Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Становлення і шляхи розвитку андрагогіки

Освіта дорослих, яка досягла значних масштабів як за рубежем, так і в Україні, наочно демонструє ефективність використання теорії навчання дітей і підлітків при організації навчання дорослих.

Створенням і розвитком принципів навчання дорослих займається андрагогіка. Це нова галузь знань про людину, одна із наук про освіту, що формуються. Її поява підготовлена і зумовлена всім ходом розвитку освіти, а також логікою розвитку теорії освіти.

Андрагогіка (від гр. aner andors- "доросла людина", "зрілий чоловік", аgо - "веду") - теорія навчання дорослих, яка вивчає специфічні закономірності засвоєння знань і вмінь дорослим суб’єктом у процесі навчальної діяльності, а також особливості керівництва останнього з боку професійного педагога.

Вперше (1833 р.) поняття "андрагогіка" використав німецький історик освіти Олександр Капп для позначення науки, яка займається проблемами освіти дорослих. Тоді воно не набуло помітного поширення і навіть викликало сумніви в правомірності існування. Нариклад, відомий німецький педагог І. Гербарт (1776 - 1841) вбачав у ньому небезпеку "узаконення вічного неповноліття".

Тільки в середині XX століття андрагогіка пережила "друге народження" і стала набувати рис самостійної науки. Формуванню подібного статусу сприяло кілька причин. Загальне і всебічне ускладнення громадського життя, розширення діапазону видів діяльності сучасної людини, швидке старіння колись набутої компетентності, скорочення термінів її функціональної придатності вперше гостро порушили питання про необхідність учитися все життя. Виявилося, що ні середня, ні вища школа не здатні навчити раз і назавжди.

Ці соціальні фактори набули особливого звучання, освіта дорослих стала розглядатися як система, покликана компенсувати недоліки середньої і вищої школи.

Істотним фактором, що стимулює розвиток андрагогічної думки, стало також підвищення частки людей "третього віку" (тобто літніх і старих) у структурі населення багатьох країн. Збільшення ролі дозвілля в системі їхньої життєдіяльності, загострення в цьому віці різних особистісних проблем зробили об'єктивно необхідною розробку організаційно-методичних підходів до визначення змісту і методики освітніх і просвітительських програм, рекомендацій для підготовки і діяльності соціальних працівників і добровольців з організації дозвілля осіб зазначеного віку.

Вихід освіти за рамки традиційно встановлених вікових меж, перетворення її на елемент життєдіяльності людини викликали до життя цілий ряд питань. Якими є функції освіти на різних етапах життя людини? Чому і як учити дорослих людей? Як спонукати людину до продовження освіти?

Відповіді на ці питання не могли бути знайдені у традиційній педагогіці. Виникла необхідність у створенні спеціальної галузі людинознавства, присвяченій проблемам освіти дорослих. До того ж, поступово ускладнювалася і сама система освіти. Нові організаційні форми професійної і загальнокультурної очної і заочної форм освіти потребували осмислення і розробки науково-методичного інструментарію.

У становленні андрагогіки із власним предметом дослідження, власним "баченням" і розумінням діяльності дорослих у галузі освіти, як зазначає С.Г. Вершловський, можна виділити три етапи.

Перший етап - пошуковий - охоплює період з кінця 40-х до середини 60-х років. Він характеризується формуванням андрагогіки на основі аналізу нових явищ, пов'язаних з освітою дорослих. Швидке зростання кількості дорослих, які навчаються (переважно в професійній сфері), був характерним для більшості розвинених країн у 40 - 50-ті роки, що стимулювало опис і аналіз "нової дійсності" і розробку перших наукових гіпотез у галузі "педагогіки дорослих".

У цьому процесі взяли активну участь учені багатьох країн світу. Зіштовхнувшись з проблемами, досить типовими для того часу, вони йшли до їхнього вирішення своїми шляхами.

Так, канадський просвітитель і теоретик освіти дорослих Д.Кідд (1915 - 1982) присвятив проблемам освіти дорослих цілий ряд досліджень. Найбільшої популярності набула його книга "Як навчаються дорослі" (1959).

Особливе значення для теоретичного осмислення практики освіти дорослих мали роботи американця М. Ноулса. Він розглядав андрагогіку як особливу науку, що допомагає дорослим учися. М. Ноулс звернув увагу на необхідність вивчення діяльності дорослих у сфері освіти, на методи вивчення цього процесу.

Німецький дослідник Ф. Пеггелер у книзі "Методи освіти дорослих" визначить деякі особливості діяльності андрагога як викладача, що працює з дорослими.

Помітний вклад в осмислення предмету андрагогіки, кола проблем, якими вона повинна займатися, внесли дослідження югославського вченого Б. Самоловчева ("Андрагогіка як наука", 1966), польських учених, зокрема Є. Радлинської ("Енциклопедія виховання", "Освіта дорослих" (1964).

У становлення нової галузі наукового знання істотний вклад внесли вітчизняні вчені. Вони спирались на теорію позашкільної освіти, що у свою чергу трактувалося як просвітительська діяльність, спрямована на задоволення освітніх запитів населення (В.П. Вахтеров, Є.А. Мединський, А.Г. Небольсін, Н.І. Токарева, А.Д.Пінит та ін.).

Дослідження в галузі позашкільної освіти стали основою розробки нових напрямків у вирішенні проблем освіти дорослих (А.В.Даринський).

Характерними особливостями першого етапу розвитку андрагогіки можна вважати:

- виділення "дорослості" як соціально-психологічного феномену;

- формування відносної автономії нової галузі знань про освіту дорослих людей як процесу диференціації педагогічні теорії, обумовленої соціальними, економічними і психологічними факторами;

- відокремлення предмета досліджень і формулювання специфічних завдань;

- предметоцентрична орієнтація досліджень, націлених на виявлення особливостей навчання дорослих у його інституціональних формах (переважно у професійній сфері);

- індуктивно-емпіричний розвиток андрагогічної думки, заснований на описі й аналізі явищ у сфері освіти дорослих, зіставленні і порівнянні їх з "дитячою" освітою;

- гуманістична спрямованість досліджень, що розглядають дорослих, відповідно до вимог науково-технічної революції;

- практична спрямованість досліджень, націлених на удосконалювання освітніх процесів;

- створення кафедр, науково-дослідних інститутів, професійних об'єднань, видання журналів тощо.

Другий етап - рефлексивний - (з кінця 60-х до кінця 70-х років) характеризується поглибленням аналізу проблеми освіти дорослих. На цьому етапі андрагогіка починає визнаватись як самостійна наукова дисципліна.

Освіта дорослих розглядається як явище культури (американка Ф. Кунігхем, француз А. Моль, швейцарець П. Фюртер, швед Т. Тюсен, російські психологи Ю.М. Кулюткін, Г.С.Сухобська та ін).

На зміну розрізненим уявленням про неперервну освіту приходять спроби всебічного обґрунтування явища неперервної освіти, визначення значення освіти в житті дорослих. Глобальність цих досліджень підтверджується тим, що їх здійснювали вчені різних країн з різними соціокультурними умовами: М. Дюрко (Угорщина), П. Шукли (Індія), А. Корреа (Бразилія), П. Лангран (Франція), Джессан(Англія), А.В.Даринський, В.Г.Онушкін, Ю.М.Кулюткін, Є.П. Тонконога, Л.М. Лесохіна (Росія).

Проблема освіти дорослих привернула увагу міжнародних організацій, зокрема ЮНЕСКО. В 70-ті роки були представлені два проекти "Організація, зміст і методи освіти дорослих" (1973-1977), "Розвиток освіти дорослих" (1977 - 1980).

Таким чином, другий етап розвитку андрагогіки, спрямований на її подальшу концептуалізацію, осмислення предмета дослідження, а також завдань і методів, а саме:

- поглиблення уявлень про позицію дорослого як про активного суб'єкта освітнього процесу, про визначальну роль мотивації в навчальній діяльності;

- багатозначність терміна "освіта дорослих", що включає соціальні, психологічні, економічні, дидактичні аспекти;

- обумовленість освіти дорослих різноманітними факторами, іцо не завжди піддаються контролю й управлінню;

- проблемну орієнтацію, націлену на визначення "дослідницького поля" андрагогіки як галузі, що складається з проблем і різноманітних питань, відповіді на які лежать у сфері різних суспільних наук;

- зростаючу увагу до експериментальної роботи, інтерпретації фактів, отриманих експериментальним шляхом;

- поглиблення гуманітарної спрямованості досліджень, що розглядають освіту як фактор самореалізації дорослих;

- освіту дорослих як засіб соціального і культурного розвитку країн.

Третій етап - структурний - (з початку 80-х до кінця 90-х рр.) характеризується зростанням ролі практико орієнтованих досліджень, спрямованих на перебудову форм, методів, процесу освіти; подальшою концептуалізацією явищ освіти дорослих; розробкою прогнозів, детермінованих змінами в соціально-економічних і соціально-культурних умовах; продовженням досліджень теоретичного і методологічного плану, спрямованих на подальше осмислення предмета андрагогіки, ролі освіти в житті діяльності дорослої людини, висунення нових гіпотез; розробкою прогнозів на терені розвитку освіти дорослих як соціального інституту.

Взаємозв'язок освіти і соціально-економічних, соціокультурних умов дозволив намітити кілька сценаріїв розвитку освіти залежно від напрямку, по якому йдуть суспільні перетворення: стихійний (ринковий) варіант, централізована (державна) або суспільно-державна регуляція.

Розробка прогнозів у галузі освіти дорослих стає однією важливих функцій андрагогіки.

Як і на попередніх етапах, суттєву роль у розвитку андрагогічної теорії і практики відіграли міжнародні організації, зокрема конференції, проведені під егідою ЮНЕСКО (5-та Міжнародна конференція дорослих (1997), 7-ма Міжнародна конференція з проблем інформатизації неперервної освіти (1997), "Тиждень освіти дорослих" (Україна 2000)).

Багаторічні дослідження проблеми освіти дорослих проводяться із різних аспектів:

- філософсько-концептуальні та аксіологічні (Т.Г. Браже, А.В. Даринський, Л.М. Лесохіна);

- соціокультурні (С.Г. Вершловський, Б.І. Любимов, Є.П. Тонконога, В.Г. Онушкін та ін.);

- історико-педагогічні (Н.М. Лобанова, Є.І. Огарьов, Є.О. Со-коловська та ін.), і всі аспекти розглядаються не лише на концептуальному, але й на методичному рівні, включаючи спеціальні дослідження з форм і методів освіти дорослих (Ж.Л. Вітлін, А.Є. Марон, Т.В. Шадріната ін.).

Освіта для підвищення загальної якості життя - так розуміють мету освіти і навчання людей будь-якого віку організатори Першого Міжнародного "Тижня освіти дорослих" в Україні. Проведення цієї акції - один із кроків у напрямку співпраці з міжнародним освітнім товариством. Адже подібні заходи щорічно відбуваються у 28 країнах світу за прикладом Великобританії, яка в 1992 році виступила з ініціативою і провела Національний Тиждень освіти дорослих. Нині, коли до них приєдналися ще 18 держав, такий Тиждень з 8 до 15 вересня 2000 року відбувся в Україні.

Ідея його проведення позитивно підтримана Міністерством освіти і науки України. За словами міністра, у суспільстві утверджується думка, що без фундаментальної освіти не можна реалізувати особистість. Саме рівень освіченості громадян стане визначальним у тому, яке місце у світовій спільноті займе держава, чи не залишиться вона на узбіччі розвитку цивілізації. В.Г.Кремень вважає, що в Національній доктрині розвитку освіти належну увагу треба приділити організації освіти дорослих.

Ті країни, суспільства яких усвідомили залежність конкурентноздатності держави від рівня освіти громадян, прагнуть до створення суспільства дорослих учнів, тобто суспільства, яке навчається. Тому навчання людей різного віку всіляко заохочується і підтримується урядом, громадськими організаціями. У рамках Тижня у Великобританії, наприклад, проводяться зустрічі, прес-конференції, презентації, постійно працює телефонна лінія довіри, що надає послуги з навчання і працевлаштування.

Взагалі, за прогнозами науковців, у майбутньому люди будуть міняти фах три-чотири рази за життя. Яким же довгим і цікавим воно в них буде! Проблемами продовження віку людини, вивченням фізіологічних особливостей старіння, нових підходів до подовження життя займаються науковці інституту геронтології Академії медичних наук України під керівництвом члена-кореспондента АМН України В.В. Безрукого. Коло досліджень фахівців охоплюють питання охорони здоров'я, розробки в галузі медико-соціальної допомоги у похилому віці. Це набуває актуальності у зв’язку зі збільшенням кількості людей похилого віку в структурі населення, погіршенням стану їх здоров'я внаслідок соціально-економічної ситуації.

Допомогти людині і в похилому віці гідно триматися мають за мету спеціальні курси Університету третього віку, створеного у 1989 році на базі Інституту геронтології і міського центру здоров'я. Пенсіонерів навчають як медичних, так і психологічних аспектів знань що допоможе їм самостійно обслуговувати себе, комфортно спілкуватися між собою і в сім'ї, пристосовуватися до ритму життя, який втрачено за обставинами віку. Останні соціологічні дослідження доводять, що і в похилому віці людина здатна отримувати і повноцінно засвоювувати нову інформацію. Це дасть їй можливість по-іншому сприймати світ.

Проблема навчання дорослих має ще один аспект - економічний. Для деяких людей зміна фаху - це жорстока необхідність задля виживання в сучасних умовах. Тому створення додаткових робочих місць, можливість отримати роботу за фахом, працевлаштування випускників навчальних закладів — найбільш болюча проблема для України.

Одночасно з розвитком теоретичних і практико орієнтованих досліджень на цьому етапі оформляється структура інститутів освіти дорослих, в якій можна виділити такі структури:

- формальна - інституціолізована й ієрархічно структурована освітня система (наприклад, вечірня школа, вищий навчальний заклад, інститут післядипломної освіти і т.ін.);

- неформальна - гнучка і різноманітна за організацією і формами система навчання, орієнтована на конкретні потреби й інтереси тих, хто навчається;

- інформальна- пов'язана з опануванням нових знань, умінь і цілісних установок у ході повсякденної життєдіяльності людини ("навчання життям").

При всьому взаємозв'язку виділених структур особливого значення набуває інформальна підсистема освіти дорослих, що служить своєрідним мостом між традиційною формальною освітою і культурною діяльністю.

Третій структурний етап розвитку андрагогіки як науки доповнює наше уявлення про неї такими характеристиками:

- чітко простежується головний напрямок досліджень: від вивчення макропроцесів до аналізу досягнень дорослих у сфері освіти. При цьому під досягненнями розуміється здатність особистості сприймати дійсність у всій її суперечливості, розвиток таких загальнозначущих якостей, як громадянськість, соціальна мобільність, активна участь у житті соціуму;

- навчальна сфера перестає розумітися як відособлена сфера життєдіяльності дорослого. Вона має інтегруватися з іншими видами його соціальної діяльності в єдиний і цілісний процес довічного збагачення духовного світу і творчих потенцій;

- формулюються принципи, що забезпечують індивідуалізацію освітнього процесу. До них віднесені партнерські відносини, групова робота, самооцінка "учнями" своїх досягнень і т.ін.

- розширюються функціональні обов'язки працівника сфери освіти дорослих. Його компетентність включає чуйність до запитів дорослих, здатність оцінювати їхні можливості (навченість), володіння технологіями, адекватними віковим і пізнавальним особливостям дорослих. Формується система освіти дорослих, що включає формальну, неформальну й інформальну підструктури, тісно пов'язані між собою, що створює широкі можливості для задоволення освітніх запитів дорослих;

Короткий аналіз становлення педагогіки як науки переконує в тому, що від педагогіки "відбрунькувалася" самостійна галузь наукового знання. Вона не тільки описує фактори, пов'язані з освітою дорослих, але й пояснює їх, шукає відповідь на питання, як повинні бути організовані освітні процеси, щоб забезпечити гармонійний розвиток особистості, яка знаходить сенс життя в спілкуванні з іншими і йде в ногу з часом. Одночасно вона допомагає зрозуміти, що потрібно і можна зробити інститутам освіти дорослих, щоб задовольнити потреби дорослих людей.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.