Зовнішня політика Радянського Союзу (1945-1964).

Радянський Союз в 1945-1964рр

Наслідки Другої Світової війни для СРСР .

Повоєнна відбудова народного господарства .

Репресії та депортація народів в кінці 40-початку 50-хрр.

Смерть Й. Сталіна та боротьба за владу у Кремлі.

Десталінізація та лібералізація суспільно-політичного життя.

Економічний розвиток СРСР в 50 – першій половині 60 х рр.

Зовнішня політика Радянського Союзу (1945-1964).

Наслідки Другої Світової війни для СРСР.Перемога у Другій світовій війні вивела Радянський Союз до числа провідних держав світу. Тегеранська (1943), Ялтинська і Потсдамська (1945) мирні конференції засвідчили, що керівництво СРСР усвідомлюючи вагомі внески Червоної Армії у перемогу над фашизмом намагалося закріпити свої успіхи на дипломатичному рівні. Завершення Другої світової війни засвідчило втрату Європою домінуючих позицій у світовій політиці та вихід на авансцену США та СРСР. На початку вересня 1945 року під контролем радянської армії перебували країни Центральної та Південно – Східної Європи, Північна Корея, Монголія, Північно – Східний Китай. Зріст політичного авторитету країни та контроль над більшою частиною Європи Й.Сталін намагався використати для впливу СРСР на повоєнний устрій у світі та закріплення територіальних змін. Країни зайняті радянською армією в ході війни були віднесені до сфери впливу СРСР. Попри всі намагання Г.Трумена та В. Черчиля провести до влади у східноєвропейських державах демократичні уряди у них була встановлена радянська система управління. Фактично у повоєнні роки протягом 1945-1949рр. відбувся процес перетворення держав Східної Європи у сателітів Радянського Союзу. Виникнення нових соціалістичних держав повинно було, на думку Й. Сталіна, стати показовим фактом поширення пролетарської революції та захистити СРСР у майбутньому від можливої агресії. Тобто Польщі, Чехословаччині, Румунії, Угорщині, Болгарії, НДР відводалося роль своєрідної буферної зони, бар’єру між СРСР та капіталістичними країнами. Однак в повному обсязі використати плоди своїх перемог СРСР не зміг, На заваді цьому були монополія США на атомну бомбу та великий економічний занепад країни пов’язаний з війною.

Внаслідок Другої світової війни СРСР зазнав значних територіальних змін. Погоджуючись з тезою про те, що кордони європейських держав повинні повернутися на довоєнний рівень, Й Сталін відмовився повернути території захоплені Червоною Армією в 1939-1940рр. з гідно з пактом Молотова - Ріббентропа .

Таким чином Прибалтика, Західна Білорусія, Західна Україна і Молдовія залишилась у складі Радянського Союзу. Крім того до СРСР за згодою західних союзників було приєднано Східну Прусію з містом Кенігсберг, Закарпаття, а на Далекому Сході Тувинську Народну Республіку та Південний Сахалін з Курильськими островами

Повоєнна відбудова народного господарства.Першочерговими завданнями уряду СРСР у повоєнні роки стала відбудова народного господарства , яке зазнало значних руйнувань .Протягом Другої світової у Радянському Союзі було зруйновано 1710 міст біля 70 тис. сіл; виведено з ладу 3тсяч заводів та фабрик , 65тис.кілометрів залізниць. Загальні збитки країні задані країні війною перевищували 2569млрд .крб. у цінах 1941р. Людські втрати СРСР становили біля 30млн. Одразу після завершення війни у серпі 1945р. Уряд доручив ДержплануСРСР підготувати планп’ятирічки під назвою :”Закон про п’ятирічний план відновлення та розвитку народного господарства СРСР в 1946-1950рр” був одноголосно затверджений Верховною Радою Радянського Союзу. Згідно з планом передбачалося відбудувати промисловість зруйновану війною та збільшити об’єм промислового виробництва на 48% в цілому по країні та на 15%на територіях , котрі були ареною бойових дій . Для реалізації запланованих заходів передбачалося здійснити капіталовкладення в економіку у розмірі 150млрд крб. з яких 115млрд крб. виділена у промисловість тих територій , що зазнали окупації в 1941-1942рр.У четвертій п’ятирічці був закладений план індустріалізації Уралу. Цей захід обумовлювався близьким розташуванням Донецько-Криворізького промислового району від кордону , що робило його вразливим у випадку ворожої агресії та тим самим паралізувало економіку країни. Розподіл коштів по галузям промисловості засвідчив , пріоритетною залишалося машинна індустрія , яка поглинула 88%всіх капіталовкладень. Легкій промисловості залишалося відповідно 12%.Наполеглива праця радянських людей , використання військовополонених (1,5млн німців, 0,5млн японців )та в’язнів концтаборів як дармової робочої сили дали змогу досягнути значних змін. В 1948р. рівень промислового виробництва досягнув рівня 1940р. Поліпшувався і рівень життя населення .Було відмінено ненормований робочий день, відновлено відпустки. В 1947р. в країні було відновлено карткову систему .Щорічно уряд підвищував зарплату робітникам з одночасним зниженням цінна основні товари споживання .Протягом 1945-1947рр. Середня зарплата зросла на 32% , а ціни в 1947-1950рр. знизились на 43% . Однак дефіцитна політика не була економічно обґрунтована . В країні спостерігався дефіцит товарів , більшість з яких можна було придбати тільки на ринку за цінами, що в декілька раз перевищувала державні .В1947р уряд СРСР провів у країні грошову реформу , яка передбачала обмін старих купюр на нові у співвідношенні 10 до1. Згідно з реформою обміну підлягали тільки ті гроші громадян , які знаходились в банку . Реформа передбачала також повноцінний обмін тільки тих заощаджень , які не перевищували 3000крб .Якщо сума була в розмірі 3000 до 10000, то обміну підлягали тільки 2\3, а ті заощадження , які перевищували суму в 10000-обмінували тільки 1\3 суми. Людям , які тримали гроші вдома держава здійснювала обмін у співвідношенні 1:10. Таким чином грошова реформа 1947р “з’їла “ більшість заощаджень.

В структурному становищі у повоєнні роки опинилося радянське село. Посівні площі в 1945р становили 113,8млн га порівняно з 150,6млн га в 1940р. Урожайність за це же період знизилася з 8,6 ц з га до 5,6 ц з га . В колгоспах не вистачало техніки для обробки землі , тому більшість робіт виконувалося вручну .Тракторний парк МТС в 1945р скоротився на 29% порівняно з 1940р;половина тракторів , що залишилися експлуатувалися протягом 5-10років , 28% тракторів – понад 10років.В 1948р потужність МТС приблизно вдалося довести до довоєнного рівня . Однак сільське господарство так і не вийшло з кризи .В 1946р малосніжна зима та посушливе літо привело до знищення більшості посівів в УРСР. Врожайність впала до 3,6 ц га , а в окремих колгоспах не вдалося зібрати навіть те що посіяли .Державний план по здачі зерна у розмірі 5,846млн тонн українське село виконати не змогло .Станом на 20 жовтня на хлібозаготівельні пункти було здано тільки 3,522млн тонн зерна . Перший секретар ЦККПБУ, олова Ради Міністрів УРСР М. Хрущов звернувся особисто до Й .Сталіна зменшити хлібозаготівельний план для України . Однак 26 листопада до Києва надійшла директива ЦК ВКПБ і Ради Міністрів СРСР за підписами Й.Сталіна та А. Жданова якій керівництво УРСР було звинувачене у нездатності вилучити у селян прихований хліб.

Директива стала основою для посилення хлібозаготівельних однак вилучити зерно у селян владі не вдалося , оскільки все ,що можна було забрати вже забрали .Як і в 1933р в Україні спалахнув голод. Він охопив переважно центральні та південні області республіки. В березні – червні 1947р в Україні було зафіксовано 764 випадки канібалізму , кількість померлих від голоду серед госпіталізованих перевищила 100тис. , а всього в 16 областях УРСР голодомор 1946-1947рр забрав життя майже 800тис. людей . Водночас в період голоду Радянський Союз експортував у Європу понад 1,7млн тонн зерна .

В травні 1947р ЦК ВКПБ прийняв постанову про колективізацію сільського господарства Прибалтики , Західної України , Західної Білорусії Молдавії . Однак масового розвитку вона набула тільки в 1949р . За короткий час владі вдалося майже повністю провести усуспільнення земельних угідь В 1950р В Західній Україні в колективному володінні перебувало 92,7% всіх орних земель , в 1951р колективізованими стали 95,5% орних земель Молдавії ( без Придністров’я ) , 95,5% в Естонії . 98,4% у Латвії . В Литві на 1952р в колективному володінні перебувало 94,1% орних земель .

В 1950р відбувся процес укрупнення колгоспів .Якщо на початку в СРСР було 255тис колгоспів , то на кінець року їх кількість зменшилась до 125тис, в УСРСР замість 26412 колгоспів залишилось тільки 14433. У цей же час з ініціативи М.Хрущов в країні розпочався процес ліквідації малих неперспективних сіл та створення “агро міст “з населення в 5000. Однак цей задум потребував великих коштів та виявив свою не перспективність через що від нього відмовилися. Підсумки четвертої п’ятирічки виявили, що сільське господарство країни не досягнуло рівня 1940р, виробляючи тільки 97% продукції від довоєнного рівня . Однак і цей показник був досягнутий тільки завдяки високим приростам у вирощуванні бавовни , якої в 1950р збирали на 585 чим у 1940р.Врожайність зернових залишилася досить низькою . Таке становище у сільському господарстві пояснювалося насамперед тим, що уряд СРСР як і в 30 х рр. Розглядав його як ”внутрішню колонію” для проведення індустріалізації .Про це свідчить і те , що протягом 1946-1953рр аграрний сектор виробив продуктів на суму 198млрд крб. , а отримав за це в вигляді грошей та устаткування від держави , за цінами , що в 15-20разів перевищила закуплені .

Смерть Й. Сталіна та боротьба за владу у Кремлі . 1 березня 1953р у Й.Сталіна стався апоплектичний удар . Близьке оточення вождя при цьому залишились бездіяльним не допускаючи до помираючого лікарів . Така позиція партійних соратників Й.Сталіна пояснювалася двома причинами .Насамперед Й.Сталін не довіряв лікарям вважаючи , що вони можуть зашкодити його здоров’ю , крім того на початку 50х років Л.Берія та інші особи з ближнього оточення вождя попали у немилість до диктатора .Існувала реальна загроза життю вищого керівництва , яке могло опинитися в концтаборі чи бути розстріляним .5 березня Сталін помер .Його тіло було покладене у Великому колонному залі Кремля для всенародного прощання .Протягом 5-8 березня мільйони людей прийшли проститися з вождем .Причому потік людей був настільки великий , що в натовпі загинуло біля 1500 людей , яких згодом почали називати “ останніми жертвами сталінської епохи “9 березня тіло диктатора було покладене у Мавзолей.

Смерть Сталіна одразу започаткувало боротьбу за владу .5 березня відбулася нарада вищого партійного керівництва на якій було здійснено перерозподіл влади .Ключові посади у державі посіли Г.Маленков –Голова Ради Міністрів та М.Хрущов –секретар ЦК КПРС. Міністерства були поділені таким чином Л.Берія очолив міністерство внутрішніх справ .К.Ворошилов посів посаду Голови президії Верховної Ради СРСР Одночасно одноосібне управління , яке здійснював Й.Сталін було замінене на колективне .Реально на політичному Олімпі СРСР сформувався тріумвіріат з Г.Маленковим ,В.Молотова ,та Л.Берії. в якому першу роль відводили Г.Малюнкову .Однак в цей час спостерігався процес посилення Л.Берії .З його ініціативи було проголошено амністію усім В’язням чий строк не перевищував 5 років , відбувається об’єднання МВС та МДБ, Л.Берія стає активним ініціатором пом’якшення відносин з Югославією Все засвідчувало про те , що міністр внутрішніх справ виконував плани захоплення влади в країні .Це змусило вище керівництво СРСР у червні 1953р скликати термінове засідання Президії ЦК КПРС на якому відбувся арешт Г.Жукова та підрозділи регулярної армії оскільки існувала реальна загроза виступу відданих Л.Берії військових частин МДБ. Після закритого суду у грудні 1953р Л.Берія був розстріляний .Однак боротьба за політичну владу в країні продовжувалась .У вересні 1953р М .Хрущов став Першим секретарем ЦККПРС, одночасно зріс його авторитет .Популярність Г.Малекова у той же час похитнулася . Великої шкоди Г.Маликову завдав перегляд “Ленінградської справи” у якій Голова Ради Міністрів брав участь як фальсифікатор . Це дало можливість М.Хрущову піддати гострій критиці Г.Маликова на січневому Пленумі ЦК КПРС 1955 року та 08 лютого подати у відставку . Очолив уряд СРСР М.Булганін, який не претендував на головну роль у керівництві держави. Міністерство оборони очолив Г.Жуков. Ще весною 1954 року МДБ реорганізоване в Комітет державної безпеки (КДБ) очолив І.Серов, добре відомий

М. Хрущову по спільній роботі в Україні. Таким чином М. Хрущов не тільки змінив свою владу, але і оточив себе відданими людьми. У липні 1955 року на Пленумі було поповнено Президію ЦК КПРС О. Кириченком та М. Русловим – прихильниками першого секретаря ЦК КПРС. Однак для того, щоб легітимізувати свою посаду М.Хрущову довелося скликати позачерговий ХХ з’їзд КПРС який відбувся у лютому 1956 року . На з’їзді були розглянуті питання по розрядці у світі та мирному співіснуванню з капіталістичними країнами, делегати з”їзду торкнулися також таких проблемних питань, як житлового будівництва, стану легкої промисловості та сільського господарства. Кульмінацією з”їзду стало закрите засідання на якому М.Хрущов виступив з критикою культу особи Й.Сталіна. Цей крок був зроблений для послаблення позицій В.Молотова , Л.Кагановича , К.Ворошилова “Сталінської гвардії” у боротьбі за владу. Викриття злочинів Й.Сталіна та його оточення посилило владу М.Хрущова і одночасно послабила позиції консерваторів. Однак вершини боротьба М.Хрущова і “Сталінської гвардії” досягнула літом 1957 року. Скориставшись візитом першого секретаря до Фінляндії опозиціонери скликали 18 червня засідання президії ЦК КПРС яка розглянула питання про відставку М.Хрущова. З одинадцяти членів Президії тільки Мікоян , Кириченко і Суслов були з а М.Хрущова, інші проголосили за його усунення. Однак Президія була не формальним органом тому для затвердження постанови потрібно було скликати Пленум, якому належала влада між з”їздами ЦК КПРС і від якого в даному випадку залежала доля М.Хрущова. Завдяки міністру оборони Г.Жукову та міністру внутрішніх справ І.Серову у Москву в терміновому порядку були доставлені делегати прихильники першого секретаря ЦК КПРС. Пленум, що відбувся 22-29 червня 1957 року скасував голосування Президії . Після цього М. Хрущов розпочав розправу над своїми противниками. Кагановича , Маленкова, Молотова, Сабурова , як головних винуватців заколоту виключили з Президії, М.Первухіна, який розкаявся перевели в кандидати . Ворошилов і Каганович , авторитет яких у країні ще був міцним тимчасово залишили на старих посадах . Червневі події 1957 року завершили період колективного управління , зробивши М.Хрущова беззаперечним лідером і вождем Радянського Союзу. Для зміцнення влади перший секретар ЦК КПРС ввів до Президії своїх людей Л.Брежнєва, Г.Жукова , Ф.Козлова, К.Фурцеву , М.Шверніка. В листопаді 1957 року скориставшись візитом Г.Жукова до Югославії М.Хрущов звинуватив його у політичних прорахунках і на пленумі виключили з Президії ЦК та усунули з посади міністра оборони. На початку 1958 р з посади голови Ради Міністрів усунули М.Булганіна. Очолив союзний уряд М.Хрущов. В 1960 році позбувся посади голови Президії Верховної Ради СРСР Ворошилов - останній противник М.Хрущова. Вакантну посаду зайняв Л.Брежнєв . Таким чином на 1960р М.Хрущов оточив себе відданими людьми. Влада в СРСР перейшла до вихідців з УРСР , які почали відігравати провідну роль у політичному житті країни. На 1964 рік з 10 членів Президії ЦК КПРС п”ять були вихідцями з України. Л.Брежнєв , А.Кириленко, В.Підгорний , Д.Полянський і М.Хрущов.

Досталінізація та лібералізація суспільно-політичного життя .Смерть Сталіна та боротьба у верхівках партії за владу суттєво послабили тиск командно-адміністративної системи .на суспільство. В країні намітилася перші кроки дестабілізації. Вже через три тижні після смерті диктатора з тюрем було випущено понад мільйон в’язнів. У квітні 1953р на волю вийшли арештовані у “справі лікарів “.Осінню 1953р було ліквідовано воєнні трибунали військ МВС і Особливу нараду МВС , яка мала право застосувати в адміністративному порядку висилку , заслання та ув’язнення. В країні розпочався процес перегляду кримінальних справ сотень тисяч незаконно ув’язнених . Цей процес отримав назву реабілітації .У вересні 1955р на волю було відпущено німецьких військовополонених , що ще залишались в Радянському Союзу ,амністію отримали засуджені за співпрацю з окупаційним режимом д час війни . Наступним кроком у процесі дестабілізації став 20 з’їзд ЦК КПРС . На одному із завершальних засідань з’їзду виступив А.Мікоян з доповіддю “ Про культ особи Сталіна “у якій піддав гострій критиці політичний курс країни та прорахунки вождя .Однак цей виступ був пробним перед промовою М.Хрущова і повинен був виявити реакцію залу на розвінчання культу особи Сталіна .Кульмінацією з’їзду стало його закрите засідання на якому М.Хрущов зачитав доповідь “Про культ особи та його наслідки “.Після з’їзду доповідь була опублікована окремою брошурою, яку зачитали на закритих партійних зборах по всій країні .Згодом брошура була оприлюднена на підприємствах ,в установах та вищих навчальних закладах . На делегатів з’їзду як і на мільйони громадян доповідь першого секретаря справило надзвичайне враження .В ній на не спростованих фактах доводилась відповідальність Й.Сталіна за трагедію перших місяців війни з Німеччиною , депортацію цілих народів звинувачених у співпраці з ворогом , масові репресії 1937-1938рр і повоєнних років .Перший секретар ЦК КПРС усвідомлював , що реабілітація сотень тисяч в’язнів поставить питання про те , чому репресії стали можливими .Відповідь на це питання мав дати з’їзд партій , в іншому випадку партія могла б втратити авторитет у суспільстві . Тому доповідь на закритому засіданні М.Хрущов побудував так, що партія мала вигляд , що найбільше постраждала від репресій. Зокрема у доповіді згадувалися прізвища 23 партійних діячів які були знищені тоталітарним режимом .Злочини не пов’язані 3 репресуванням керівників партії майже не згадувалося .Розвінчуючи Й.Сталіна М.Хрущов отримав політичні дивіденди необхідні для боротьби за владу .Сам він вчасно потурбувався по те ,щоб зробити недоступними архівні матеріали ,які засвідчували його внесок у розгортанні репресій , особливо після приїзду в Україну в 1938р.Найвищою точкою у процесі десталінізації став ХХII з’їзду КПРС який відбувся у жовтні 1961р .На з’їзді почали говорити відкритим текстом про злочини Й.Сталіна та його ближнього оточення К.Ворошилова, Л .Кагановича ,Г .Малюнкова, В .Молотова. На затвердження делегати з’їзду постановили винести з Мавзолею саркофаг з набальзованим тілом Й.Сталіна та поховати біля Кремлівської стіни По всій країні відбувся демонтаж пам’ятників Й.Сталіну , були закриті музеї присвячені диктатору .Міста і вулиці , які носили ім’я Сталіна терміново перейменовувалися .Зокрема в 1961р місто Сталіно стало Донецьком ,а Сталінград – Волгоградом.

Економічний розвиток СРСР в 50 – першій половині 60 х рр..В 1950р головні галузі промисловості СРСР істотно перевищували рівень виробництва. Гонка озброєнь , яка виникла у повоєнні роки сприяла розвитку військово-промислового комплексу. Однак аналіз стану основних напрямків промисловості виявив , що Радянський Союз відстає у розвитку від США та країн Західної Європи. Це змусило ЦК КПРС в липні 1955р проголосити про прискорення темпів впровадження науково – технічної революції .Однак радянське керівництво робило головний акцент на ракетно - ядерний та космічний програмах .В 1957р СРСР здійснив запуск першого супутника випередивши США у створенні міжконтинентальних ракет , здатних доставити ядерну зброю у будь – яку точку Земної кулі . В квітні 1961р радянська ракета “Восток “ доставила на орбіту Землі першого космонавта –Ю.Гагаріна . В розвитку інших галузей промисловості СРСР відставав від країн НАТО. Щоб швидше подолати це відставання був взятий курс на імпорт технологій .Однак імпортна залежність від ідеологічного противника дала змогу керівникам НАТО стежити за технічним рівнем розвитку Радянського Союзу та продавати йому застарівши технології .Найбільшою реформою М.Хрущова в галузі економіки була децентралізація управління промисловістю. У лютому 1957р Пленум ЦК КПРС ліквідував галузеві міністерства та організував територіальні ради народного господарства – раднаргоспи .Всього було ліквідовано 10 загальносоюзних і 115 союзно – республіканських міністерств замість яких сформовано 103 радноргоспи .Реформа підвищила ефективність виробництва . дала можливість на місцях вирішувати важливі питання не звертаючись до Москви .Однак у командній системі позбавленій ринкових відносин реформа не дала бажаних результатів .Вона тільки підвищила престиж секретарів обкомів в областях ,де розміщувалися раднаргоспи і послабила вплив Москви на економіку периферії. Крім того ситуація в промисловості виявилися близько до сюжету криловської байки “Квартет” .Планова економіка стала хаотичною , оскільки отримала директиви не з одного , а з багатьох центрів .Тому через три роки розпочався процес відновлення централізованої економіки. Це було обумовлено ще і тим . що М.Хрущов змінив свою владу розправившись з опозицією .Ставши вождем і оточивши себе лояльними людьми перший секретар не був зацікавлений у послабленні економіки влади .У 1960р в Росії Україні , Казахстані були створенні центральні раднагопи . В 1962р було утворено Раду народного господарства , яка контролювала виконання планів розвитку промисловості раднаргоспами всіх республік . В 1963р була утворена Вища рада народного господарства СРСР, покликана керувати усіма органами управління народним господарством - Раднаргоспом СРСР , Держпланом СРСР ,Держбудом СРСР , комітетами , створеними замість ліквідованих міністерств. Система управління стала ще більш розгалуженою і забюрократизованою , ніж була до реформи .Однак не дивлячись на це промисловість СРСР показала досить високі темпи приросту .Прискорено розвивалися металургійна , будівельна та хімічна галузі економіки .В 1955 в Кривому Розі було введено найбільший в Європі Південний гірничо збагачувальний комбінат. Були збудовані і введені в дію гіганти хімічної промисловості - Роздольський гірничо хімічний комбінат , Черкаський і Чернігівський заводи хімічних волокон, Дніпропетровський глиняний завод .Харків та Київ стали центрами літакобудівної промисловості . В 50хрр в СРСР було введено в дію Куйбишевську ГЕС ,яка стала однією з найпотужніших в світі .В 1957р вона почала виробляти 2,1млн кВТ в 1950р до 292,3млн кВТ/г в 1960р .Протягом 50х рр. В СРСР різко зросли видобуток нафти та газу . В дію було введено 70 тисяч км нафтогазопроводів .Що стосується показників легкої промисловості то її темпи приросту були набагато меншими і не могли у повному обсязі забезпечити потреби населення. Незмінною залишалося ситуація у сільському господарстві , хоча на початку 50х рр. Тут було проведено ряд реформ. Зокрема влада в 2 рази зменшила податки з присадибних ділянок, списала всі борги колгоспів, одночасно були підвищені ціни на сільськогосподарську продукцію. На початку 50х рр. Для остаточного розв’язання країні продовольчої проблеми розпочалося освоєння цілинних земель Північного Казахстану, Сибіру, Алтаю та Південного Уралу. Протягом 1954-1956рр на освоєння нових земель виїхало понад 360тиссяч людей. В 1956р завдяки цілинним землям вдалося зібрати рекордний уражай –125млн тонн зерна . Однак в наступні роки урожай впала. Це було зумовлено тим , що господарство велося екстенсивним методом, грунти виснажувалися не отримуючи міндобрив ,зазнавали ерозії. Після візиту до США в 1959р М.Хрущов почав активно впроваджувати нову культуру – кукурудзу .В СРСР розпочалася , “кукурудзяна епопея”. Під новою “царицю полів “ відводили до 20% посівних площ. Після певного піднесення в 50х рр на початку 60х рр сільське господарство СРСР опинилося в кризі перетворившись на найслабшу ланку економіки . Кризу поглибила посуха 1963р .Валовий збір зерна був низький .Через нестачу кормів зменшилося поголів’я великої рогатої худоби , овець .Для того щоб запобігти голоду радянський уряд змушений був закупити в США та Канаді біля 12млн тонн зерна вартістю 1млрд доларів .Країна тим самим попала в залежність від імпорту хліба.

Друга світова війна вивела Радянський союз до числа провідних держав світу .Без його участі не могли відбуватися важливі політичні події .За сприяння СРСР у Східноєвропейських державах протягом 1945-1949рр були встановлені комуністичні режими Екcпанcіоніськаполітика Радянського Союзу охопила також простори Азії .З допомоги радянської армії комуністи прийшли до влади у Китаї, Північній Кореї , Північному В’єтнамі , активізувався очолений комуністами партизанський рух у Греції .Початок “холодної війни” в 1946р призвів до встановлення “ залізної завіси” між капіталістичними та соціалістичними державами .Однак ц дало змогу Москві проводити більш активну політику по сателізації країн народної демократії . В січні 1949р було створено Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ)у яку увійшли Болгарія, Польща, Румунія, Угорщина, Чехословаччина та СРСР. Головним завданням організації були :розвиток торгівельних відносин , надання взаємної технічної допомоги, розгортання економічного співробітництва, обмін сировиною , продовольчими товарами , машинами , обладнанням , тощо. Серед усіх соціалістичних країн Європи найбільш складні відносини склалися СРСР з Югославією. Це пояснювалося тим , що лідер Югославії Й.Тіто не бажав підпорядковуватися Й.Сталіну .Це викликало невдоволення Москви з якої весною 1948р до Белграда було надіслано декілька листів за підписом Й.Сталіна і В.Молота , в яких керівництво компартії Югославії критикувалося за ”помилки” у проведенні внутрішньої та зовнішньої політики , партійній роботі , які “заважали соціалістичному будівництву “, звинувачувалося в недооцінці визвольної ролі червоної армії , підозрілому ставленні СРСР. 28вересня 1949р Москва заявила про припинення дії договору з Югославією про дружбу і взаємодопомогу , а в листопаді 1949р на нараді Інформаційного бюро в Будапешті була прийнята резолюція в якій стверджувалося , що керівництво Югославії встановило в країні “фашистку диктатуру” і є “найманцем імперіалістичної реакції”. Боротьба з “титоїзмом “ дала можливість Й.Сталіну посилити радянський вплив в Європі .Міністром оборони Польщі в 1949р став маршал СРСР Рокосовський , у Празі був встановлений пам’ятник вождю світового пролетаріату , який височів над містом . На Далекому Сході головною подією у зовнішній політиці СРСР стала Корейська війна (1950-1953рр) .Прагнучи поширити комуністичний вплив на всю територію Кореї армія КНДР 25 червня 1950р розгорнула наступ на південь . Військові дії розпочалися з відома Й.Сталіна Однак конфлікт затягнувся перетворивши Корею на полігон для армій СРСР , Китай та США .В 1953р конфлікт завершився розділивши Корею 38-ю паралеллю на комуністичну Північ і комуністичний Південь. За офіційними радянськими даними у конфлікті взяло участь 26тисяч радянських військ . Безповоротні втрати СРСР становили 316чоловік (із них 125 льотчиків ) і 335 літаків.

Зовнішня політика Радянського Союзу (1945-1964). Після смерті Й.Сталіна , а особливо ХХ з’їзду ЦК КПРС 1956р зовнішня політика зазнала значних змін .Відбулася нормалізація відносин з Югославією яку в 1955р відвідав М.Хрущов .Радянська сторона визнала помилковість обвинувачень проти Белграда , проте Югославія не поспішала інтегруватися до військово – політичного табору соціалістичних держав .

Десталінізація розпочата а СРСР далася в знаки і в інших соціалістичних державах Європи і проявила себе в опорі “пролетарському ладу “ .В червні 1953р протести проти радянської системи відбулися в Східному Берліні .Проти демонстрантів владі довелося кинути армію жорстоко придушивши виступи .Широкого розмаху набув антирадянський рух в Польщі в 1956р .18-29 червня в Познані відбулася демонстрація учасники якої вимагали демократизації суспільства та покращення соціальних умов. Виступ був придушений радянською армією .Загинуло понад 70 чоловік , поранено 500. Набагато трагічніше розгорталися події в Угорщині у якій відбулося всенародне повстання .Угорщина прагнула вийти зонд, РЕВ та інтегруватися у європейські структури. Це змусило керівництво СРСР 4 листопада 1956р ввести в країну армію жорстоко придушивши революцію .До 11листопада радянські війська взяли всю територію країни під контроль. Про жорстокі події свідчить і те , що з 23 жовтня 1956р до січня 1957р у військових сутичках загинуло 2502 угорця та 720 радянських солдатів .В середині 50 х рр. Намітилися зрушення і у вирішенні австрійського питання . Влітку 1952р уряд Австрії проголосив нейтралітет і обнародував меморандум в якому містилась вимога припинити окупацію і відновити суверенітет країни .Однак СРСР відхилив цю пропозицію .Радянська сторона боялася зростання німецького реваншизму .Тільки 15 квітня 1955р в “Московському меморандумі “СРСР погодився вивести окупаційні війська і підписати Державну угоду .Австрія зобов’язалася постачати в СРСР 10млн тонн нафти протягом 10 років , виплатити 2млн доларів за активи Дунайської судноплавної компанії у Східній Австрії і забезпечити постачання доларів на суму 150млн доларів як компенсацію за німецьку власність в Австрії .

Значних змін зазнали відносини Москви з Вашингтоном .Ще на ХХ з’їзд КПРС прозвучала теза про можливість відвернення світової війни і мирне співіснування з капіталістичними країнами .На з’їзді наголошувалося і на тому , що “ для забезпечення справи миру у всьому світі велике значення мало б встановлення міцних дружніх відносин між двома найбільшими державами світу – Радянським Союзом і Сполученими Штатами Америки .В кінці 50х рр. СРСР і США стали активними учасниками заснування МАГАТЕ .27 січня 1958р у Вашингтоні була підписана “ угода Зарубіна –Лейсі ” яка передбачала співпрацю двох держав в галузі науки , культури , техніки і освіти .В жовтні 1958р в Женеві розпочалися переговори США , Великобританії , СРСР щодо часткового припинення випробувань ядерної зброї у трьох середовищах : атмосфері , під водою , та космосі. Однак розробка тексту договору затягнула на 5років . 15 вересня 1959р розпочався перший візит в історії глави радянського союзу М.Хрущов до США. Проте подальша нормалізація відносин між двома країнами була перервана після того як 1 травня 1960р над територією СРСР був збитий американський розвідувальний літак У-2.Цей інцидент погіршив відносини між країнами і унеможливив запланований на 1961р візит до СРСР президента США Д.Ейзенхауера .Прихід до влади у США в 1960р президента від демократичної партії Джордж Кенедді поклав початок етапу в радянсько – американських відносинах. 3-4 червня 1961р у Відні відбулася зустріч лідерів США та СРСР на якій були обговорені найгостріші питання міжнародного характеру – німецьке мирне врегулювання , заборона ядерних випробувань , квітневу інтервенцію на Кубу у районі Плайя – Хірона . Однак розбіжність сторін з приводу Західного Берліна стала головною причиною можливості для поліпшення двохсторонніх відносин . Рівень протистояння двох держав не тільки не знизився , але і навпаки зріс, наслідком чого стало спорудження 13 серпня 1961р берлінської стіни .В 1962р розпочалась Карибська криза пов’язана з прагненням США повалити комуністичний режим на Кубі . Протистояння яке тривало через “острів свободи “ осінню 1962р поставило світ перед загрозою початку третьої світової (ядерної )війни .Однак політикам вдалося подолати конфлікт мирним шляхом . Формально криза завершилася 7 січня 1963р після того , як представники США і СРСР направили Генеральному секретарю ООН У. Тану спільного листа , в якому запрошували знати з порядком денного Ради Безпеки питання про “ карибську кризу “ у зв’язку з її врегулюванням . Подальша нормалізація відносин з США ускладнилась початком американської агресії в В’єтнамі у серпні 1964р у серпні 1964р та усунення від керівництва СРСР у жовтні М.Хрущова.

Розвінчання культу особи Й.Сталіна , розрядка напруженості в радянсько – американських відносинах викликали невдоволення у комуністичного керівництва Китаю. Влітку 1960р СРСР відкликав тисячі спеціалістів , які допомагали КНР створювати промислову базу . Напруження між Москвою і Пекіном зросла після XXII з’їзду ЦК КПРС на якому прозвучала критика на адресу Китаю . У червні 1963р посол Китаю у Москві передав радянському керівництву листа із звинуваченням Радянського Союзу у зраді справи світової революції .У відповідь на це Москва вислала з СРСР китайських дипломатів .Водночас з радянсько – китайським конфліктом почалося протистояння між СРСР і Албанією . Комуністичний лідер Албанії Є.Ходжа був незадоволений покращенням радянсько – югославських відносин , побоюючись , що сусідня Югославія може здійснити проти Тірани агресію .В 1961р М.Хрущов звинуватив Албанію в “хибних поглядах “ і припинив постачання обладнання .В 1963-1964рр загострилися відносини Москви з Бухарестом Румунське керівництво виступило проти радянського плану координації національних економік країн Східної Європи в рамках РЕВ та розташування на своїй території військ СРСР.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.