зумовлена поява в народній поетичній творчості солдатських, козацьких і робітничих пісень. Тематика цих пісень відзначається різноманітністю. У них відображені воєнно-історичні події з яскравими картинами битв, розповідається про сміливість і хоробрість воїнів, оспівуються образи полководців. Війна передається суворими, правдивими фарбами, а інколи — навіть і кров'ю. Солдатські пісні воєнно-історичної тематики є абсолютно новим і деякою мірою окремим явищем в українській народній пісенній творчості. У них постають інші образи, сюжети, теми й мотиви. Особливостями цих пісень с історичність, пізнавальний та навчальний характер. Ці пісні були присвячені відповідним історичним подіям, тому інколи можуть розповісти науковцеві чи учневі більше, ніж книги або інші джерела історичних знань. Герой-солдат із солдатських воєнно-історичних пісень постає перед нами хоробрим, сміливим воїном па тлі суворої війни. Героєм пісень стає і козак, який зображується як невпинний борець за незалежність і справедливість.

Робочі пісні. Із розвитком в Україні промисловості та проникненням капіталістичних форм виробництва у сільське господарство в пісенній народній творчості з'являється нова тематика: відображення тяжкої праці робітників на мануфактурах, у рудниках, шахтах, на фабриках і заводах. Крім цього, у піснях ідеться про тяжке життя робочих, важкі умови праці під час кріпацтва. Особливо показовими є пісні гірничозаводських робочих, яких було силоміць зігнано тодішньою владою до Уралу й Сибіру. У цих піснях розповідається про господаря фабрики — пригноблювача робочих мас. Головним героєм робочого фольклору є робочий-умілець. Чумацькі й бурлацькі пісні пронизані тугою за родиною, яку довелося залишити, або, навпаки,— сповнені оптимістичного настрою, очікування майбутньої зустрічі з рідною домівкою (наприклад пісня «Над річкою бережком»). Слова й мелодії у цих піснях є дуже близькими до старих селянських протяжних пісень, зберігаються навіть характерні риси українського народного багатоголосся. Кожна група пісень є своєрідною, особливо в ідейно-тематичному плані. Мотиви сюжету в сімейних піснях залишаються традиційними: туга за рідною домівкою, важке життя в чужій родині, тяжкість сімейного життя. І, нарешті, на тлі картин кріпосного життя яскраво постає любов української людини до рідної природи.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розкрити особливості української народної пісні XIX ст. Назвати жанри пісенного репертуару та визначити причини, що зумовили тематику пісень.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.