Києво-Печерська лавра та її роль у розвитку української культури

Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври, заснована у 1051 році за князя Ярослава Володимировича монахом Антонієм, як печерний монастир. В 11 столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У XII столітті монастир отримав статус «лаври» — головного великого монастиря. Під час Другої світової війни у 1941 році радянські війська підірвали Свято Успенський собор. Під час німецької окупації Києва, монастир на деякий час був відроджений, але у 1961 був знову закритий радянською владою. Тільки 9 грудня 1995 Президентом України Л. Кучмою видано Указ про відновлення Успенського собору. Храм був відтворений у великому поспіху, практично за два роки, без серйозної наукової підготовки, з використанням сучасних матеріалів. Сучасний лаврський ансамбль розташований на 22 га і поділяється на такі частини: Верхня лавра, Ближні печери, Дальні печери, Гостинний двір. Більшість монастирських будівель і споруд мають архітектурні форми українського бароко середини XVIII століття. На територii Лаври вiдкрито: Музей історичних коштовностей України, Музей книги та друкарства України, Музей народного декоративного мистецтва, Музей театрального, музичного та кіно-мистецтва України, Державна історична бібліотека України.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Книгодрукування в Україні та його основоположник І. Федоров.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.