Що собою являла народна картина «Козак Мамай». Чому образ Козака Мамая набув великого значення для українського народу?

Козак Мамай — один із найпопулярніших образів в Україні. Оповіді про козака Мамая передаються в народних примовках, легендах, переказах. Найкраще цей образ відтворений у народному живописі: в оксамитному жупані, сап'янових чоботях та синіх шароварах, довкола — речі, з якими козак був нерозлучний (шабля, рушниця або пістоль, люлька); кругла поголена голова з хвацько закрученим за вухо оселедцем, довгі вуса, чорні брови, карі очі, тонкий ніс, рум'яні щоки — перед вами портрет красеня-молодця, яким віп склався в народній уяві. Перші відомі зразки «Козака Мамая» сягають ранньої доби Козаччини. Він став настільки популярним серед народу, що посідав чільне місце в українській оселі поряд з іконами.

Його образ прийшов зі сходу, точніше — від культури степових сусідів запорожців — кочових ногайців. Ми й не можемо уявити, скільки всього наша культура запозичила в цих кочовиків. І та ж кобза (у тюрко-кипчацьких народів — кобиз), слово «козак» (у тюркомовних кочовиків козаками найчастіше називали тих, хто через певні обставини «випадав» зі своєї орди, роду, аулу, займався вже не кочовим скотарством, а виключно військовим промислом) і планування Запорізької Січі (курені, радіально розташовані до майдану, де знаходилися церква й військові пожитки) — усе це дуже нагадувало кочовий ногайський аул, що зупинився на стійбищі. Та й сам звичай запорожців утворювати коло для наради, напевно, походив від звичаю кочової аристократії так само розташовуватися під час курултаю, тому що кругове розташування підкреслювало рівність присутніх. Ще не так давно в наших селах існував звичай толоки, коли родичі й сусіди збиралися для допомоги, наприклад, у будівництві будинку, або самі ж будинки, що колись були турлучного типу (каркас стіни — з палиць, переплетених лозою, що обмазали глиною або гноєм), є однаково характерними й для південної України, й для Поволжя, й для казахстанського степу.

Народна картина «Козак Мамай» набула поширення з II половини XVIII ст.— після ліквідації Гетьманщипи (1764) та зруйнування Запорізької Січі (1775).

Образність. «Козак Мамай» був утіленням волелюбних одвічних прагнень українців господарювати у власній хаті. Тюркською мовою «мамай» означає «ніхто, ніяк, без імені, порожнеча». Тюрки вірили, що за душу людини борються добро і зло. І знаходять цю людину за ім'ям. Якщо ж людина не мас імені, то злим силам вона є не підвладною. Ідеалізований воїн-символ засвідчував собою миролюбність і глибинність духовного світу українців і водночас силу духу й волі, змогу відстояти свою батьківщину.

Малювали Козака Мамая завжди з кобзою-бандурою (символом співучої української душі), конем (символом волі народу) та сидячи під дубом (символом могутності). Часто на малюнках можна побачити зображення списа з прапорцем, козацького штофа й чарки. Ці речі були пов'язаними зі смертю козака: спис ставили па місці поховання, штоф і чарку клали до могили — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, у якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю. Такі народні картини малювали на полотні, на стінах будівель, віконницях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами, часто з написом: «Я — Козак Мамай, мене не займай». Це свідчило про доброту, незалежність та веселу вдачу господарів. Картини із зображенням Мамая, що збереглися донині, відлежувалися подалі від людського ока. їх не демонстрували широкому загалу. Перша виставка цих картин відбулася у 1929 р.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Охарактеризувати основні філософські течії Китаю – конфуціанство і даосизм. У чому їх відмінність?	\|	Назвати архітектурні шедеври українського бароко. Дати характеристику одному із них.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.