СВІТОВИЙ ОКЕАН ТА ЙОГО ЧАСТИНИ

Однією з важливих особливостей Землі, що відрізняє її від інших планет Сонячної системи, є наявність величезних мас води у вільному стані. Так, з усієї маси вільної води на Землі в Світовому океані зосереджено від 93.9% до 98.3% ( за різними підрахунками).

Світовий океан – безперервна водна оболонка земної кулі, над якою виступають елементи суші – материки і острови та яка має спільний сольовий склад.

Океан– частина Світового океану, яка розміщена між материками, має великі розміри, самостійну циркуляцію вод і атмосфери та особливий гідрологічний режим.

За розрахунками І.Суттєвої, загальна площа Землі становить 510.08 млн км². При цьому на Світовий океан припадає 361.26 млн км² (або 71% поверхні планети), а на сушу – 149.02 млн км² (29%). Інакше кажучи, на кожен квадратний кілометр суші припадає 2.4 км² води. У північній півкулі на океан припадає 60.7% всієї поверхні Землі, в південній –80.9%. Отже, обидві півкулі, особливо південна, є переважно океанічними.

Світовий океан – це єдиний природний об’єкт , який має певні специфічні особливості: має значну по площу поверхню и значний об’єм води, має постійність сольового складу,здійснюється в океані глобальний механізм трансформації енергії і обміну речовин.

Світовий океан, хоч і єдиний, проте ділиться на більш-менш самостійні частини, що має істотне значення для розв’язання наукових практичних завдань.

У 1650 р. голландський географ Бернгард Вареніус у своїй книзі «География Генеральная» уперше запропонував поділити Світовий океан на п’ять океанів: Тихий, Індійський, Атлантичний, Північний Льодовитий, Південний Льодовитий, виділив також протоки й затоки. У 1845 р. Британське географічне товариство прийняло той самий поділ, який засновувався на тому, що межі океанів були проведені по полярних колах і меридіанах південних околиць материків. Разом з тим це товариство визначило і розмежувало такі поняття як “океан”, “затока” і “протока”.

Подальший розвиток мореплавства та накопичення нових даних обумовили розробку нової офіційної класифікації. Питання про це було піднять російським гідрографічним товариством. Ю.М.Шокальський в класичній праці “Океанографія”, яка вийшла в 1917 р., пропонував виділити три океани: Тихий, Атлантичний, Індійський. Північний Льодовитий океан він відносив до Атлантичного як море.

У 1967 р. Світовий океан стали поділяти на чотири частини: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий (табл.2.1).

Таблиця 2.1

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Основні морфометричні характеристики океанів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.