У банківській практиці виділяють два основні підходи до управління портфелем цінних паперів, які називають пасивною й активною інвестиційною політикою.
Головні характеристики пасивної інвестиційної політики:
¨ інвестиції мають довгостроковий характер;
¨ незначні обороти за операціями купівлі-продажу цінних паперів;
¨ високий рівень диверсифікації, частка окремих цінних паперів мала, ризик збалансований;
¨ результатом є формування пасивного портфеля.
Пасивні портфелі цінних паперів добре диверсифіковані, а їх ліквідність, ризик і дохідність відповідають середньоринковим. Формуючи такі портфелі менеджмент не включає до їх складу різко недооцінені або високоризикові (спекулятивні) цінні папери, тобто банк ніби «пливе за течією».
Для активної інвестиційної політики є характерним:
¨ активна гра на підвищення з недооціненими цінними паперами;
¨ активна гра на зниження з цінними паперами із завищеною ціною;
¨ великі обороти за операціями купівлі-продажу цінних паперів;
¨ в основному короткостроковий характер інвестицій;
¨ низький рівень диверсифікації;
¨ висока концентрація окремих ризикованих цінних паперів;
¨ спекулятивний характер і високий рівень ризикованості;
¨ результатом є формування активного портфеля.
Активні портфелі включають цінні папери, курси яких нині (або у перспективі) різко відхиляються від цін, визначених середньоринковими умовами, і можуть зазнавати сильних коливань.