Джерела конституційного права

Основна роль конституційного права у національній системі права виявляється крім усього іншого і у характері форм (джерел) його існування.

Джерелами цього права є Конституція і закони.

Підзаконні нормативно-правові акти не є характерними для конституційно-правового регулювання, хоча іноді акти глави держави й акти уряду виконують відповідну роль.

Конституція є основним джерелом конституційного права України та основою правової системи нашої держави.

Термін “конституція” походить від лат. constitutio – установлення, устрій.

Сучасна Конституція України була прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

Конституцію України за загальними класифікаційними ознаками можна охарактеризувати як:

ü писану кодифіковану конституцію унітарної держави з автономним утворенням;

ü жорстку конституцію, оскільки внесення змін і доповнень до Конституції відрізняється від внесення змін і доповнень до звичайних законів (необхідно не менше 2/3 голосів від конституційного складу Верховної Ради України). Крім того, стосовно процедури внесення змін і доповнень до розділів І, ІІІ, ХІІІ Конституції, передбачається прийняття відповідного законопроекту не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради і затвердження його на всеукраїнському референдумі, який призначається Президентом України;

ü за порядком прийняття як народну конституцію, тобто прийнята парламентом від імені всього Українського народу.

Система суспільних відносин, яка регулює, закріплює та охороняє Конституцію складає конституційний лад держави.

Конституційний лад – це встановлений конституцією суспільний та державний устрій.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Конституційно-правові норми та конституційно правові відносини	\|	Конституційний статус особистості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.