Зміни правописних норм, які рекомендується вживати при написанні богословських праць в україномовних школах–членах ЄААА

1. У давно запозичених загальних назвах писати тільки г, незалежно від того, h чи g вимовляють у мові-джерелі: гербарій, гіпотеза, газета, гол. В окремих словах, запозичених переважно через російську мову з англійської, h передавати через х: хобі. У новітніх запозиченнях писати г або ґ залежно від того, як слово звучить у сучасних західноєвропейських мовах: демпінґ, ґімназія.

Рекомендація: Дозволити паралельне написання: демпінг — демпінґ.

2. У власних назвах вживати г або ґ відповідно до h та g у мові-джерелі: Гайдеґґер, Геґель, Гемінґвей, Ґете, Гюґо та ін., крім давно засвоєних: Англія, Бельгія, Греція, Єгипет, Норвегія.

3. Писати букву ґ в українських питомих і засвоєних загальних та власних назвах — прізвищах і топонімах — згідно з вимовою: ґрунт, ґрати, ґатунок, ґуля, Ґданськ та ін.

4. Писати слово пів у значенні “половина” тільки окремо від сусідніх слів. Коли елемент пів має інше значення, писати його разом: пів ночі, але північ, півночі.

5. В іменниках третьої відміни з кінцевою групою приголосних, а також у словах кров, любов, сіль, осінь, Русь, Білорусь, осінь, сіль, кров, любов у родовому відмінку однини вживати флексію –и.: вісти, злости, кількости, незалежности, радости, свідомости, чести, смерти.

Дозволити вживати паралельно закінчення –і та –и.

6. Вживати закінчення –и в родовому відмінку однини іменників четвертої відміни, які при відмінюванні приймають -ен-: ім’я — ім-ен-и.

Дозволяється вживати паралельно закінчення –і та –и: імені — імени.

7. У словах грецького походження літеру θ (th) передавати літерами т і ф. Вживати як нормативні паралельні форми: ефір — етер, кафедра — катедра, марафон — маратон і т. д.

8. У загальних назвах іншомовного походження подвоєння приголосних переважно не передаємо: тона, нето, бруто та ін., але ванна, вілла, манна, пенні, булла, бонна, а також авва, аллах, мадонна та деякі інші.

9. Слова з церковно-релігійної сфери (давні запозичення) з “правилом дев’ятки” не пов’язуються. У них між усіма приголосними пишемо “и”: євангелист, єпископ, алилуя, Вифлеєм та ін.

10. Поширити «правило дев’ятки» на правопис іншомовних власних назв: Аристотель (замість Арістотель), Едип, Сизиф, Сиракузи та ін.

11. У загальних назвах іншомовного походження перед йотованими після губних писати апостроф: б’юро, б’юджет, п’юпітр, м’юзикл.

12. У словах іншомовного походження, де в мові-джерелі звучить j, у позиції перед о писати й: Йона, Йов, Йоан, Юда, юдаїзм і под.: йон, йонійський, йоаніт, Йоан, Йов.

Залишити іо в словах грецького походження.

13. Не писати зайвої букви й у словах, коли його немає в мові-джерелі запозичення: гуаява “вид тропічних деревних рослин”, мая “індіанський народ у Латинській Америці”, фоє.

14. Передавати іншомовний дифтонг au через ав: авдит, авдиторія, авкціон, автобіографія, автор, інавгурація.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Додаток 1	\|	Додаток 3

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.