• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ КОМЕРЦІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ І ПІДПРИЄМСТВ.

2.1.Аналіз факторів зовнішнього середовища,що впливають на формування фінансових ресурсів комерційних організацій та підприємств. Джерела формування фінансових ресурсів.

Існують певні особливості щодо формування фінансових ресурсів підприємства залежно від індивідуальних особливостей суб'єкта господарювання, який розглядається. Отже структура фінансових ресурсів, на підприємствах різноманітних форм власності, є досить різною. Одним із зовнішніх факторів слід вважати вплив природно кліматичних факторів на виробництво.Так, у сільськогосподарському виробництві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів виробництва та результатів праці.

До зовнішніх факторів відносяться економічні, соціальні, політичні, юридичні умови, вплив яких визначається обмежувальними або стимулюючими заходами з боку різних державних органів, банків, інвестиційних компаній, суспільних груп, політичних сил тощо Такими заходами, як правило, виступають податкові, процентні ставки, законодавчі, етичні, суспільні норми, тиск політичних сил.

Крім того, важливим зовнішнім фактором є також ринкові умови на вході (умови конкуренції на ринках ресурсів) і виході із системи (умови конкуренції безпосередньо в галузі).

Перший фактор пов'язаний з вартістю забезпечення кожного елемента потенціалу ресурсами, яка є альтернативною вартістю цих ресурсів, тобто цінністю тих альтернативних можливостей, від яких довелося відмовитися через спрямування ресурсів в той, а не інший елемент потенціалу з метою максимального досягнення цілей.Другий фактор означає, що для завоювання міцних ринкових позицій потенціал підприємства повинний відповідати необхідним конкурентним властивостям продукції (ціні, якості, технічним характеристикам, сервісу, гарантіям).

Так, за умов посилення конкуренції підприємство повинне сфокусувати свої зусилля на максимальній реалізації наявного потенціалу та створенні нового за рахунок своєчасного виявлення слабких позицій конкурентів. Інновації з боку конкурентів вимагають, як правило, адекватного реагування шляхом створення та реалізації нових можливостей.

Формування фінансових ресурсів комерційних організацій може здійснюватися за трьома каналами:

- За рахунок власних і прирівняних до них коштів;

мобілізація ресурсів на фінансовому ринку;

надходження грошових коштів від фінансової системи в порядку перерозподілу.

Первісне формування фінансових ресурсів відбувається в момент установи підприємства, коли утворюється статутний капітал (фонд). Джерела формування статутного капіталу залежать від організаційно-правової форми господарювання: акціонерне товариство, кооператив, державнепідприємство, товариство і т.д.

У зв'язку з цим розрізняють наступні джерела статутного капіталу комерційних організацій: акціонерний капітал, пайові внески членів кооперативів, галузеві фінансові ресурси, довгостроковий кредит, бюджетні засоби.

Величина статутного фонду показує розмір тих коштів - основних і оборотних, що інвестовані в процес виробництва або здійснення іншої статутної діяльності комерційної організації. При цьому мінімальний розмір статутного фонду, особливості його утворення та використання, правовий режим майна, обмеження підприємницької діяльності окремих видів комерційних організацій, що засновуються у формі господарських товариств, банків, страхових товариств, спільних підприємств регулюється Цивільним кодексом та іншими спеціальними законодавчими актами. Внеском до статутного фонду господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, речі, майнові права, в тому числі інтелектуальна власність.

Основним джерелом фінансових ресурсів на діючих комерційних підприємствах виступає вартість реалізованої продукції, наданої послуги. У процесі розподілу виручки різні частини вартості реалізованої продукції приймають форму грошових накопичень.

Фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок прибутку. Крім того, джерелами фінансових ресурсів виступають: виторг від реалізації вибулого майна, стійкі пасиви, різні цільові надходження, мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві, кошти від здачі майна в оренду та ін

Здійснення діяльності в умовах ринку поєднується з різними видами ризиків: підприємницькі ризики, валютні ризики, комерційні ризики т.д. У зв'язку з цим комерційні організації все більшою мірою вдаються до страхування своєї діяльності. Це обумовлює виплату ним страхового відшкодування.

Таким чином, у складі фінансових ресурсів велику роль відіграють засоби, що мобілізуються на фінансовому ринку і виплати страхового відшкодування, що надходять від страхових компаній.

Формування грошових фондів комерційної організації починається з моменту його створення і є найважливішою стороною його діяльності. Комерційна організація відповідно до законодавства створює статутний капітал. Його мінімальна величина встановлена законодавчо залежно від форми власності і визначає мінімальний розмір майна підприємства, що гарантує інтереси його кредиторів.

Статутний капітал - основне початкове джерело власних коштів комерційної організації. Він є джерелом формування основного і оборотного капіталу, які в свою чергу спрямовуються на придбання основних виробничих фондів, нематеріальних активів, оборотних коштів.

Законодавством України передбачено обов'язкове створення резервних фондів в акціонерних товариствах відкритого типу і організаціях за участю іноземних інвестицій. Згідно з Федеральним законом «Про акціонерні товариства» величина резервного фонду (капіталу) визначається в статуті товариства і не повинна бути менше 5% статутного капіталу. Формування резервного капіталу здійснюється шляхом обов'язкових щорічних відрахувань до досягнення ним встановленого розміру.

Додатковий капітал є, по суті, доповненням до статутного капіталу і включає суму до оцінки основних засобів, об'єктів капітального будівництва та інших матеріальних об'єктів майна організації з терміном корисного використання понад 12 місяців, що проводиться у встановленому порядку, а також суму, отриману понад номінальну вартість розміщених акцій (емісійний дохід акціонерного товариства).

Нерозподілений прибуток. Отримана підприємством за підсумками року прибуток розподіляється рішенням компетентного органу (наприклад, загальних зборів акціонерів в акціонерному товаристві або зборів учасників у товаристві з обмеженою відповідальністю) на виплату дивідендів, формування резервного та інших фондів, покриття збитків минулих років та інші.

Фонд накопичення використовується на науково - дослідні, проектні, конструкторські та технологічні роботи, розробку та освоєння нових видів продукції, технологічних процесів, на витрати, пов'язані з технологічним переозброєнням і реконструкцією, на погашення довгострокових позик і сплату відсотків по них, сплату відсотків по короткострокових позичках понад суми, що відносяться на собівартість продукції, приріст оборотних коштів, витрати на проведення природоохоронних заходів, внески в якості внесків заснувати у створення статутних капіталів інших підприємств, внески спілкам, асоціаціям, концернам, якщо підприємство входить до їх складу, та ін.

Фонд споживання використовується на соціальний розвиток і соціальні потреби. За рахунок нього фінансуються витрати по експлуатації об'єктів соціально-побутового призначення, що знаходяться на балансі підприємства, будівництво об'єктів невиробничого призначення, проведення оздоровчих та культурно-масових заходів, здійснюється виплата деяких спеціальних премій.

Специфічним джерелом коштів є фонди соціального призначення та цільового фінансування: безоплатно отримані цінності, а також безповоротні і поворотні державні асигнування на фінансування невиробничої діяльності. Склад і структура джерел формування оборотних активів не є раз і назавжди постійною величиною. Вони залежать від стану економіки підприємств, особливостей формування запасів і витрат і можуть змінюватися у часі. Склад фінансових ресурсів, їх обсяги залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягу виробництва.

2.2 Аналіз внутрішніх факторів,що впливають на формування фінансових ресурсів комерційних організацій та підприємств

До внутрішніх факторів відноситься, насамперед, стратегія підприємства, для реалізації якої формується потенціал, досвід і навички менеджерів, необхідні для реалізації намічених планів, принципи організації та ведення бізнесу, якими керуються на підприємстві, моральні цінності й амбіції керівників, а також загальноприйняті в рамках підприємства цінності та культура.

На організацію фінансів підприємств впливають також такі фактори,як: галузеві особливості, специфіка виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структура виробничих витрат.Наявність різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання впливає на організацію фінансів. Це проявляється в процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу коштів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо.В процесі створення та організації діяльності державних підприємств та установ за участю держави остання може виступити в якості: засновника, співзасновника та власника пакету акцій. Відповідно до форми участі держави, її органи здійснюють пряме управління підприємствами і установами та управління державними корпоративними правами.

При прямому управлінні підприємствами державні органи безпосередньо затверджують і вносять зміни до статуту підприємства, призначають і звільняють його керівника, визначають порядок використання одержаних доходів. В ході управління державними корпоративними правами держава діє як акціонер або власник частки капіталу господарського товариства.

Управління державними підприємствами з боку державних органів управління передбачає також використання непрямих фінансових важелів: оподаткування, надання державних кредитів, передача майна в оренду, залучення до виконання державних програм та ін.

При створенні підприємств джерела формування фінансових ресурсів залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство. Так, при створенні державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджету, засобів вищих органів керування, засобів інших аналогічних підприємств при їх реорганізації та ін. При створенні приватних підприємств чи інших недержавних підприємств, вони формуються за рахунок часткових внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб і т.п. Усі ці внески (засоби) являють собою статутний (первісний) капітал і акумулюються в статутному фонді створеного підприємства.

2.3.Напрямки розподілу фінансових ресурсів комерційних організацій та підприємств

Для здійснення своєї діяльності комерційні організації мають у своєму розпорядженні поряд з матеріальними і людськими ресурсами, також грошові засоби, які забезпечують покриття різних потреб. Грошові кошти надходять у їх розпорядження по різних каналах і в процесі залучення їх в обіг трансформуються у фінансові ресурси.

Фінансові ресурси комерційних організацій - це грошові доходи і надходження, що знаходяться в їх розпорядженні і призначені для забезпечення потреб, пов'язані з їхнім функціонуванням.

Підприємницький капітал являє собою капітал, вкладений в статутний капітал іншої організації з метою отримання прибутку або участі в управлінні організацією.

Кошти, що мобілізуються на фінансовому ринку, включають: кошти від продажу власних акцій і облігацій, а також інших видів цінних паперів.

Фінансові ресурси КО - це сукупність власних грошових доходів і надходжень ззовні (залучених та запозичених), призначених для виконання фінансових зобов'язань підприємства, фінансування поточних витрат і витрат, пов'язаних з розвитком виробництва.

Використання фінансових ресурсів здійснюється комерційними організаціями за багатьма напрямками:

- Платежі органам фінансової та банківської системи;

- Інвестування власних коштів в основну діяльність: капітальні витрати (реінвестування), пов'язані з розширенням виробництва і технічним його відновленням, переходом на нові прогресивні технології, використання «ноу-хау» і т.д.;

- Інвестування фінансових ресурсів у цінні папери, придбані на ринку;

- Напрям фінансових ресурсів на освіту грошових фондів заохочувального і соціального характеру

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВ. ПРИБУТОК І РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ.

3.1Фінансовий механізм забезпечення формування фінансових ресурсів підприємств

Підприємства формують фінансові ресурси за рахунок надходжень від власників (власний капітал) та (або) — зобов’язань перед кредиторами (довгострокові і поточні зобов’язання, забезпечення, доходи майбутніх періодів). Кредитори — це юридичні та (або) фізичні особи із зовнішніми і внутрішніми ознаками, що мають підтверджені грошові вимоги до підприємства.

При формуванні фінансових ресурсів за рахунок кредиторів підприємство є позичальником, який отримує активи у тимчасове користування. Необхідність кредиторів, як джерела фінансових ресурсів, закономірне явище ринкової економіки, притаманне нормальному та ефективному функціонуванню господарюючих суб’єктів. У позичальників тимчасове залучення активів кредиторів відбувається для формування окремих об’єктів та забезпечення господарських процесів, зокрема:

• необоротних активів;

• запасів;

• здійснення розрахунків за зобов’язаннями.

Ці обставини виникають, якщо рух матеріальних потоків, робіт і послуг підприємства, тобто, потреба в ресурсах, випереджає грошові надходження. Водночас, коли рух грошових потоків випереджає потребу в ресурсах, то у підприємства нагромаджуються тимчасово вільні кошти. Це відбувається внаслідок:

• незбігу моменту продажу об’єктів господарювання, тобто вивільнення грошових коштів з їх черговим авансуванням в активи;

• постійної заборгованості з оплати праці;

• накопичення коштів у сумі амортизаційних відрахувань, призначених для відтворення основних засобів;

• тимчасового невикористання чистого прибутку і бюджетних коштів для цільового фінансування господарської діяльності;

Для визначення необхідної підприємству величини залучення фінансових ресурсів (ФРК) за рахунок зобов’язань перед кредиторами можна користуватися формулою:

де ППА— потреба підприємства в прирості активів; ВЗА — формування активів за рахунок зовнішніх власних фінансових ресурсів; ПАП — поповнення активів за рахунок чистого прибутку; ЗГК — зменшення вільних залишків грошових коштів.

Підприємство здійснює формування залучених фінансових ресурсів з наступних джерел:

• забезпечення майбутніх витрат і платежів (резерв коштів для забезпечення виплат відпусток та гарантійних зобов’язань);

• цільове фінансування (надходження коштів на фінансування заходів цільового призначення);

• фінансове зобов’язання (залучення позикових коштів);

• кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги (заборгованість постачальникам та підрядникам за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги);

• одержані аванси (попередня оплата покупцями і замовниками під поставку матеріальних цінностей, виконання робіт та надання послуг);

• податкові платежі (нараховані платежі, що справляються в дохід бюджету);

3.2.Процес розподілу прибутку та рентабентальність комерційних підприємств

Функціонування підприємств на умовах комерційного розрахунку передбачає обов'язкове отримання ними прибутку.

Основою існування прибутку в економіці є наявність додаткового продукту і товарно-грошової форми процесу розширеного відтворення, тобто прибуток - це та основна форма, в якій виражається і вимірюється вартість додаткового продукту.

Прибуток - основне джерело фінансування приросту оборотних коштів, оновлення та розширення виробництва

Прибуток є джерелом фінансування різних за економічним змістом потреб. При її розподілі перетинаються інтереси як суспільства в цілому в особі держави, так і підприємницькі інтереси господарюючих суб'єктів та їх контрагентів, інтереси окремих працівників. Об'єктом розподілу є валовий прибуток.

Розподіл прибутку є прерогативою господарюючого суб'єкта, регламентується внутрішніми документами підприємства і фіксується в його обліковій політиці. При розподілі прибутку виходять з наступних принципів: першочергове виконання зобов'язань перед бюджетом, прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, розподіляється на накопичення і розподіл.

У процесі розподілу чистого прибутку підприємство має право самостійно визначити спосіб розподілу прибутку.

Розподіл чистого прибутку може бути здійснене за допомогою утворення спеціальних фондів: фонду накопичення, фонду споживання, резервних фондів, або безпосереднім її розподілом за окремими напрямками.

Рентабельність на відміну від прибутку підприємства, яка б показала ефект підприємницької діяльності, характеризує ефективність цієї діяльності. Рентабельність це відносний показник, який відображає ступінь прибутковості підприємства. У ринковій економіці існує система показників рентабельності.

Рентабельність продукції можна розрахувати як по всій реалізованої продукції, так і по окремих її видах.

Рентабельність всієї реалізованої продукції можна визначити як:

- Відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво і реалізацію;

- Процентне співвідношення прибутку від реалізації продукції до виручки від реалізованої продукції;

- Процентне співвідношення балансового прибутку до виручки від реалізованої продукції;

- Відношення чистого прибутку до виручки від реалізованої продукції.

Ці показники дають уявлення про ефективність поточних витрат підприємства і ступеня прибутковості реалізованої продукції.

Рентабельність окремих видів продукції залежить від ціни і повної собівартості. Вона визначається як процентне співвідношення ціни реалізації даної продукції за вирахуванням її повної собівартості до повної собівартості одиниці даної продукції.

Рентабельність необоротних активів визначається як процентне співвідношення чистого прибутку до середньої величини необоротних активів. Рентабельність оборотних активів визначається як процентне співвідношення чистого прибутку до середньорічної вартості оборотних активів.

Рентабельність інвестицій визначається як процентне співвідношення валового прибутку до вартості майна підприємства. Рентабельність власного капіталу розраховується як відсоткове співвідношення чистого прибутку до величини власного капіталу.

Показники рентабельності використовуються в процесі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, прийняття управлінських рішень, рішень потенційних інвесторів про участь у фінансуванні інвестиційних проектів.

Переглядів: 276

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.