Основні підходи із вдосконалення діяльності органу конституційної юрисдикції в Україні

Порядок і форми діяльності Конституційного Суду України регламентовані на законодавчому рівні. Так, відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» всі питання, які вимагають вирішення Конституційним Судом України розглядаються на засіданнях Конституційного Суду України. Винятком є ті питання, які вирішуються на його пленарних засіданнях. Засідання Конституційного Суду є повноважним, якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів Конституційного Суду України. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини суддів Конституційного Суду, які брали участь у засіданні.

На пленарних засіданнях Конституційний Суд приймає рішення і дає висновки у справах, віднесених ст.ст. 150, 151 Конституції України і ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» до повноважень Конституційного Суду. Пленарне засідання Конституційного Суду є повноважним, якщо на ньому присутні не менше дванадцяти суддів Конституційного Суду України. Рішення приймаються і висновки даються на пленарному засіданні у випадку, якщо за них проголосувало не менше десяти суддів.

Учасниками конституційного провадження є суб'єкти права на конституційне подання і конституційне звернення, їхні представники, а також залучені Конституційним Судом до участі у розгляді справи органи і посадові особи, свідки, експерти і перекладачі.

У Конституційному Суді України провадження ведеться, рішення, ухвали приймаються, висновки даються та оприлюднюються державною мовою. Учасники конституційного провадження, які не володіють державною мовою, мають право користуватися послугами перекладача.

Законом передбачений строк провадження у справах за конституційним поданням, який не перевищує трьох місяців, а за конституційним зверненням − шести місяців. У разі, коли конституційне подання визнається Конституційним Судом невідкладним, строк розгляду не повинен перевищувати одного місяця. Строки конституційного провадження починають обчислюватися від дня прийняття процесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження у справі.

У межах своїх повноважень Конституційний Суд приймає рішення і дає висновки.

Рішення Конституційний Суд України приймає за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. Закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом рішення про їхню неконституційність. Матеріальна й моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особам актами і діями, визнаними неконституційними, відшкодовується у встановленому законом порядку.

Висновки Конституційний Суд України дає у справах з питань: офіційного тлумачення Конституції України та законів України; про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Згідно зі ст. 63 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуванням шляхом опитування суддів Конституційного Суду України. Судді Конституційного Суду України не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки Конституційного Суду України мотивуються письмово, підписуються окремо суддями Конституційного Суду України, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню.

Окрема думка судді Конституційного Суду України, який рішення чи висновок Конституційного Суду України, викладається суддею Конституційного Суду України у письмовій формі і додається до рішення чи висновку Конституційного Суду України.

Рішення і висновки Конституційного Суду України підписуються не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку, офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання. Рішення і висновки разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» і в інших офіційних виданнях України.

Конституційний Суд України відкриває нове провадження у справі при виявленні нових обставин по справі, які не були предметом його розгляду, але які існували на час розгляду і прийняття рішення або дачі висновку в справі.

Рішення і висновки Конституційного Суду рівною мірою обов'язкові до виконання. У разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

Треба зазначити, що відсутність правових механізмів прямого впровадження рішень КСУ ще не дає можливості ухилятися від їх виконання. Як зазначено в Рішенні КСУ № 15-рп/2000 від 14 грудня 2000 р., у справі про порядок виконання рішень КСУ закладено правову позицію, згідно з якою, відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України», у разі необхідності КСУ може визначати у своєму рішенні, висновку порядок і терміни його виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов’язок забезпечити виконання цього рішення, висновку. Крім того, КСУ відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону може визначити у своєму рішенні додаткові заходи, пов’язані з порядком його виконання, вказавши на терміновість чи обов’язки щодо його забезпечення. Зазначене означає, що наявність чи відсутність у рішенні, висновку КСУ додаткових приписів щодо дій, пов’язаних з їх виконанням, не скасовує і не відміняє загальної обов'язковості їх виконання. Проблеми виконання рішень КСУ потребують нагального вирішення, однак без ґрунтовного аналізу причин їх невиконання це неможливо. Причини невиконання рішень КСУ можна умовно розділити на: доктринальні, політичні, інституційні, законодавчі, інформативні.

Для того, щоб КСУ належним чином функціонував, а його рішення виконувалися, у першу чергу, потрібні такі владно-політичні складові: (1)наявність політичної волі щодо функціонування суду конституційної юрисдикції та судової системи загалом; (2) посилення координації дій усіх органів державної влади, які повинні покласти в основу своєї діяльності дотримання прав і свобод людини; (3) усунення суб’єктивних причин, які впливають на процес формування складу КСУ, чинять перешкоди в цьому процесі, призводять до недієздатності суду, впливають на незалежність суддів або ставлять під сумнів легітимність судді; (4) підвищення рівня демократії в Україні; (5) стабільний політичний і соціально-економічний розвиток держави; (6) підвищення рівня правової свідомості та правової культури суб’єктів конституційно-правових відносин.

Для того, щоб рішення КСУ виконувалися вчасно, треба висунути низку вимог і до діяльності самого КСУ. Так, Рішення КСУ та закладені в них правові позиції повинні бути чіткими й зрозумілими для суб’єктів, які їх виконуватимуть, і не містити у своїх положеннях неоднозначностей, які теж вимагатимуть додаткового роз’яснення чи тлумачення або приводитимуть до розгляду аналогічних за змістом справ. Рішення КСУ повинні бути винесені в межах його компетенції, вони не повинні створювати через тлумачення нові норми чи заповнювати правові прогалини в правових актах, бо зазначене ставить під сумнів легітимність таких правових позицій КСУ, закладених у мотивувальній або резолютивній частинах його актів.

У своїх рішеннях КСУ повинен частіше користуватися наданим йому правом визначати порядок і строки виконання рішення, покладати на відповідні державні органи обов’язок щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку, вимагати від відповідних органів підтвердження виконання рішення або додержання висновку КСУ, визначати наслідки прийняття рішення, заходи, пов’язані з порядком виконання, звертати увагу на терміновість виконання рішення тощо. Цими своїми правами КСУ користується вкрай рідко. Так, із прийнятих 212 рішень і висновків станом на 1 квітня 2009 р. лише у двох рішеннях визначено суб’єктів чи форми виконання рішення.

Особливість правового регулювання процесу конституційного провадження у справах полягає в тому, що Закон врегулював не всі правовідносини щодо здійснення конституційного судочинства, а лише найбільш загальні організаційні та процедурні питання розгляду справ. Закон недостатньою мірою регулює такі процесуальні питання конституційного судочинства, як особливості провадження окремих категорій справ, процесуальні права сторін (учасників) провадження, обсяг дослідження доказів, підстави припинення провадження, питання виконання висновків і рішень КСУ тощо, а процедура підготовки рішень взагалі не врегульована. Однак переважна більшість цих питань врегульована в Регламенті КСУ – внутрішньому акті Суду. Хоча відповідно до Закону (ст.ст. 3, 30) внутрішній акт Суду може регламентувати лише порядок та організацію його внутрішньої роботи.

Закон «Про Конституційний Суд України» визначає форми звернення до Суду, якими є конституційні подання та конституційні звернення, і вимоги до форми та змісту таких звернень. Оскільки судові звернення суб’єктів права є офіційними формами, від яких залежить відкриття конституційного провадження, то вдосконалення процедури конституційного провадження має розпочатися саме з них. На думку деяких учених-конституціоналістів, доцільно встановити в Законі однакові підстави для звернення до КСУ громадян і державних органів, що відповідатиме принципам верховенства права, рівності, правової визначеності та доступності правосуддя, які є умовами ефективності засобів правового захисту в Україні.

Окремі науковці зазначають, що більш нагальним є питання спрощення встановлених Законом вимог до конституційного звернення та трансформації його в інститут скарги або встановлення в Законі обов’язкової вимоги щодо професійної підготовки конституційного звернення юристами. На їхню думку, це дасть можливість спростити порядок попереднього розгляду звернень, який визначений у Регламенті та здійснюється Секретаріатом КСУ.

Формування ефективної системи конституційного контролю в Україні має важливе теоретичне і практичне значення для створення українського конституціоналізму. Так, у вітчизняній юридичній літературі актуальним залишається питання щодо місця і ролі Конституційного Суду в системі державної влади. Недостатньо повно розроблено в юридичній науковій літературі питання щодо стадійконституційного судочинства. Практично не вирішена проблема місця і ролі в системі національного законодавства рішень і висновків Конституційного Суду України, механізму їх виконання. Важлива дискусія щодо введення інституту індивідуальної конституційної скарги. Зокрема, як відзначається у літературі, «судді Конституційного Суду неодноразово наполягали на необхідності введення інституту конституційної скарги, завдяки якому можливе досягнення максимального рівня захисту прав і свобод людини і громадянина, з урахуванням особливості кожної справи і специфіки порушення конституційного права окремої особи». Наукова розробка теоретичних і практичних проблем конституційного судочинства — важливий напрям формування моделі українського конституціоналізму.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.