Науково-технічний прогрес вимагає постійного скорочення терміну створення нової техніки з більш прогресивними виробничо-технічними характеристиками. Для цього необхідна комплексна стандартизація (КС). З її допомогою найбільш повно задовольняються вимоги зацікавленої організації і підприємства.
КС забезпечує взаємозв'язок з взаємозалежною та суміжною галуззю по спільному виробництву готової продукції.
КС дозволяє встановлювати найбільш раціональний в технічний відношення параметричний ряд і сортамент промислової продукції, усувати її зайве різноманіття.
Для КС є характерними три головних методичних принципу:
– системність (встановлення взаємозв'язаних вимог з метою забезпечення вищого рівня якості);
– оптимальність (визначення оптимальної номенклатури об'єкту КС, складу і кількісного значення показнику якості);
– програмне планерування (розробка спеціальної програми об'єкту КС, що включає в план державна, галузева і національна стандартизація,).
Розробку комплексного стандарту слідує починати з компонентів, що не мають самостійного експлуатаційного призначення.
У сучасний умовах інструментом практичної організації роботи по КС продукції є розробка і реалізація програми комплексної стандартизації (ПКС). Вона передбачає “крізні” вимоги на сировину, матеріал, напівфабрикат, деталь, вузол, виріб, устаткування, інструмент, технічний засіб контроль і випробування, метрологічне забезпечення, метод організації і технологічної підготовки виробництва, зберігання, транспортування. Багато ПКС є великими міжгалузевими комплексами.