ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ЯК НАУКИ

Історія виникнення, становлення і розвитку менеджменту як науки зарубіжними та вітчизняними експертами поділяється на 3 важливі етапи.

ЕТАП 1. Розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва.Характеризувався прагненням підвищенням ефективності організацій шляхом удосконалення виробничих процесів та операцій. На цьому етапі менеджерів цікавили технічні і технологічні підходи, які включали не лише машини, станки, обладнання та будь-які види технологій, а й управлінські знання, організаційні структури, методи виробничого планування, способи розробки робочих місць, прийоми та навички роботи, механізми забезпечення підвищення кваліфікації та підготовки робочої сили. Цей етап характеризується розвитком школи наукового управління або «фордизму», класичної (адміністративної) школи управління та ін.

Школа наукового управління (1885-1920рр.).В основі цієї школи лежать роботи Фредеріка Тейлора (1856-1915), Френка Гілбрейта (1868-1924) і Лілії Гілбрейт (1878-1972) та ін. Як Ф. Тейлор, так і подружжя Гілбрейтів займалися спостереженнями, замірами і аналізом операцій ручної праці, стимулюванням трудової активності, нормуванням праці тощо.

Завдяки концепції наукового управління менеджмент був визнаний самостійною галуззю наукових досліджень. У працях «Управління фабрикою» (1903) та «Принципи наукового менеджменту» (1911) Ф. Тейлор розробив комплекс методів наукової організації праці, що базувалися на засадах хронометражу, стандартизації прийомів і знарядь праці. Його основоположні принципи ґрунтуються на такому твердженні: «...якщо я на науковій основі відберу людей, на науковій основі їх підготую, надам їм дієві стимули та поєднаю роботу і людину, тоді я зможу отримати сукупну продуктивність, яка буде перевищувати внесок, зроблений індивідуальним працівником».

Заслуга Ф. Тейлора як засновника школи «наукового управління» полягає в тому, що він розробив методологічні основи нормування праці, стандартизував трудові операції, запровадив наукові методи підбору, розстановки і стимулювання працівників.

Школа «фордизму» (1899 — 1945р.р.),засновником якої є Генрі Форд (1863—1947), ґрунтується на запропонованій ним ідеї і пізніше розробленій теорії потоково-масового виробництва. Управління, яке ґрунтувалося на цій теорії, було названо «терором машини». Г. Форд – власник і менеджер Детройтської автомобільної компанії - сформував механізми чіткого контролю і планування, ефективного мотивування, конвеєрного складання, безперервних технологічних процесів, інноваційного розвитку, активного адміністрування

Класична (адміністративна)школа управління (1920—1950рр.).Головні положення цієї школи були сформульовані Анрі Файолем (1841 —1925), який був керівником інституційного рівня Французької вугільної компанії і якого вважають “батьком” менеджменту, - стосуються ролі та функцій менеджерів. Інші фундатори адміністративної школи — Ліндан Ірвік (консультант з питань управління в Англії) та Джеймс Д. Муні (працював в компанії “Дженерал Моторс”) також були практиками.

А. Файоль поділив процес управління на 5 основних функцій: планування, організування, розпорядництво, координування та контролювання. На основі його розробок у 20-х роках XX ст. було сформульовано поняття “організаційна структура управління підприємством” (система взаємозв'язків, неперервних взаємопов'язаних дій — функцій менеджменту). Ним же були сформульовані наступні 14 принципів менеджменту: 1. Поділ праці; 2. Повноваження та відповідальність; 3. Дисципліна; 4. Єдиновладдя; 5. Єдність напряму діяльності; 6. Підпорядкування особистих інтересів загальним; 7. Винагорода персоналу; 8. Централізація; 9. Ієрархія управління; 10. Порядок; 11. Справедливість; 12. Стабільність робочого місця; 13. Ініціатива; 14. Корпоративний дух.

Цією ж школою вперше були розроблено теоретичне обґрунтування засад менеджменту та визначено пріоритетну роль менеджера як керівника та організатора.

ЕТАП 2. Формування управлінських механізмів на засадах розвитку людських стосунків.На цьому етапі людина була визнана пріоритетним чинником виробничо-господарської діяльності; увага зосередилась на соціальних аспектах, які охоплювали такі форми морального та матеріального стимулювання працівників як стилі управління, участь працівників у процесі прийняття управлінських рішень, організаційна культура, можливість кар'єрного зростання і просування в службовій ієрархії. Були сформовані дві основні школи: людських стосунків та поведінкових наук.

Школа людських стосунків (1930—1950р.р.).Засновники школи - Мері-ПаркерФоллет (1868—1933) та Елтон Мейо (1880—1949). Саме М.-П. Фоллет першою почала трактувати менеджмент як “забезпечення виконання робіт з допомогою інших осіб”. Представники цієї школи рекомендували здійснювати управління людьми шляхом впливу керівників на підлеглих шляхом консультацій та забезпечення широких можливостей спілкування. Вони виходили з того, що уважне ставлення до підлеглих значно підвищує продуктивність праці. На відміну від попередніх шкіл, які наголошували на турботі керівника про виробництво, цією школою головна увага фокусувалась на його турботі про людину, тобто на вдосконаленні діяльності організації за рахунок підвищення ефективності використання її трудових ресурсів через психологічний вплив і заохочення.

Школа поведінкових наук (з 1950р. -по даний час).Школа була сформована завдяки роботам Кріса Арджиріса, Ренсіса Лайкерта, Дугласа Мак-Грегора, Фредеріка Герцберга та інших учених-біхевіористів (від англ. bеhаvіоr - поведінка). Основу її становлять методи налагодження міжособистісних стосунків, підвищення ефективності людських ресурсів, формування колективів за психологічною сумісністю тощо.

ЕТАП 3. Побудова ринково орієнтованих систем управління (з другої пол. XX ст.).Головною передумовою формування цього етапу було виникнення проблем перевиробництва, спричинених незабезпеченим попитом. Системи управління організаціями, генеровані ринковими управлінськими школами, почали застосовувати маркетингові концепції, згідно яких планування виробничої і збутової діяльності, підбір відповідних кадрів, формування систем матеріального і нематеріального стимулювання, мотивування, контролювання та регулювання на всіх етапах процесу управління почали здійснювати відповідно до вимог ринку (попиту, пропозиції, конкуренції, умов збуту, цільових сегментів ринку тощо).

ЕТАП 4.Під час цього періоду розвитку менеджменту всі нові теорії і школи відбивали прагнення науковців врахувати комплексний характер та взаємодію організацій з навколишнім оточенням. Ці наукові системи групують наступним чином: 1. Кількісна школа (дослідження управління); 2. Теорія загальних систем (організаційна теорія); 3. Теорія стратегічного управління; 4. Сучасні біхевіористичні теорії.

Поява кількісної школи менеджменту обумовлена наслідками Другої світової війни, яка зруйнувала систему господарювання в планетарному масштабі. Відбудова і розвиток системи господарювання поставили на порядок денний проблему оптимізації управління економікою світу і окремих країн на основі розуміння того, що методи управління, які використовувались для розробки і реалізації воєнних дій та операцій є абсолютно придатні для вирішення завдань невоєнного характеру. Професійні товариства і фахові журнали сприяли виникненню першої хвилі розробок в цьому напрямку. Створене у 1952 році Товариство з дослідження управління (США) почало видавати журнал “Орегаtion Rезеагсh”, а Інститут науки менеджменту з 1953 року - журнал “Маnagement Sсіепсе”. Ці кроки свідчили про об'єднання зусиль управлінців-практиків і науковців-теоретиків повоєнного періоду в упорядкуванні бази для прийняття рішень.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ	\|	Основні функції менеджменту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.