Співвідношення тактики і організації проведення слідчої дії.

Фактично це питання є доповненням першого підпитання попереднього питання з приводу співвідношення тактики та організації проведення слідчої дії.

На початку роботи поняття «тактика» було подано як систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування досудового і судового слідства, які розробляються на основі визначення оптимальної лінії поведінки осіб, прийомів провадження слідчих і судових дій спрямованих на збирання і дослідження доказів та встановлення обставин, що сприяли вчиненню злочину [4, с.181]. З цього визначення можна зрозуміти, що до криміналістичної тактики включають і організацію слідства.

Проте, існує думка О. В. Олішевського, за яким організація розслідування злочинів - це допоміжна до розслідування діяльність, що здійснюється шляхом упорядкування елементів розслідування та створення сприятливих для нього умов. Нерозривно пов'язаними з даною дефініцією є рівні реалізації даного виду діяльності. Так, найбільш поширеною є думка про виділення чотирьох рівнів організації розслідування злочинів, про що вже було вказано на початку роботи: 1) вищий рівень, який має своїм об'єктом розслідування як специфічну форму діяльності органів досудового слідства й дізнання всіх відомств і має абстрактний характер; 2) «управлінський» рівень, коли організація розслідування злочинів становить собою управління певним родом діяльності як основна функція слідчого апарату й підрозділів дізнання органів внутрішніх справ; 3) рівень криміналістичної методики; 4) тактичний рівень.

Організація на двох перших рівнях виходить далеко за межі науки криміналістики, однак решта пронизує її, міститься в кожному з її традиційних розділів. До предмета дослідження в цій роботі входить лише площина криміналістичної тактики, тобто організація слідчої дії, яка має визначальне значення для всього процесу розслідування.

Організувати слідчу дію - це означає, на думку В. Д. Зеленського, визначити її цілі, місце, конкретний час, учасників, створити умови, підготувати (мобілізувати) учасників [ 10, с.395 ]. Зміст організації слідчої дії, на погляд автора, структурно виглядає так: прийняття слідчим рішення про проведення конкретної слідчої дії (на основі вивчення матеріалів кримінальної справи, іншої інформації); визначення структури слідчої дії (цілі, місця, часу, змісту, учасників); збір додаткової інформації (за необхідності); самопідготовка слідчого; складання плану слідчої дії; проведення дій зі створення умов для слідчої дії (підготовка технічних засобів та інше); запрошення учасників, їхній інструктаж і мобілізація; керівництво слідчою дією; забезпечення зв'язку з іншими діями.

Організація слідчої дії має тісні кореляційні зв’язки з тактикою його проведення, що зумовлює необхідність їх розмежування. На основі аналізу юридичної літератури можна виділити наступні підходи до співвідношення тактики та організації проведення слідчої дії: 1) тактика містить організацію; 2) організація містить тактику; 3) тактика та організація - окремі частини; 4) існування організаційно-тактичних заходів, які не відносяться ні до тактики слідчих дій, ні до організації їх проведення.

На мій погляд, організація і тактика слідчої дії є різними поняттями, наповнені різним змістом, проте об'єднані для досягнення єдиної мети - успішного проведення слідчої дії. Тому, вважаю погляд В. Д. Зеленського, який вбачає основну відмінність організації слідчої дії від тактики її проведення в предметах дослідження: в організації - створення структури слідчої дії і умов для його оптимального проведення; у слідчій тактиці - вироблення найбільш раціональних способів здійснення слідчої дії цікавим лише з наукових позицій.

Прихильники іншого підходу визначають, що тактика проведення процесуальної дії є більш вузьким поняттям щодо організації його проведення та співвідноситься з ним як окреме з загальним, будучи при цьому його елементом. По-перше, така думка суперечить традиційній побудові структури криміналістики, що складалась протягом досить тривалого часу. По-друге, тактика проведення слідчої дії не може бути елементом організації, оскільки вони хоч і об'єднані єдиною метою, але мають різну сутність.

Стосовно третього підходу до співвідношення тактики та організації проведення слідчої дії, то деякі автори взагалі вважають, що їх слід подавати окремо один від одного. Зокрема, на думку О. Г. Філіппова, організація розкриття й розслідування злочинів це самостійний розділ криміналістики, що складається з наукових положень і рекомендацій з планування розслідування, взаємодії слідчого з оперативно-розшуковими апаратами та іншими службами органів внутрішніх справ, використання допомоги громадських організацій і населення та інших напрямів роботи слідчого, що мають переважно організаційний характер, тобто забезпечують максимальну ефективність роботи з розкриття, розслідування та попередження злочинів, незалежно від виду чи групи [10,с.395 ]. Спроби виділити питання організації в самостійний розділ криміналістики проводись неодноразово, однак у силу об'єктивних причин не знайшли підтримки серед науковців. Теоретичне дослідження організаційних і тактичних елементів свідчить про різний їх зміст та обсяг, але у практичній діяльності з розслідування злочинів вони тісно взаємодіють. Тому розділяти організаційні й тактичні заходи досить складно і недоцільно.

Четверта точка зору, відповідно до якої співвідношення організаційних і тактичних аспектів у структурі слідчої дії полягає в їх частковому суміщенні, оскільки поряд із застосуванням власне організаційних заходів і тактичних прийомів існує ряд заходів спільного організаційно-тактичного характеру, які однаковою мірою можуть належати як до тактики слідчих дій, так і до організації їх проведення. їх тісний зв'язок та взаємозалежність дозволяє під час розслідування злочину забезпечувати доцільне й ефективне провадження слідчих дій, отримувати необхідну доказову інформацію, але при цьому слід не допускати підміни організаційних і тактичних положень один одним .

На основі такої думки, не підкріпленої конкретними прикладами, важко зробити висновок про право на виключне значення такого підходу.

Таким чином, із зазначеного вище можна зробити наступні висновки:

По-перше, якщо взяти умовно замкнену систему проведення слідчої дії, то організацію щодо тактики слід розуміти як стратерію. Оскільки стратегія і тактика припускають відповіді на два важливих питання: що робити і як робити, - то стосовно проведення слідчої дії на перше питання дає відповідь організація, а на друге - тактика. Тут необхідно чітко розуміти, що досліджувані поняття є невід'ємними, мають дуже тісні взаємозв'язки, а підвиди діяльності, які вони відображають визначаються одне одним.

По-друге, для більш глибокого теоретичного дослідження проблем криміналістичної тактики зручніше відокремлювати тактичні рекомендації від загальних питань організації слідчої дії, щоб не допускати підміни цих категорій.

По-третє, в діяльності практичних підрозділів правоохоронних органів, а також у навчальному процесі підготовки їх працівників тактика та організація проведення слідчої дії повинні подаватися паралельно і знаходитись у єдиному розділі криміналістичної тактики. До перспективних напрямків дослідження тактики та організації проведення слідчої дії слід віднести питання, пов'язані з організацією проведення кожної окремої слідчої дії та їх взаємозв'язок із криміналістичною тактикою.

Дослідивши значну сукупність представленого на розгляд матеріалу слід перейти до визначення перспективного напряму розвитку криміналістичної тактики – судова тактика.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Окремі елементи системи криміналістичної тактики	\|	Розмежування тактики досудового і судового слідства, як один із напрямів розвитку криміналістичної тактики.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.