Методи управління капіталом банку

Головна мета процесу управління банківським капіталом полягає в залученні та підтримці достатнього обсягу капіталу для розширення діяльності й створення захисту від ризиків.

У банківській практиці використовуються два методи поповнення капіталу:

· метод внутрішніх джерел поповнення капіталу;

· метод зовнішніх джерел поповнення капіталу.

За першим методом головним джерелом зростання капіталу є нерозподілений прибуток банку. Реінвестування прибутку — найприйнятніша та порівняно дешева форма фінансування банку, який прагне розширити свою діяльність.

Переваги методу внутрішніх джерел поповнення капіталу:

· незалежність від кон’юнктури ринку;

· немає витрат із залучення капіталу зовні;

· простота застосування, оскільки кошти просто переводяться з одного бухгалтерського рахунка на інший;

· немає загрози втрати контролю над банком з боку акціонерів.

Недоліки методу внутрішніх джерел поповнення капіталу:

· повне оподаткування, оскільки на поповнення капіталу спрямовується чистий прибуток після виплати всіх податків;

· виникнення проблеми зменшення дивідендів;

· повільне нарощування капіталу.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел можливе кількома способами:

1) емісія акцій;

2) емісія капітальних боргових зобов’язань (субординований борг);

3) продаж активів та оренда нерухомості.

Перевагами цього способу є можливість швидко одержати значні суми грошових коштів, а також поліпшити позиції банку щодо залучення коштів у майбутньому. Але такий підхід має ряд істотних недоліків, які слід брати до уваги:

· висока вартість;

· труднощі розміщення акцій на ринку;

· значне зростання ризику зниження доходів на одну акцію;

· послаблення контролю за банком з боку акціонерів, якщо вони не зможуть самі викупити всі акції нової емісії.

УПРАВЛІННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯМИ БАНКУ

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нормативи	\|	Методиуправління залученими коштами банку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.