ДіяльністьКирило – Мефодіївського братства та його роль у формуваннінаціональноїсамосвідомостіукраїнського народу.

Ініціаторамистворення братства і йогозасновникамивиступили Василь Білозерський, МиколаГулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, ОпанасМаркевич.

Організаціябула названа іменамивідомихслов'янськихпросвітителівКирила і Мефодія.

Знаком братства став перстень з написом «Св. Кирило і Мефодій, січень 1846».

Кріморганізаторів, до братства незабаромувійшли: ГеоргійАндрузький, ОлександрНавроцький, ДмитроПильчиков, ІванПосяда, Микола Савич, Олександр Тулуб.

У квітні 1846 року до братства вступив Тарас Шевченко.

Восени 1846 року загальнакількістьчленів братства, за данимислідства, становила 12 осіб.

Кирило-Мефодіївське братство виникло у Києві на початку січня 1846 р. і діяло до кінцяберезня 1847 р. З появою братства на арену політичноїборотьбивийшлаукраїнськарізночиннаінтелігенція.

Програмніположення братства буливикладені у «Книзібуттяукраїнського народу» і «СтатутіСлов'янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором якихбувМикола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем Білозерським. В основу документівляглиідеїукраїнськогонаціональноговідродження і панславізму.

Кирило-Мефодіївське братство ставило своїмголовнимзавданнямпобудовумайбутньогосуспільства на засадах християнськоїморалі, шляхом здійснення ряду реформ; створеннядемократичноїфедераціїслов'янськихнародів, очолюваноїУкраїною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасуваннякріпосного права і станів; встановленнядемократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіхслов'янськихнародівщодоїхнаціональноїмови, культури та освіти.

Кирило-мефодіївці, єднаючись на основіспільнихполітичнихпоглядів, бачилирізні шляхи проведенняїх у життя — відліберально-поміркованогореформізму (Микола Костомаров, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш) — до революційнихметодівборотьби (Тарас Шевченко, МиколаГулак, ГеоргійАндрузький).

Члени братства вели активнугромадсько-політичнудіяльність: вони поширювалиідеї братства через розповсюдженняйогопрограмнихдокументів, прокламацій («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), творів Тараса Шевченка; займалисянауковоюпрацею і виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, в якихпроповідувалисвої погляди; піклувалися про розвитокнародноїосвіти, збираликошти на відкриттянароднихшкіл, написання і виданнянових книг (зокрема, Пантелеймон Кулішпідготував перший підручник з історіїУкраїни «Повість про український народ», виданий 1846 року, та ін.).

нка Р. Г., історичнезначенняКирило-Мефодіївського братства полягає у тому, щовонобулопершоюспробоюукраїнськоїінтелігенціївдатися до політичноїборотьби. Братство впершерозробилоширокуполітичнупрограмунаціонально-визвольногоруху, яка стала дороговказом для йогонаступників. Принципововажливимбуло і те, щоКирило-Мефодіївське братство стало самостійним і самобутнімполітичнимформуванням, яке організаційно не підпорядковувалося, а ідеологічно не повторювалополітичнихнастановжодної з загальноросійськихсуспільнихтечій. Це позитивно вплинуло на національнусвідомість[

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
І.Франко і його роль у розвиткуукраїнської	\|	Культурно-просвітницькадіяльність «Просвіти», «Науковоготоваристваім.Т.Г.Шевченка»: їх роль як центрівнаціонально-культурного відродження.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.