Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Коментар

Поезія М. Костомарова «Соловейко» змальовує неперевершеного співця, володаря душ усіх закоханих — соловейка. Його спів то веселий, то сумний, зрізними переливами та колінцями. 1 ось уже до нього приєднуються інші співці-товариші. Мало хто поцінує той спів у пустельному саду, на зеленій могилі — хіба що дівчина, яка, мабуть, тяжко сумує і прийшла до дорогої їй людини на могилу. Вірш пройнятий елегійним настроєм.

Михайло Петренко
Небо

В минуту жизни трудную,

Теснится ль в сердце грусть.

М. Ю. Лєрмонтов

Дивлюся на небо та й думку гадаю.

Чому я не сокіл, чому не літаю.

Чому мені, Боже, ти крилець не дав?

Я б землю покинув і в небо злітав!

Далеко, за хмари, подальше од світу,

Шукать собі долі, на горе привіту,

І ласки у зірок, у сонця просить,

У світі їх яснім все горе втопить.

Бо долі ще змалку здаюся нелюбий,

Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;

Чужий я у долі, чужий у людей...

Хіба ж хто кохає нерідних дітей?..

Кохаюся лихом, привіту не знаю,

І гірко, і марно свій вік коротаю,

І в горі спізнав я, що тільки одна —

Далекеє небо — моя сторона.

Й на світі сім гірко; як стане ще гірше,

Я очі на небо, — мені веселіше,

І в думах забуду, що я сирота,

І думка далеко, високо літа!..

Коли б мені крилля, орлячі ті крилля:

Я землю б покинув і на новосілля

Орлом бистрокрилим у небо польнув

І в хмарах навіки од світа втонув!

Коментар

Вірш М. Петренка «Небо» став популярним українським роман сом «Дивлюсь я на небо...». У ньому відображена одвічна мрія людини про небо, про волю. Ліричний герой не зазнав щасливої долі на землі, тому йому здається, що він знайде розраду, спокій, свободу на небі, коли зможе літати, як сокіл чи орел. Поезія утверджує свободу особистості як одну з найбільших цінностей людського життя.Так і матері застерігають своїх доньок, які прагнуть швидше подорослішати. Вірш нагадує народну пісню, містить ознаки національного гуцульського колориту, зокрема діалектизми.

МАРКІЯН ШАШКЕВИЧ
Веснівка

Цвітка дрібная

Молила неньку,

Весну раненьку:

«Нене рідная!

Вволи ми волю —

Дай мені долю,

Щоб я зацвіла,

Весь луг скрасила.

Щоби я була,

Як сонце, ясна,

Як зоря, красна,

Щоби-м згорнула

Весь світ до себе!»

«Доню, голубко!

Жаль мені тебе.

Гарная любко;

Бо вихор свисне,

Мороз потисне.

Буря загуде —

Краса змарніє.

Личко зчорніє,

Головоньку склониш,

Листоньки зрониш, —

Жаль серцю буде».

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.