Синтаксичний розбір.

Закінчується «Повість минулих літ» коротким записом. У ньому звертається літописець до грядущих поколінь. (Із газети) Важливість красномовства пояснюється тим, що красномовство народжується з багатьох знань і старань... (Із журналу) Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців. (О. Довженко) Я — людина, і це мене багато до чого зобов’язує. (В. Черняк) ...Істинний оратор своїм впливом і мудрістю не лише собі пошукує почет, а й багатьом громадянам, та й усій державі загалом приносить щастя й добробут. (Із журналу) А дід каже, що колись комарі були великі... На комарах він знається багато. Ціле життя чумакував по степах, та годував їх, та гроші потім по шинках пропивав. Страшно згадать, що було... (О. Довженко). Щоб людина в нашій країні почувалася добре, їй потрібно дати можливість працювати й реалізовувати себе. Тільки така держава, що служить своєму народові, може забезпечити ці умови. (В. Ющенко) У середині XIX ст. в українських селах народними паперовими прикрасами селяни оздоблювали хати. (Із газети) Коли боги ділили поміж людей різні якості, люди чимдуж порозбирали найперше: вроду, силу, сміливість, красномовство тощо. (Із газети) О, краю мій! О, мій народе сірий! У перший раз (за скільки це віків?) підвів ти голову, затуркану без міри... І знов хотять зіпхнуть тебе у прірву, у прірву рабства, в царство батогів. (І. Багряний)

Лекція № 3. Підготовка до публічного виступу. Поняття про стратегію оратора

(мета промови, вибір теми, аналіз аудиторії)

План

1. Роди та види красномовства.

2. Структура виступу: тема, основне у змісті виступу

3. Формулювання мети.

4. Оцінка аудиторії та обстановки.

1. Роди та види красномовства. Древня Греція розрізняла такі види риторики (красномовства): політична чи дорадча промова, судова й урочиста, або епідейктична, промови. Крім того, в ораторському мистецтві виділялось ще «надгробне слово», присвячене пам'яті заслуженої особи, тому виголошення його доручалось лише видатному або добре відомому оратору.

Роди й види ораторського мистецтва сучасності розрізняються на основі ораторського монологу й ораторського діалогу.

Основні форми ораторського монологу: соціально-політичне красномовство, парламентське красномовство, академічне, соціально-побутове, судове, лекційно-пропагандистське, дипломатичне, військове, торговельне (рекламне), церковно-богословське (гомілетика).

Роди й види красномовства.
Рід красномовства	Вид красномовства
І. Соціально-політичне красномовство	Доповіді на соціально-політичні та політико- економічні теми. Звітна доповідь на зборах (конференції, з'їзді). Дипломатична промова. Військово-патріотична промова. Політичний огляд. Мітингова промова
II. Академічне красномовство	Лекція вузівська. Наукова доповідь. Науковий огляд. Наукове повідомлення чи інформація
III. Судове красномовство	Прокурорська (звинувачувальна) промова. Промова громадського звинувачувача. Адвокатська (захисна) промова. Промова громадського захисника. Самозахисна промова підсудного
IV. Соціально-побутове красномовство	Ювілейна промова (або похвальна). Застільна промова — тост. Надгробне слово (поминальна промова)
V. Богословсько-церковне красномовство	Доповідь. Промова (на соборі) під час собору

2. Структура виступу: тема, основне у змісті виступу

Для того щоб виступ був вдалим, яскравим, переконливим, необхідна попередня підготовка до нього. Алгоритм останньої можна визначити так: вибір теми — формулювання мети — складання плану — збирання матеріалу — робота над конспектом — репетиція. Готуватися до виступу треба дуже ретельно. Підготовку рекомендується поділити на три етапи: організація логічної канви (що складати та в якій послідовності), пошук форми виступу (як говорити), репетиція.

Працювати з літературою – також важка праця. Не можна просто користуватися чужими думками, треба їх аналізувати. Аналіз завжди передбачає зіставлення певних тверджень із іншими, із власним досвідом, із реальним розкладом речей. Під час роботи з літературою треба робити виписки, можна створити ланцюжок із ключових слів чи виразів. Ці ключові слова і складають канву вашого майбутнього виступу.

Виступ складається з послідовної, логічної зміни тез і доказів, причин й наслідків. Ніколи не починайте нової думки, не вичерпавши попередньої. Побудова речень також має підпорядкуватися правилу послідовного інформування. Кожне нове речення на початку має містити вже відому слухачам думку, а потім – розповідати про щось нове.
Не деталізуйте свої думки, надмірно "розжовуючи" їх. Якщо не дотримуватись цього правила, слухачі перебуватимуть у напруженні, залучаючи собі на допомогу асоціативне мислення. Поважаючи аудиторію, треба чітко пам’ятати, що всі ваші думки вони повинні сприймати повністю, майже не обдумуючи. Ви маєте щонайбільше володіти увагою, емоціями та навіть мисленнєвими можливостями слухачів.

Репетиція перед виступом має обов’язково складатися з тренування голосу, інтонації, мовлення. Про суттєве, головне, треба говорить на повен голос, а менш важливе можна вимовляти тихіше.

Тема виступу – це основна галузь роздумів оратора, у межах якої він добирає явища й факти, що розглянуто у виступі.
Об’єктивність

підхід до тлумачення явищ суспільного життя, що обмежується констатацією подій, фактів;
відповідальність об'єктивній діяльності, безсторонність, неупередженість.

Ясність мовлення – це смислова прозорість виступу, що забезпечує його зрозумілість, доступність у засвоєнні слухачами.

Образність мовлення – це наявність у виступу яскравих картин, які дають змогу не лише осмислювати почуте, а ніби сприймати його всіма чуттями – бачити, чути тощо.

Цілеспрямованість – прагнення до повної мети, підпорядкованість цьому дій, думок тощо.
Основні думки виступу потрібно повторювати, щоразу варіюючи їх мовне оформлення.

Кульмінація публічного виступу – це спосіб закінчення виступу, коли кожна наступна фраза емоційно посилює попередню.

Лаконічність мовлення відображає здатність оратора говорити стисло, зрозуміло.

Гумор– це добродушне висміювання чиїхось вад.

Дотепи

кмітливий влучний вислів із жартівливим відтінком;
здібність оформлювати думку у вигляді влучних, жартівливих виразів;
витонченість думки та здатність оформлювати її у вигляді влучних, часом смішних, виразів.

Іронія(грец. eironeia – удавання, прихований глум)

тонке приховане глузування, кепкування;
у літературі – від тропу, де зовнішня форма вислову суперечить змістові.

Отже, при визначенні теми виступу потрібно враховувати наступні моменти:1) Обирайте тему, що відповідає вашим пізнанням та інтересам. По-перше, подумайте про ті галузі знання, в яких ви маєте особливий досвід або теоретичну підготовку. По-друге, поспілкуйтесь на яку-небудь цікаву тему зі своїми товаришами чи друзями. По-третє, зверніться до книги. Продивіться довідники, свіжі журнали і газети. 2) Підбирайте доречну тему. Настрій аудиторії залежить від місця і часу. В лекційній залі він один, в приватній життєвій ситуації — інший. Звичайні слухачі сприйматимуть як досить природну річ те, що в аудиторії їм може здатися нецікавим, смішним, шокуючим.

3) Обирайте тему, яка відповідає аудиторії.

Тема повинна бути досить цікавою, важливою, зрозумілою для слухачів. Для того щоб вирішити, чи буде вона відповідати цим вимогам, необхідно мати уявлення про рівень знань слухачів, їх виховання, вік, особливі інтереси.

Найчастіше у публічних виступах на суспільну тему вдаються до ораторського підстилю публіцистичного стилю.
Успіх публічного виступу залежить не тільки від його змісту, а й від того, яким стилем викладу ви користуєтеся. Мова подібна до музичного інструмента, на якому треба навчатися грати. Усі ми говоримо рідною, в основному розмовною мовою, однак перед широким загалом треба говорити правильною літературною мовою. Висловлюватися треба чітко та недвозначно. Стиль усного виступу має бути набагато простішим порівняно зі стилем письмової роботи.
Після викладу однієї думки зробіть коротку паузу. Під час виступу тримайте голову прямо і дивіться на слухачів, час від часу змінюючи напрям свого погляду, начебто спрямовуючи туди свої слова. Слухачі в усіх кутках зали тоді відчуватимуть, що ви звертаєтеся саме до них.

Працюючи над текстом промови, необхідно пам’ятати про дотримання мовних норм і правил логіки, оскільки їх порушення призводить до помилок.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Що є предметом вивчення риторики?	\|	ОЦІНКА АУДИТОРІІ ТА ОБСТАНОВКИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.