Розвитокшкільництва та народноїосвіти в Україні (середина ХІХ – кінець ХІХ ст.).

Після ліквідації Крем'янецького ліцею 1831 на його базі створено 1834 другий на підрос. Україні Київ. Університет. 1835 університети позбавлено акад. свобод і підпорядковано їх мін-ву освіти. Вищими школами були також ліцеї, особливо Ніженський Безбородьківський ліцей (1825, 1875 — перетворений на Історико-філологічний інститут князя Безбородька), та Рішельєвський ліцей в Одесі (1817, 1865 перетворений на Новоросійський університет, згодом Одеський університет).

Крім гімназій (навчання в яких продовжено 1817 до 7 pp.), сер. школами були кадетські корпуси (в Києві і Полтаві), інститути благородних дівчат у Києві (1837), Харкові, Одесі й ін. м. та закриті виховно-навчальні пансіони. Нижчим типом сер.шкіл були 5-річні прогімназії (див. Середня школа).Деколи дідичі творили у 1820 — 1840-их pp. для своїх кріпаків школи за зразком Дж. Ланкастера. Загалом на підрос. Україні було 1856 ледве 1320 різних шкіл, які охоплювали тільки 0,53 % населення.

Після смерти Миколи І (1855) виник рух недільних шкіл з навчанням по-укр. і (через брак укр. підручників) по-рос. Ці школи були призначені переважно для дорослих; 1859 — 1860 їх було 68. Підручники для них складали Т. Шевченко, П. Куліш й ін. Рос. уряд закрив ці школи 1862, а їх діячів репресував. 1863 р. міністр О. Валуєв заборонив видавати підручники й інші книги українською мовоюЦерковно-приходська школа з Наддніпрянщини (Київщина), Музей народної архітектури та побуту УкраїниНова система початкового шкільництва була встановлена 1864: 1- і 2-класні школи, підпорядковані мін-ву О.; «школи грамоти» під юрисдикцією Святішого Синоду, 3-річні парафіяльні школи (деякі зміни введено 1874). Одночасно створені 1864 на Лівобережжі і Півд. Україні земства дістали право творити земські школи. Кількість цих шкіл (від 3-річних до 7-річних і до вчительських семінарій) зростала з бл. 1600 у 1877 до 4700 у 1909 — 1910 pp. Від 1870 діячі земств намагалися завести в цих школах українську мову, але безуспішно. Уряд не довіряв земським школам і радше підтримував примітивніші парафіяльні школи.Рос. уряд, не довіряючи правобережній шляхті, переважно польській, забороняв земства на Правобережжі аж до 1911. Це поглибило нац.-культ. відсталість Правобережжя.1912 пов. школи перетворено на вищі початкові школи і 4-річні, переважно коедукаційні. З'явилися вони і в менших містах і в селах. Але аж до революції 1917 тільки 60 % дітей ходило до шкіл; на Правобережжі, з вищезгаданих причин, ще менше, наприклад у Київській губернії близько 40 %. У висліді майже повна письменність укр. населення в 1654 (див. вище) була зведена на підрос. Україні до 26 % 1897 (нижче сер. грамотности в імперії).У 1890-их pp. земства почали творити також дитячі садки і ясла (див. Дошкільне виховання). Поч. пед. освіті на підрос. Україні дала Тимчасова Пед. Школа в Києві 1862. 1869 постала в Києві перша вчительська семінарія. 1917 було таких семінарій 33. 1874 засновано у Глухові учительський інститут, а 1917 було їх 8 (на дещо вищому рівні, ніж семінарії).Сер. школи після реформи 1864 і в наступні pp. ділилися на класичні гімназії (8-річні), реальнучилища (6- або 7-річні), кадетські, духовні училища і семінарії (вищий ступінь), різні жін. сер. школи. Вищою сер. школою була Колегія Павла Ґалаґана, заснована 1871 в Києві.Від 1870-их pp. земства почали творити проф. школи (мист. ім. М. Гоголя в Миргороді, ткацька в Дігтярах). На поч. 1917 були в Україні 93 фахові сер.школи.1895 постала перша укр. студентська організація (в Київ. Університеті). 1913 таких оргцій було вже 22, переважно таємних (див. Студентство).Під впливом революції 1905 і тих організацій деякі проф. почали викладати українською мовою, але швидко це заборонено. Жінкам вільно було вступати до університетів тільки в рев. pp. 1905 — 06. Натомість існували різні вищі жін. курси (в Києві від 1878). Розвивалася вища техн. О. 1871 постав Харківський Ветер. Інститут (на базі ветер. школи, заснованої 1851), 1884 — Технологічний Інститут у Харкові, 1898 — Політехн. Інститут у Києві, 1889 — Вища Гірнича Школа в Катеринославі (від 1912 — Гірничий Інститут) тощо. Разом 1915 було 19 вищих фахових шкіл.

41)І. Котляревський і становленняновоїукраїнськоїлітератури.український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Підтримував зв'язки з декабристами. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.Творчість Котляревського має основоположне значення в історії становлення нової української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови його поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.Нова українська література — період в історії української літератури,що охоплює 19 століття і характеризується становленням нової, ближчої ізрозумілішої для народу літературиПеріодизаціяВиділяють чотири періоди розвитку нової української літератури:Кінець VIII -30 р. ХІХ ст – розвивається просвітительский реалізм,сентименталізм. Формуються нові провідні жанри поезії, прози та драми.Саме цей період розвитку літературною української мови1840-60-ті роки ХІХ ст. – розвивається реалізм. З’являється Шевченко зсвоїми творами. Зародження літературної критики (П.Куліш)1870-90-ті роки ХІХ ст. – зародження натуралізму. З’являєтьсяжурналістика і публіцистикаКінець ХІХ – початок ХХ – процвітає модернізм.Ліна Костенко – одна з найобдарованіших представниць “шістдесятників” Передумови розвитку нової літературКінець 18 - початок 19 століття - час, коли завершується процесліквідації будь-яких ознак державності України.

42)Роль Т.Г.Шевченка у становленніновоїмоделіукраїнськоїкультури.Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури.

Шляхом Шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники наступного часу – Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка та ін.

Шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо.

Попередники Шевченка в українській літературі, починаючи з Котляревського. Використовували в своїх творах живу народну українську мову, а також скарби усної народної творчості, але це використання було ще обмеженим, відповідно до не досить широких тем і літературного стилю цих письменників. Крім того, вони ще не позбулися діалектних, вузькомісцевих елементів.

Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.Царизм репресіями прагнув зупинити лавину народної шани й любові до великого сина України, а вийшло навпаки. З 1918 року вшанування пам'яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. Відкрито пам'ятники поетові в Києві, Каневі, Харкові та в інших містах України, могилу великого Тараса оголошено заповідником, ім'я Шевченка присвоєно Київському університетові, театру опери та балету; масовими тиражами видаються його твори, відкрито Державний музей Т. Г. Шевченка, його ім'я присвоєно навчальним закладам і науковим установам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Демократично – просвітницькі, літературно – фольклористичніоб'єднання «Руськатрійця», «Русалка Дністрова» та їх роль в розвиткуукраїнськоїкультури в Галичині.	\|	І.Франко і його роль у розвиткуукраїнської

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.