Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Споживання та заощадження в моделі макрорівноваги. Споживання і заощадження як функції доходу

В найпростішій двосекторній моделі кругообігу продуктів і доходів¹ щорічні витрати домогосподарств (С) дорівнюють величині доходів (Y):Y=С. Проте насправді щорічні поточні витрати домогосподарств у середньому є меншими, ніж величина їхніх доходів, оскільки певну частку отриманих доходів домогосподарства заощаджують.

Частина доходу (Y), яка не використовується на поточне споживання (С), є заощадженнями домогосподарств (Saving – S), що можна зобразити таким рівнянням:

Y = С + S.

Найпоширенішими формами заощаджень є нагромадження у вигляді готівки, внесків в банки, придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів. З іншого боку, фірми в середньому витрачають більше, ніж отримують від реалізації своєї продукції. Це пояснюється тим, що, окрім платежів за ресурси, які необхідні для підтримки обсягу виробництва на поточному рівні, фірми повинні здійснювати інвестиції (I).

Головним компонентом сукупних витрат є споживчі витрати. Споживання (Consumption – С) – це частина використовуваного доходу, який не заощаджується:

С = Y – S.

Функція споживання – це залежність між обсягом споживання і доходом, який використовується. Дане поняття запроваджене Кейнсом і має такий вигляд:

C = a + b ( (Y – T),

де а – автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (наприклад, проживання в борг, за рахунок заощаджень або субсидій); b – гранична схильність до споживання (МРС) – це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю.

Функція заощадження – це залежність між обсягом заощаджень і доходом, що використовується. Має такий вигляд:

S = – a + ( 1 – b )( (Y – T)(

де S – величина заощаджень у приватному секторі; а – автономне споживання; (1-b) – гранична схильність до заощадження; Y – доход; Т –податкові відрахування.

Дослідженнями встановлено, що споживання рухається в тому ж напрямку, що й доход. Однак споживання залежить не лише від доходу, але й від так званої граничної схильності до споживання.

Гранична схильність до споживання (MPC) – це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання ( )при зміні використовуваного доходу на одну одиницю ( ), і визначається за формулою:

MPC = .

Ця модель показує нам, яка частина додаткового доходу йде на приріст споживання. При абсолютному зростанні споживання і заощадження відносна доля споживання все більше і більше скорочується, а доля заощаджень зростає. Згідно з основним психологічним законом, величина граничної схильності до споживання знаходиться між нулем і одиницею:

0 < MPC < 1.

Звідси випливають такі висновки:

· якщо MPC = 0, то весь приріст доходу буде зберігатися, оскільки заощадження –та частина доходу, що не споживається;

· якщо MPC = 1/2, це означає, що збільшення доходу буде поділено між споживанням і заощадженням порівну;

· якщо MPC = 1, то весь приріст доходу буде витрачений на споживання.

Споживання і заощадження подібні двом дзеркалам, тобто аналогічним чином розглядається гранична схильність до заощадження (MPS).

Гранична схильність до заощадження (МРS) – величина додаткового заощадження ( ), яке виникає із додаткової гривні використовуваного доходу ( ):

Основоположником теорії споживання є Дж. Кейнс.Основні положення теорії споживання Кейнса:

· значення граничної схильності до споживання більше нуля і менше одиниці;

· співвідношення споживання до доходу (АРС) зменшується з ростом доходу;

· головним чинником, що визначає споживання, є доход.

У короткостроковій перспективі із збільшенням доходу зростає частка споживання так званих “люксових благ”, серед яких найбільшим “люксовим благом” є заощадження, а тому середня схильність до споживання має тенденцію до зменшення, а середня схильність до заощадження зростає. Така закономірність відома як закон Енгеля.¹

Не важко помітити, що якщо С + S = Y, то DС + DS = DY. Тоді сума граничної схильності до споживання і граничної схильності до заощадження дорівнює 1:

MPC + MPS = 1;

MPC + MPS = DС/DY + DS/DY + D(C+S)/DY = DY/DY = 1.

Отже, MPC = 1 – MPS і MPS =1 – MPC .

Визначивши функцію споживання і заощадження, можемо тепер аргументовано довести, що центральним фактором, який впливає на їх рівні, є доход. Як правило, з ростом доходу зростають як споживання, так і заощадження населення. При цьому в умовах стабільного економічного росту MPC має тенденцію до зниження, а MPS – до зростання. В умовах інфляції спостерігається інший процес, а саме: MPC має тенденцію до збільшення, а MPS – до зменшення. При нестабільному економічному стані, відсутності захищеності вкладів від інфляції населення починає збільшувати споживання, особливо товарів тривалого використання. Окремим видом заощадження в таких умовах є придбання населенням таких товарів, як ювелірні вироби, хутро, автомобілі, дачі тощо. Окрім цих факторів на споживання і заощадження можуть впливати недоходні фактори споживання та заощадження:

· багатство. Під багатством розуміють як нерухоме майно (будинки, автомобілі, телевізори та інші предмети довгострокового користування), так і фінансові засоби (готівкові гроші, заощадження на рахунках, акції, облігації, страхові поліси тощо), що їх має населення. Домашні господарства заощаджують, утримуючись від споживання, щоб нагромаджувати багатство. За інших рівних умов, чим більше нагромаджено багатства, тим менші стимули до заощаджень;

· податки. Відомо, що податки сплачуються частково за рахунок споживання і частково за рахунок заощадження. Зниження податків збільшує безподатковий доход і тому збільшує як споживання, так і заощадження. І навпаки;

· рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження і навпаки. Цей висновок має безпосереднє відношення до аналізу багатства як фактора споживання. Зміни рівня цін змінюють реальну вартість, або купівельну спроможність деяких видів багатства;

· відрахування на соціальне страхування. Збільшення цих відрахувань призведе до скорочення поточного споживання і заощадження. Але треба враховувати, що на рішення домашніх господарств стосовно споживання і заощадження впливає діюча система соціального забезпечення. Чим краще соціальне забезпечення, тим менші заощадження домашніх господарств протягом трудового життя;

· очікування. Очікування можуть бути пов'язані з майбутньою зміною цін, доходів, виникненням дефіциту тощо. Якщо ці очікування несприятливі, то домашні господарства змушені робити закупки наперед, що у поточному році збільшує споживання та зменшує заощадження. Очікування приросту грошових доходів у майбутньому зумовлює збільшення поточних витрат;

· споживча заборгованість. Якщо в попередній період заборгованість зросла, то в поточному періоді домашні господарства будуть змушені зменшити споживання і заощадження, аби ліквідувати минулу заборгованість. І навпаки, коли споживча заборгованість зменшилася, то поточний рівень споживання і заощаджень може зрости;

· відсоткова ставка. Зміна ставки відсотка впливає на співвідношення між поточним і майбутнім споживанням і заощадженням. Коли відсоткова ставка зростає, поточне споживання зменшується, а заощадження зростають, що збільшить майбутнє споживання, забезпечене поточними заощадженнями. Таким чином, домашні господарства заміщують частку споживання у поточному періоді збільшенням споживання у майбутньому.

Макроекономічний підхід передбачає побудову функції споживання і заощадження на рівні суспільства. Функція споживання показана на рис. 5.1. На осі абсцис відкладений використовуваний доход. На осі ординат – витрати на споживання. Якби витрати на споживання в точності відповідали доходам, то це відображала б будь-яка точка, що лежить на бісектрисі. Але в дійсності так не відбувається. Місце перетину бісектриси і кривої споживання в точці В означає рівень нульового заощадження. Зліва від даної точки можна спостерігати негативне заощадження, тобто витрати перевищують доходи. А справа – заощадження позитивне. Величина споживання визначається відстанню від осі абсцис до кривої споживання, а величина заощадження – відстанню від кривої споживання до бісектриси.

Рисунок 5.1 – Функція споживання

Аналогічним чином розглядається і функція заощадження, яка є похідною від функції споживання. Функція заощадження показує відношення заощаджень до доходу в їх русі (рис.5.2.)

Рисунок 5.2. Функція заощадження

Точка В – це рівень доходу, коли заощадження дорівнює нулю. Нижче неї – позитивне заощадження.

Гранична схильність до споживання MPC, як відмічалось раніше відображає розмір додаткового споживання, що викликане додатковим доходом. На графіку це виражається в нахилі кривої споживання: крутий нахил означає високу MPC, а плавний нахил – низьку MPC.

1. Споживання, заощадження, інвестування і чинники їх динаміки. Середня і гранична схильності до споживання, заощадження, інвестування. Функції споживання, заощадження, інвестування
Споживчі витрати населення – головна складова ВНП, що розраховується за витратами на покупку. Тому для з'ясовування поведінки сукупного попиту необхідно зрозуміти основні складові, які визначають витрати на поточне споживання. Сукупний прибуток після сплати податків розпадається на споживання й особисті заощадження, одночасно необхідно враховувати споживчі витрати і чинники, що впливають на заощадження. Чим вищий рівень розвитку суспільства, тим більшу кількість матеріальних благ споживає населення. Кейнсіанці вважають, що розподіл прибутку на споживання і заощадження залежить від переваг споживача. Основнийпсихологічний закон, що характеризує поведінку людей, припускає, що люди схильні збільшувати своє споживання із зростанням доходів не в тій мірі, у якій росте їхній прибуток. Бажання людей зберігати частину прибутку обумовлено: прагненням забезпечити резерв на випадок непередбачених обставин; прагненням забезпечити свою старість, бажанням забезпечити прибутки у формі відсотка; бажанням втішатися почуттям незалежності; бажанням залишити спадщину тощо.

Саме психологічний чинник відображається в середній схильності до споживання і середній схильності до заощадження.

Споживання – це кількість товарів і послуг, що придбані і спожиті протягом певного періоду часу.

^ Середня схильність до споживання (АРС) – це виражена у відсотках частина загального прибутку, що йде на споживання.

АРС = С / Y, де С – частина розпоряджуваного прибутку, використана на придбання товарів і послуг; Y – загальна сума розпоряджуваного прибутку.

Гранична схильність до споживання (МРС) виражається відношенням приросту споживання до приросту прибутку, що його і викликав.

МРС = Δ С / Δ Y

Гранична схильність до споживання показує, яка частина додаткового прибутку іде на збільшення споживання.

Заощадження – це частина особистого розпоряджуваного прибутку, призначена для задоволення потреб у майбутньому.

Заощадження мають такі форми: накопичення готівки; внески в банки; придбання облігацій позик; сертифікати; акції; страхові поліси. Заощадження залежить від об'єктивного чинника – від розміру прибутку, а також від суб'єктивного чинника, яким є схильність людини до заощадження.

Середня схильність до заощадження (АРS) визначається як відношення заощадженої частини національного доходу до всього національного доходу.

АРS = S / Y, де S – частина розпоряджуваного прибутку, що направляється на заощадження.

Гранична схильність до заощадження виражається відношенням зміни в заощадженнях до зміни прибутків, що його викликала.

МРS = Δ S / Δ Y

Якщо сукупний прибуток розпадається на споживання і заощадження, то сума приросту споживання і приросту заощадження завжди дорівнює приросту прибутку. У цих умовах сума граничної схильності до споживання і граничної схильності до заощадження дорівнює одиниці: МРS + МРС = 1.

Чинники, що впливають на споживання і заощадження. Основним чинником, що впливає на рівні споживання і заощадження, є прибуток. По мірі зростання прибутку збільшується і споживання, і заощадження. При цьому гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження – тенденцію до зростання.

Крім прибутку, впливають також і інші чинники:

1. Зростання податків – скорочує споживання і заощадження.

2. Підвищення цін – по-різному впливає на споживання і заощадження в залежності від груп населення.

3. Зростання відрахувань на соціальне страхування – може викликати скорочення заощаджень.

4. Ажіотажний попит – викликає різке зростання споживання.

5. Зростання пропозиції на ринку – сприяє скороченню заощаджень.

6. Нерухоме майно і фінансові кошти, якими володіють домашні господарства, – чим більше накопичене багатство, тим більший розмір споживання і менший розмір заощаджень при будь-якому рівні поточного прибутку.

7. Очікування населення – якщо вони пов'язані з майбутніми цінами, грошовими прибутками і наявністю товарів, то можуть зробити істотний вплив на поточні витрати і заощадження. Очікування підвищення цін і дефіциту товарів ведуть до підвищення поточних витрат і зниження заощаджень.

8. Споживча заборгованість – викликає у домогосподарств бажання направляти поточний прибуток або на споживання, або на заощадження. Якщо заборгованість висока, то споживачі змушені скорочувати поточне споживання, щоб знизити заборгованість.

^ Функція споживання – це залежність споживання від розпоряджуваного прибутку в процесі його зміни.

По мірі зростання прибутку частка прибутку, направлена на споживання, зменшується, оскільки багаті люди схильні більше зберігати, ніж ті, хто бідний. Тому функція споживання буде мати вигляд:

С = С0 + МРС * Y, де С0 – розмір автономного, незалежного від розпоряджуваного прибутку споживання.

Автономне споживання характеризує мінімальний рівень споживання, необхідний людям. У разі відсутності прибутку люди будуть брати в борг або скорочувати розмір майна.

^ Функція заощадження – це залежність заощаджень від розпоряджуваного прибутку в процесі його зміни. Має вигляд:

S = МРS – С0 * Y, де С0 – автономне заощадження.

С Y = С
С

С1

Y1 Y

Рисунок 4.9 – Прибутки і витрати споживача
Кожна точка на бісектрисі Y = С показує рівність прибутків і витрат споживача. Якщо пряма споживання розташовується вище цієї бісектриси, то споживач живе в борг. Отже, домогосподарства будуть споживати понад свої поточні витрати шляхом зниження заощаджень або позичаючи кошти в борг. Точка, в якій відбувається перетинання бісектриси і прямої споживання, а пряма заощадження ось абсцис, тобто заощадження дорівнюють нулю, називається пороговим прибутком. При цьому рівні домогосподарства споживають свої прибутки цілком. При всіх інших, більш високих прибутках споживачі будуть планувати заощадження частини свого прибутку.

Другим компонентом чистих витрат є інвестиції. Роль інвестицій в економіці зводиться до наступного:

1. Збільшення розміру інвестицій веде до накопичення фондів підприємств, економічного зростання.

2. Розмір інвестицій впливає на обсяг національного виробництва і зайнятість населення.

3. Чисті інвестиції ведуть до збільшення запасу капіталу.

На рівень витрат на інвестиції впливають два чинники:

1. Очікувана норма чистого прибутку, що підприємці розраховують одержувати від витрат на інвестиції.

2. Ставка відсотка, тобто ціна, яку фірма повинна заплатити, щоб позичити грошовий капітал, необхідний для придбання реального капіталу.

Інвестиційний попит - найбільш динамічна і мінлива складова сукупного попиту.
норма

чистого

прибутку,

ставка %
Д I

інвестиції (грн)
^

Рисунок 4.10 – Крива інвестиційного попиту

Крім чинників, пов'язаних із прибутком, попит на інвестиції також включає:

1. Витрати на придбання, експлуатацію й обслуговування обладнання.

2. Податки на підприємця.

3. Технологічні зміни, пов'язані із створенням нової техніки.

4. Наявний основний капітал.

5. Очікування майбутніх продажів і майбутньої рентабельності продукції.

У залежності від чинників, що визначають обсяг попиту на інвестиції, їх підрозділяють на автономні й індуційовані. Автономні інвестиції не залежать від рівня поточного прибутку після сплати податків або від обсягу виробництва. Вони пов'язані з технічним прогресом, ростом населення, граничною схильністю до споживання. Індуційовані викликані зростанням національного доходу, направлені на розширення виробництва на основі існуючої технічної бази.

Вплив інвестицій на національний доход відображається в теорії мультиплікатора й акселератора.

^ 5. Теорія мультиплікатора
У концепції макроекономічного регулювання важливе значення приділяється ефекту мультиплікатора. Він поширюється на зміни в усіх видах витрат: споживчих, приватних інвестиціях, державних, у чистому експорті. Мультиплікатор передбачає попереднє недовантаження потужностей і безробіття, отже, можливість швидкої реакції сукупної пропозиції на зміну будь-якого компонента сукупного попиту. Явище мультиплікатора ґрунтується на двох обставинах:

1. Виникаючі в однієї особи витрати на придбання споживчих або інвестиційних товарів породжує ланцюгову реакцію розширення сукупного попиту і відповідної сукупної пропозиції. Спостерігається множення початкової зміни в купівельних витратах даного об'єкта в результаті того, що ця вихідна зміна дає поштовх хвилі потоку прибутків і витрат багатьох інших суб'єктів.

2. По-друге, оскільки частина прибутку від реалізації будь-якого товару стає для продавця його прибутком, то він розпадається на споживчі витрати й особисті заощадження, у раніш характерних для нього пропорціях.

Мультиплікатор дорівнює оберненому розміру граничної схильності до заощадження.

Мультиплікатор = 1 / МРS, або мультиплікатор = 1/1 – МРС

У зв'язку з особливою рухливістю такого елемента ВНП, як приватні інвестиції, мультиплікатор звичайно розраховується щодо капіталовкладень.Мультиплікатор інвестицій показує зміну обсягу національного продукту, викликану зміною інвестиційних витрат. Мультиплікатор = Δ ВНП / Δ I

Проте не можна постійно збільшувати розмір мультиплікатора, тому що існують обернені наслідки мультиплікативного ефекту. Це так званий "парадокс ощадливості", суть якого полягає в тому, що будь-яке екзогенне зменшення сукупних витрат, зокрема інвестицій, призведе до багаторазових, помножених на мультиплікатор втрат для суспільства, тобто до зниження ЧНП. Спроби суспільства більше зберігати можуть фактично призвести до того ж або навіть меншого обсягу заощаджень. Тому для забезпечення стабільності економіки бажано мати оптимальний рівень мультиплікатора.

Ефект мультиплікатора може реалізовуватися тільки в умовах стабільності цін. Якщо ціни ростуть, то зростання загальних витрат на покупки іде не в збільшення реального виробництва, а в інфляцію. Коли ціни знижуються, тоді ефект мультиплікатора виявляється значнішим, ніж при постійних цінах, тому що більш дешеві товари збільшують обсяг покупок, а також знижують ставку відсотка, стимулюючи інвестиції.

Акселератор – це коефіцієнт, який визначає відношення приросту інвестицій до приросту національного доходу.

V = Δ I / Y t-1 – Y t-2, де t – час

Акселератор відображає відношення приросту продукції тільки індуційованих інвестицій, тобто до нового капіталу, утвореного внаслідок збільшення рівня споживчих витрат. Принцип акселерації полягає в тому, що збільшення або зменшення споживчих витрат викликає зміни в накопиченні капіталу. Збільшення споживчого попиту на товари викликає зростання виробничих потужностей. Зменшення споживчих витрат може скоротити прибуток, що викликає зниження обсягу інвестицій.

Мультиплікатор і акселератор пов'язані: зростання інвестицій множить прибуток; збільшення прибутку призводить до зростання виробництва і попиту на споживчі товари; останнє викликає зростання інвестицій у виробництво споживчих товарів (акселератор); результатом є збільшення прибутку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.