Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Політика українізації та її вплив на культуру.

Найбільший вплив українізація справила на розвиток національної освіти. Якщо до революції 1917 р. в Україні взагалі не було українських шкіл, то наприкінці 1920-х років 97% усіх українських дітей навчалися рідною мовою – показник, якому пізніше не вдалося досягти ні одному українському урядові. У 1933 р. тираж україномовної преси становив 89% всього обігу газет у республіці. Україномовні театри у 1931 р. складали три чверті всіх театрів в Україні. На українській сцені йшли п’єси не лише з національного репертуару, але й світова класика у перекладі на українську мову. Українська мова стала виробленою настільки, що нею можна було описувати найскладніші наукові поняття.

Розвиток української культури у 1920-х роках продовжував і розвивав той період її модернізації, який вона пережила наприкінці XIX – на початку XX ст. після перенесення центру культурного життя у Галичину. Але українізація 1920-х рр. охопила галузі, невідомі наприкінці XIX ст. Коли появилося радіо, воно теж стало засобом українізації. У 1928 р. радіомовлення по-українськи велося радіостанціями у 11 великих містах України. У 1927-1929 р. у Києві збудовано найбільшу в Європі кіностудію. У 1928 р. в Україні діяло 6 тис. кінотеатрів, в яких глядачі могли дивитися фільми на українську тематику.

Прискорені темпи українізації часто позначалися на якості виробленої нею продукції. Українські газети рясніли орфографічними помилками та русизмами. Багато поезій, прозових та літературно-критичних творів, що появилися у цей час, були просто графоманською макулатурою.

Але були й окремі прориви, які рівнялися найвищим мистецьким стандартам. Творчість режисера Леся Курбаса та його театру “Березіль” порівнюють з діяльністю найбільших авангардистів-реформаторів тогочасного театрального мистецтва в Європі – швейцарця Адольфа Аппіа, француза Жака Кокто, росіянина Всеволода Мейерхольда та ін. Поставлені Курбасем п’єси молодого драматурга Миколи Куліша “Комуна в степах”, “Народний Малахій”, “Мина Мазайло” були таким же яскравим явищем українського мистецтва, як драми Володимира Маяковського у Росії та Бертольда Брехта у Німеччині. Фільми Олександра Довженка створили йому славу “першого поета кінематографа”, а його кінокартину “Земля” (1930) у 1968 р.міжнародне жюрі включило у список 12 найкращих фільмів світового кіно.

69 Розвиток традицій українського іконопису та фольклору у малярстві М. Бойчука.

М.Бойчук, втім, повертається в Україну (1910). Він реставрує ікони у Львівському національному музеї, готує до друку ряд досліджень, присвячених мистецтву східних слов'ян.
Серед його робіт цього періоду, присвячених релігійній тематиці: розписи каплиц і Дяківської бурси, розписи у церкві колишнього монастиря Василіан с. Словіта, композиції "Пророк Ілля", "Голова Спасителя", "Тайна вечеря", "Голова ангела" та ін. Твори традиційні, але вони - не просто наслідування старих майстрів. Тут мова йде про інтерпретацію, прагнення художника переосмислити внутрішню суть персонажів біблійної історії, розповісти про них мовою художника XX століття. Зображення пророка Іллі нагадує галицькі мініатюри XVI століття, а "Тайна вечеря" є відображенням традицій візантійського мистецтва з дотриманням чіткої іконографічної схеми, в якій художник розвивав концепцію монументального стилю.
Церковні твори Михайла Бойчука високо оцінені митрополитом А.Шептицьким.
У 1912-1914 рр. на запрошення Російського археологічного товариства М.Бойчук, як відомий фахівець з реставрації церковного живопису, відвідав храми Новгорода, Ярославля, маєток графів, Розумовських (с. Ле-меши) на Чернігівщині. "Бойчукісти" виходили з традицій візантійського іконопису та українського фольклору, майстерно розвиваючи їх у дусі принципів модерного мистецтва. Усе разом це й створило ту духовно-образотворчу ментальність, яка характерна тільки для українського образотворчого мистецтва. Останній твір бойчукістів - розписи у фойє Харківського Червоноза-водського театру (1933-1935). У такий спосіб митці прагнули довести, що "перебудувалися". Але все-таки "бойчукісти" підлягали знищенню, бо були саме українськими митцями, поетика яких своїм корінням вростала у княжі часи, в мозаїки Київської Софії; при всій радянській тематиці й соціалістичному змісті вони промовляли національною формою. А такого не прощали!




Переглядів: 516

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Модернізм у творчості українських поетів та письменників на межі | Утворення Української академії мистецтв та її діяльність.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.