Проблема зростання техногенних аварій і катастроф при взаємодії людини зі складними технічними системами

У міру розвитку науки й техніки рівень безпеки людини постійно зростає. Людство перемогло епідемії холери, віспи, чуми, тифу, поліомієліту. Середня тривалість життя людини у найбільш розвинених країнах світу складає вже 77 років і має тенденцію зростання.

Розвиток науки й техніки підвищує в цілому безпеку життєдіяльності людини і призводить до появи цілого комплексу нових небезпек, надмірного збільшення ступеня ризику, травматизму та загибелі людей. Причинами зростання рівня небезпек є: ускладнення технологічного обладнання і процесів; зневажання людиною своєї безпеки; зниження надійності приладів; помилки при проектуванні та експлуатації; звикання до порушень правил техніки безпеки. Так, згідно зі статистичними даними, приведеними на ІV конгресі ергономічної асоціації (1976 р.), в Англії у 1946 році смертність від інфекційних захворювань вдвічі більша, ніж від нещасних випадків. А в 1961 році ситуація докорінно змінилася: смертність від нещасних випадків втричі перевищила смертність від інфекційних захворювань.

Аналіз обставин травматизму та загибелі людей доводить, що вони часто (60 – 80 %) обумовлені зневаженням зі сторони людини своєї безпеки, незнанням наслідків своєї діяльності, шкідливих факторів виробництва та середовища.

Зростання випадків технологічних катастроф (аварій на АЕС, хімічних та інших небезпеках виробництва, транспортні пригоди і т. д.) обумовлене зниженням реальної надійності приладів, виготовлених людиною, застарілим обладнанням та помилками при їх експлуатації. З’явився страх втрати контролю над технологіями. Досить лише згадати Чорнобиль або загибель пароплава “Адмірал Нахімов”, вибухи на залізниці в Арзамасі та Свердловську тощо.

3 грудня 1984 р. на заводі “Юніон Корбайт” сталося витікання метилізоціанату: загинуло 3 750 чол., 20 тисяч залишилися повними інвалідами, 200 тисяч – хворими.

Техніка так сильно увійшла в наше життя, що багато людей забуває про небезпеку для життя і здоров’я. Люди звикають до порушень правил техніки безпеки як на виробництві, так і в побуті. Визначилися серйозні зміни у ставленні людини до ризику.

Сучасне виробництво вимагає перегляду поглядів на роль і місце людини. Комп’ютеризація і роботизація виробництва, використання нових технологій і матеріалів кардинально змінили виробничу діяльність людини. Змінюється примітивна праця, яка включає виконання монотонних фізичних операцій, шаблонну розумову діяльність, зростає потреба у творчій висококваліфікованій праці, яка має інтенсивно-технологічний характер. При цьому складність і, як правило, високий рівень автоматизації технологічних процесів підвищує відповідальність працівників за функціонування технологічних пристроїв, бо “плата” за помилки людини через її обмежені можливості, брак знань і халатність буде гіркою. Сьогодні від технічно грамотної експлуатації, своєчасно прийнятого, часто єдиного правильного рішення, залежать безпека, здоров’я і навіть життя великої кількості людей.

Однією з головних причин неможливості досягнення повної безпеки (чи досконалості) технічних систем є сутність природи самої людини, основна відмінність якої від інших живих істот полягає у пізнавальній діяльності (пізнанні світу). Людина завжди прагне пізнати невідоме, хоче літати, як птах, плавати, як риба, і т. д. Так як процес пізнання нескінченний, то є природним те, що він супроводжується успіхами і невдачами, прийняттям вірних рішень і здійсненням помилок. Проте ціна таких помилок при надзвичайно складному рівні техніки настільки висока, що дуже часто приводить до трагічних наслідків: великих аварій і катастроф.

Неможливо досягти повної безпеки технологічних систем за багатьма причинами, а саме: невідповідність рівня розвитку й підготовки людини потребам техніки; непогодженість можливостей людини і параметрів устаткування, що особливо проявляється в умовах дефіциту часу, інформації і дії негативних фактів; недостатня відповідальність людини за наслідки своїх дій і в більшості випадків відсутність її особистої зацікавленості в досягненні найвищих результатів.

Стан проблеми характеризується, з одного боку, усі зростаючою увагою науки й практики, інтенсивним пошуком ефективних методів попередження аварій і катастроф і, з іншої, визнанням триваючого росту як загального числа аварій, так і їх наслідків. Сучасний рівень безпеки технічних систем не задовольняє пропонованим вимогам і не гарантує від аварій і катастроф.

Складність розв’язання проблеми зростання кількості техногенних аварій і катастроф:

важкоприступність джерел аварії: відмов технічних систем, природних явищ і дій людину;
широка різноманітність конструктивно-технологічних і експлуатаційних факторів, що сприяють аварії, що й мають, як правило, випадкову природу;
складність багатомасштабного й багатостадійного процесу руйнування.

Проблема безпеки технічних систем, у широкому змісті, вирішується в певній послідовності етапів, що охоплюють стадії проектування, виробництва і їх експлуатації.

На першій стадії звичайно проводиться розрахунково-експериментальна експертиза проектних розв'язків з урахуванням результатів моделювання аварійних ситуацій.

На стадії виробництва й експлуатації розробляються технічні заходи, що забезпечують оперативну діагностику стану технічних систем.

Проектна експертиза полягає в перевірці обґрунтованості конструкторсько-технологічних розв'язків за критеріями міцності, ресурсу, надійності, живучості й прийнятного ризику. Причинно-наслідковий комплекс аварій і катастроф обумовлений більшим числом факторів випадкової природи. Тому вони розглядаються як імовірнісні події. Нетривіальність операції оцінки ймовірності рідких подій поряд зі складністю структури систем, різноманіттям причин аварій і їх наслідків роблять завдання оцінки ймовірності аварій і катастроф унікальної, характерної для даної технічної системи. Такі підходи вимагають великої статистичної інформації й розуміння структури причинно-наслідкових зв'язків, що формують аварію або катастрофу. Як наслідок, жоден із зазначених методів не дає вичерпних оцінок імовірності аварій і катастроф.

Слід визнати, що розрахунково-теоретичні експертизи мають важливе практичне значення для забезпечення надійності й удосконалювання конструктивно-технологічних розв'язків тільки на стадії варіантного проектування й не можуть гарантувати безпека технічних систем при їхній експлуатації. Головним стратегічним напрямком у забезпеченні безпеки технічних систем повинне бути розвиток технічної діагностики з орієнтацією на стаціонарні системи контролю, досить прості й надійні в роботі.

Обертають на себе увага аналогії між людиною й конструкцією, що зустрічаються в літературі. Конструкції як люди "народжуються, живуть, хворіють і гинуть". У медицині, при розв'язку завдань попередження хвороби людину, аналогічних завданням забезпечення надійності конструкцій, не орієнтуються на розрахунково-теоретичні експертизи, а використовують дані діагностики, точність і надійність якої забезпечують успіх у лікуванні хворого. Подібні принципи необхідно використовувати при розв'язку проблеми безпеки технічних систем. Тим більше, що останнім часом на різних наукових форумах засідають в одній аудиторії фахівці медичної й технічної діагностики.

Усе сказане приводить до висновку, що для оцінки реального залишкового ресурсу технічних систем необхідні методи, за допомогою яких можна одержати остаточний розв'язок, минаючи стадії використання даних багатоступінчастих, іноді досить слабко пов'язаних з реальними об'єктами, досліджень і розрахунків.

Завдання на самопідготовку:

- матеріал за конспектом лекцій;

- вибрати техногенну аварію та розглянути ТС, яка її потерпіла, за розглянутими в лекції ознаками.

Доцент кафедри ОПтаТЕБ к.т.н., с.н.с. В.М. Стрілець

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Характеристика основних ознак ТС	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.