Гідрогеологічні дослідження при будівництві підземних споруд.

До підземних споруд відносяться автодорожні, залізничні, пішохідні й судноплавні тунелі, тунелі метрополітену, підземні стоянки автомобілів і гаражі, підземні заводи, морські бази, підземні ГЕС, дериваційні тунелі [від лат. «Derivatio» – відведення; це тунель, що підводить воду до гідравлічних турбін] та тунелі, що відводять воду .

Головна складність оцінки гідрогеологічних умов при їх будівництві полягає в тому, що ці споруди закладаються на значній глибині, де сучасні методи досліджень не завжди забезпечують достатньо повну та достовірну інформацію.

За ступенем доступності для досліджень всі підземні споруди поділяються на 3 групи: 1) мілкого закладення (до 200 м) - ділянки розміщення споруд доступні для вивчення традиційними методами, наприклад, бурінням свердловин, геофізичними та іншими дослідженнями; 2) середнього закладання(200-500 м) - можливості буріння зменшуються, а інтерпретація геофізичних досліджень стає малонадійною; 3) глибокого закладання (>500 м) – проходяться одиничні глибокі свердловини, основним джерелом для отримання необхідної інформації є геологічні та гідрогеологічні карти, наземне картування і дешифрування аеро- та космофотознимків.

На стадіях ТЕ0 та РП проводиться зйомка по трасі тунелю. У процесі проходження підземних розвідувальних виробок проводяться гідрогеологічні спостереження за водопроявами, визначається хімічний склад та агресивність підземних вод.

Для прогнозування водопритоків у підземні виробки застосовуються методи гідрогеологічних аналогій, водно-балансових розрахунків, гідродинамічний метод та метод моделювання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.