ТЕМПЕРАМЕНТ І ХАРАКТЕР

Тема 12. Темперамент і характер.-2г.

План.

1. Основні погляди на природу темпераменту.

2. Взаємозв’язок темпераменту з властивостями особистості.

3. Підходи до дослідження темпераменту.

4. Зв'язок характеру з темпераментом. Типове та індивідуальне в характері.

5. Акцентуації характеру та їх поведінкові прояви.

ТЕМПЕРАМЕНТ І ХАРАКТЕР

Логіка викладу: поняття про темперамент, риси і компоненти темпераменту, взаємозв'язок темпераменту з властивостями особистості, типи темпераменту, підходи до вивчення темпераменту, темперамент і характер, акцентуації характеру.

...Психологія намагається пояснити причини тієї чи іншої поведінки, але ціль її не в цьому, а в тому, щоб допомогти людині вдосконалювати себе, робити себе кращим і щасливішим.. Е.Шостром

Основні погляди на природу темпераменту

Особистість людини неповторна. Від народження людина має визначені, властиві тільки їй психологічні властивості. Ці властивості однаково виявляються в різній діяльності незалежно від її змісту і залишаються порівняно стабільними протягом усього життя. У своїх взаємозв'язках ці індивідуальні властивості утворюють типи темпераменту. Слово «темперамент»латинського походження, що означає помірність, «належне співвідношення частин». Родоначальником вчення про темперамент прийнято вважати давньогрецького лікаря Гіппократа (V-ІV ст. до н.е.). Гіппократ вважав, що в тілі людини є чотири рідини: кров, слиз, жовч і чорна жовч. При правильному змішанні цих рідин людина буде здоровою, при неправильному - хворою. Одна з рідин переважає, вважав Гіппократ, що і визначає тип темпераменту людини (сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний).

Надалі в розвиток вчення про темперамент великий внесок зробили римський лікар Гален (II ст. н.е.), німецький філософ І.Кант (кінець XVIII ст.), німецький психолог В.Вундт (кінець XIX ст.), німецький психіатр Е.Кречмер, американський соціолог У.Шелдон, російський фізіолог І.П.Павлов й інші дослідники,

У середині XX ст. інтерес вчених до типів темпераменту відновився з новою силою. Це дозволило, як відзначає Н.Н.Обозов, уточнити і розширити уявлення про основні властивості нервової системи. Ученими школи Теплова—Небиліцина було виявлено, що сила нервової системи людини, яка виступає як рівень її працездатності, має не тільки важливе позитивне значення, але й негативні моменти. Було доведено, наприклад, що у власників слабкого типу нервової системи низька працездатність істотно компенсується зростанням чутливості, що дозволяє більш чітко уловлювати зміни в навколишній дійсності.

Темперамент- індивідуальні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, особливості поведінки і міру врівноваженості реакцій на життєві впливи.

Характерними рисами темпераменту є:

1. Порівняно цілісна сталість індивідуально-психологічних властивостей особистості (швидкість сприйняття, швидкість розуму, швидкість переключення уваги, темп і ритм мови, прояв емоцій і вольових якостей,ін.).

2. Властивості темпераменту, об'єднані у визначені структури (типи темпераменту), адекватні основним типам вищої нервової діяльності (ВНД).

Взаємозв'язок темпераменту з типами вищої нервової діяльності.Темперамент є біологічним фундаментом особистості, тобто заснований на властивостях нервової системи, пов'язаний з будовою тіла людини (її конституцією), з обміном речовин в організмі. І.П.Павлов розкрив закономірності вищої нервової діяльності, установив, що в основі темпераменту лежать ті самі причини, що й в основі індивідуальних особливостей умовно-рефлекторної діяльності людини, - властивості нервової системи. Ці властивості є спадковими і надзвичайно погано піддаються зміні.

До основних властивостей нервової системи відносяться:

1.Сила нервової системи, тобто сила процесів збудження і гальмування. Від цієї властивості залежить працездатність клітин кори головного мозку, їхня витривалість.

2.Рухливість нервових процесів (швидкість зміни збудження гальмуванням і навпаки). За цією властивістю нервової системи в різних людей індивідуальні розбіжності виявляються особливо яскраво.

3. Врівноваженість нервової системи (ступінь відповідності сили збудження силі гальмування). Ця властивість також у різних людей виявляється по-різному. Відомо, наприклад, що нерідко гальмівний процес відстає за своєю силою від процесу збудження.

Своєрідність комбінацій цих властивостей утворює специфічні типи вищої нервової діяльності. Найбільш часто зустрічаються чотири типи. Три з них І.П.Павлов відніс до сильних типів, один - до слабкого.

Слід зазначити, що немає розподілу типів вищої нервової діяльності на «гарні» і «погані», так само, як і адекватних їм типів темпераменту. Кожний з типів ВНД і типів темпераменту має визначені достоїнства, але окремі з «негативних» характерологічних властивостей того чи іншого типу темпераменту при відповідних умовах й психічному стані індивіда можуть зіграти позитивну роль. При цьому треба мати на увазі, що в чистому вигляді типи темпераменту не існують. Між чотирма типами темпераменту розташовуються до 16 проміжних форм як варіацій основних типів.

Властивості темпераменту, адекватні основним властивостям нервової системи, можна визначити за допомогою адаптованого варіанта опитувальника Я.Стреляу. Опитувальник складається з 134 запитань, що відносяться до різних властивостей темпераменту. За результатами тестування обстежуваних виявляється кількісна оцінка сили процесу збудження і гальмування, рухливості нервових процесів індивідів, виявляється міра врівноваженості нервової системи.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дослідження показників психічних функцій.	\|	Характеристики типів темпераменту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.